1.2. Системний підхід у навчанні та його реалізація під час аналізу педагогічної діяльності

Навчально-виховний процес у професійному навчальному закладі - це цілісна педагогічна система. Управління ним вимагає системного підходу. Для цього необхідний глибокий теоретичний аналіз сутності освітнього процесу як системи, закономірностей його функціонування та розвитку, а також сутності процесу педагогічної діяльності.

Теорії системного підходу в навчанні приділено значну увагу в роботах сучасних авторів (С. І. Архангельський, Ю. К. Бабанський, І. В. Блауберг, В. І. Садовський, В. В. Давидов, Е. Г. Юдін).

Згідно з основними положеннями цих досліджень першою та найнеобхіднішою умовою системно-структурного підходу є вимога розглядати предмети та явища дійсності не як незмінні та нерозчленовані, а як системи, що є структурним об'єднанням первинних елементів у єдине ціле. Одним з основних принципів такого підходу є розгляд системи з погляду її внутрішньої будови та цілісності. При цьому кожна система аналізується як частина певної більшої системи, тобто середовища, у яке вона вписана і в якому функціонує.

Під час системного аналізу враховуються зовнішні та внутрішні зв'язки досліджуваної системи, що підтверджується найважливішим принципом діалектики - принципом загального зв'язку. Уявлення про поняття цілісності конкретизується через поняття зв'язку - загальноприйнятого критерію системності та цілісності об'єкта. Саме такі зв'язки об'єднують ціле в систему. Отже, аналізуючи будь-який об'єкт, явище чи процес з погляду системи, слід визначити їхню структуру, тобто виділити елементи та взаємозв 'язки. При цьому система завжди повинна мати ці зв'язки (бути цілісною), оскільки порушення їх призводить до зміни якостей системи. Наприклад, залежно від того, як з'єднані між собою в органічній сполуці елементи водень, кисень і вуглець, утворюються різні речовини з неоднаковими властивостями. Так само зміна будь-якої деталі в технічному пристрої змінює його властивості. Зміна складу колективу (викладачів або студентів) може спричинити зміну його психологічного клімату. Відсутність якого-небудь компоненту в навчальному процесі або в педагогічній діяльності викладача призводить до зміни результатів навчання.

В основі аналізу системи та способів управління нею лежить цільовий підхід, суть якого в тому, що всі компоненти системи та їх взаємозв'язки зорієнтовані на реалізацію певних цілей і завдань, які вирішуються в процесі певної діяльності. Вихо­дячи з цього, часто в освіті системний підхід називають системно-діяльнісним, орієнтуючи його на категорію діяльності та її основні компоненти.

Діяльнісний підхід є частиною системного, оскільки він досліджує діяльність із погляду системи, тобто виділяє її елементи.

Таким чином, сутністю системного підходу є вимога розглядати предмети та явища з погляду цілісності. Це дає можливість проаналізувати їх з позицій їхнього взаємозв'язку.

Системний підхід передбачає такі способи аналізу:

- визначення місця системи в метасистемі;

- виявлення елементів, необхідних для нормального функціонування системи;

- виявлення зв'язків між елементами.

Розглядаючи будь-який предмет або явище (технічного або іншого пристрою), необхідно виділити зовнішні зв'язки, визначити елементи, пов'язавши їх між собою. Так, розгля­даючи автомобіль, потрібно пов'язати його зі шляхами, си­стемою постачання палива у державі, указати марку і клас, а потім виділити елементи, пов'язавши їх.

Так само аналіз навчальної групи необхідно починати з того, у якому ВНЗ, на якому факультеті та курсі вона навчається, далі проаналізувати кожного зі студентів та виявити зв'язки та взаємовпливи між ними, що врешті-решт визначає психо­логічний клімат і методи виховної роботи з групою.

Аналогічно під час формування програми навчання студен­тів із будь-якої дисципліни слід проаналізувати зовнішні зв'язки цієї дисципліни із системою навчання у ВНЗ.

Ця система має зовнішні зв'язки із системою відбору абіту­рієнтів у навчальний заклад, зі здатністю спеціалістів виконувати певну професійну діяльність, із професійною компетен­цією, із практичною підготовкою учнів, а також системою відбору для навчання, системою розподілу випускників тощо (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Зовнішні зв'язки системи навчання з дисципліни у професійному навчальному закладі

Внутрішню структуру цієї системи можна розглядати у різних аспектах.

