5.3. Методика конструювання навчально-змістових матеріалів

Поняття навчальний матеріал досить широке і може охоплю­вати всі наявні засоби, що використовує викладач у процесі навчання: підручник, посібник, задачник, методичні вказівки тощо. У нашому випадку йдеться про певну частину навчаль­них матеріалів, які містять інформацію, що допомагає учневі освоїти необхідну діяльність. Тому надалі ці матеріали назива­тимемо навчально-змістовими, підкреслюючи їхнє безпо­середнє призначення в навчальному процесі.

До навчально-змістового матеріалу висувають певні вимоги. Матеріал, що викладається, має бути переконливим і послі-довним, простим у викладі та доступним, раціональним і дока­зовим, інакше кажучи, він мусить бути не тільки інформатив­ним, але й логіко-змістовим.

Добираючи потрібний матеріал, слід спочатку проана­лізувати всю необхідну інформацію з певного питання, вико­ристовуючи значно більший обсяг матеріалу, ніж потрібно. Цс продиктовано необхідністю вибору найбільш раціональних способів розкриття теми. Зміст теми повинен залежати від характеру діяльності фахівця, технологічних процесів, у яких нін буде брати участь протягом майбутньої професійної діяль­ності, обсягу технологічного устаткування, з яким він матиме справу, а також можливих помилок і наслідків технологічних процесів для здоров'я людей і навколишнього середовища.

Таким чином, вихідними даними етану конструювання нав­чально-змістових матеріалів є отримана раніше інформація щодо характеристики трудових процесів; характеристики діяльності фахівців, а також навчальний план і програми підготовки, документальні й інформаційні джерела.

Навчальними матеріалами в такому разі є план теми, логічна структура навчального матеріалу, текстовий опис теми й опор­ний конспект. Це положення показане на рис. 5.3.

Для створення всіх зазначених вище документів викладач мусить відзначатися культурою мислення – сукупністю вироблених прийомів виконання розумових дій у процесі пізна­ння й відображення дійсності. Вона виявляється в уміннях формулювати проблему, обирати її оптимальні рішення, одержувати об'єктивні висновки і, в кінцевому підсумку, будувати складні міркування, аналізуючи й узагальнюючи наявну інформацію.

Культура мислення - це й культура мовлення, уміння точно та ясно виражати свої думки в дохідливій і послідовній формі.

Для формування цих умінь необхідно засвоїти основні закони логіки - науки про закономірності процесу мислення. Основні поняття і закони логіки вивчалися в курсах філософії та педагогіки. Для розкриття алгоритму діяльності з підготовки навчальних матеріалів стисло зупинимося на змістові деяких основних форм логічного мислення: поняттях, судженнях та умовиводах.

Поняття - це результат узагальнення великої кількості однорідних предметів за їхніми найбільш істотними ознаками. Останні розуміємо як властивості або відносини розумових предметів, що можуть бути відмітними і невідмітними. Відмітні або істотні - це ті, котрі належать одному предмету й відріз­няють його від інших, решта ознак є невідмітними.

Істотні ознаки в сукупності становлять якісну специфіку предметів і є підґрунтям їхнього розрізнення. Іншими словами, поняття - це форма мислення, що відбиває предмети та явища в їхніх істотних ознаках і матеріалізується в словах.

Сукупність істотних ознак і становить зміст поняття, а обсяг поняття характеризує сукупність предметів, що входять у ньо­го. Так, змістом поняття «струм» є спрямований рух зарядже­них часток, а його обсягом - види струму (змінний, постійний, однофазний тощо).

Між обсягом і змістом понять існує закон зворотного спів­відношення, який формулюється таким чином: якщо обсяг одного поняття містить у собі обсяг іншого поняття, то зміст першого є частиною змісту іншого. Цей закон можна про­демонструвати на прикладі розкриття обсягу і змісту понять «струм» і «змінний струм» (табл. 5.2).

Таблиця 5.2. Логічний аналіз понять «струм» і «змінний струм»

Поняття	Струм	Змінний струм
Зміст	Спрямований рух заряджених часток	Спрямований рух заряджених часток, що змінюється в часі
Обсяг	Постійний Змінний: синусоїдальний; несинусоїдальний; гармонійний; негармонійний; однофазний; трифазний	синусоїдальний; несинусоїдальний; гармонійний; негармонійний; однофазний; трифазний.

Цей закон, як правило, діє тільки під час аналізу сумісних понять. ) Ідя побудови понять використовуються такі логічні операції, як син- ісз, аналіз, порівняння, розподіл, абстрагування, узагальнення та ін.

Аналіз - це метод наукового дослідження, який полягає її уявному або фактичному розчленовуванні об'єкта на частини, пластивості, функції, спрямовані дії або розвиток, причому поділ як «розчленовування цілісного процесу, який динамічно розгор­тається», а не як «перерахування його елементів».

Синтез - зворотна аналізові логічна операція, що складається зі с творення одиничного цілого у єдності та взаємозв'язку його частин.

Уявне виділення тих властивостей предмета, що становлять ного якісну специфіку, і відвертання уваги від другорядних < абстрагуванням. Абстрагування визначає узагальнення, тобто прийом, за допомогою якого окремі предмети поєднуються и класи на підставі властивих їм загальних ознак.

Для створення навчально-змістових матеріалів на почат­ковому етапі слід виділити основні поняття і проаналізувати їх, тобто виділити та розкрити основні їхні характеристики.

Для розкриття обсягу понять потрібно провести логічну операцію поділу. Підставою для нього мають бути певні ознаки.

Існують такі правила поділу: по-перше, поділ мусить бути порівнянним, інакше він буде або неповним, або після нього залишаться зайві члени; по-друге, поділ слід проводити на одній основі; по-третє, члени поділу мають виключати один одного і, по-четверте, поділ мусить бути безперервним, інакше відбудеться помилка в операції.

Однією з дій під час аналізу понять є класифікація предметів. Класифікація - окремий випадок поділу. Це операція, що спирається на підпорядкування предметів і явищ на основі їхніх загальних ознак і закономірностей. Класифікація завжди встановлює певний порядок. Вона розбиває розглядувану сферу об'єктів на групи, щоб упорядкувати цю сферу й зробити її доступною для огляду. Тому класифікацію можна розглядати як багатоступеневий розгалу­жений поділ, що надає нашому мисленню строгості та чіткості.

Щоби розкрити зміст понять, треба сформулювати їхню дефініцію, або визначення. Дефініції становлять основу будь- якого тексту, а в цьому разі - тексту навчального матеріалу, необхідного для вивчення. Ще Аристотсль вважав визначення висловлюванням, що розкриває суть речі. У нашому випадку визначення, або зміст понять, слід розглядати як характеристи­ку досліджуваних предметів і явищ, виражену у формі перера­хування й опису головних, найістотніших їхніх ознак, що дозволяють чітко уявити ці явища та предмети.

Наявні в тексті визначення обов'язково підпорядковуються певним правилам, на які мусить зважати викладач під час роботи над створенням або перевіркою визначень, що містя­ться в літературі. Головні з цих правил такі:

• визначення не повинне бути суперечливим;

• дефініція не повинна мати логічного кола, тобто терміни не повинні визначатися самі через себе;

• дефініція має бути розмірною, тобто термін, який визначають, і термін, яким визначають, повинні позначати ті самі предмети;

• у дефініції визначальні ознаки повинні бути необхідними й достатніми;

• у дефініції визначальна ознака має бути істотною стосовно розв'язуваної за її допомогою задачі;

• заданий термін зберігається від початку протягом усього контексту. Уведення нового значення цього терміна повинне бути чітко обговорено.

З усього викладеного можна визначити такий порядок складання дефініції або виявлення змісту поняття:

• визначити всі наявні ознаки;

• виділити істотні серед них;

- сконструювати дефініцію з урахуванням необхідних правил; перевірити правильність конструювання.

Наведемо приклади конструювання визначень деяких понять із галузі електротехніки.