Але основними елементами внутрішньої системи є суб'єкт і об'єкт, тобто викладач і студент, і від того, як побудовано взаємозв'язок між ними, залежать властивості системи або результат навчання.

Уперше системний підхід до навчального процесу застосував Ю. К. Бабанський, який рекомендував виділяти елементи системи навчання з погляду основних елементів навчального процесу: цільовий, мотиваційний, змістовий, організаційний, контрольно-коректувальний, оцінно-результативний.

Усі ці елементи тісно пов'язані та перебувають у суворій послідовності. Інакше кажучи, мета визначає зміст, який, у свою чергу, визначає принципи навчання, останні в сукупності визначають форми, засоби та методи навчання. Це поло­ження продемонстровано на рисунку 1.4.

Методи

Цілі→Зміст→Принципи→ Форми

Засоби

Рис. 1.4. Статична структура навчального процесу

Виділення елементів педагогічної системи є її статичним аналізом, а вміння здійснювати його - важливою професійною характеристикою спеціаліста.

У курсі педагогіки використовується саме цей метод аналізу педагогічної системи, коли кожна з педагогічних категорій роз­глядається окремо, шляхом визначення її сутності, філософського трактування, зіставлення з іншими. У разі такого підходу до педа­гогічної системи системотворчим чинником є навчальний процес, усі елементи якого розглядаються поопераційно (попредметно), що дозволяє досить повно змалювати статику системи.

Але обмежуватися лише статичним підходом до аналізу педагогічної системи не можна, особливо під час побудови самих систем. Так, аналізуючи технічний пристрій (автомо­біль), недостатньо виділити його елементи, необхідно змалю­вати їхній рух за допомогою спеціальної схеми. Так само для опису педагогічної системи потрібно провести її динамічний аналіз, який містить функціонування (рух) і розвиток кожного з її елементів.

Однією з основних вимог сучасного системного підходу до навчання є розгляд його як єдиного процесу взаємодії педагога та учня. У цій системі взаємозв'язку викладач є тією ланкою, що спрямовує та стимулює активно-пізнавальну діяльність учня. Саме тому систему навчання певної дисципліни під час аналізу її динаміки можна розглядати як єдину систему сукупної діяльності викладача і студента, як різновид людської діяль­ності, яка має двобічний характер та обов'язково передбачає взаємодію суб’єкта (викладача) і об’єкта (студента). Разом із тим необхідно розуміти, що не механічна система процесів і явищ, а якісно нове явище, цілісність якого полягає у спіль­ності цілей викладання та навчання, у неможливості існування першого без другого (рис.1.5).

Рис. 1.5. Динамічна структура системи навчання

17

Для виділення елементів цієї педагогічної системи в педагогіці використовують системно-діяльнісний підхід, або аналіз педаго­гічної системи з позицій педагогічної технології управління.

В усіх наведених підходах (див. рис. 1.5) системотворчим чинником педагогічної системи буде не навчальний процес, а діяльність викладача і учня, яка, у свою чергу, також є елемен­том педагогічної системи.

Системно-діяльнісний підхід дозволяє аналізувати педаго­гічні системи з погляду праці педагога, тобто його діяльності. Остання може бути представлена як трудовий процес, який містить низку послідовних етапів: аналіз, підготовка, розроб­лення, здійснення, контроль, корекція. Ці етапи і є елементами педагогічної системи, системотворчий чинник якої - управ­лінська діяльність викладача.

Отже, використовуючи кожен з етапів трудового процесу стосовно діяльності викладача, можна отримати функціо­нальну структуру педагогічної діяльності, яка відображена в програмі курсу МПН (табл. 1.1).

Характерною особливістю цієї діяльності є її технологічність, яка передбачає сувору послідовність дій викладача, спрямовану на отримання оптимального результату. З цих позицій педа­гогічна діяльність завжди технологічна і процесуальна.

Термін управління прийшов до педагогіки з кібернетики, і на сьо­годні вивченням управління займається багато наук: теорія управ­ління, кібернетика, теорія систем, теорія інформатики, педагогіка.

Види професійної діяльності	Елементи трудового процесу	Функціональна структура педагогічної діяльності	Зміст програми курсу МПН
	Аналіз вихідних даних	Аналіз професійної діяльності спеціаліста. Формування програми професійної підготовки	Аналіз професійної діяльності спеціаліста. Формування змісту освіти
Проектувальна	Прогнозування результату	Постановка мети навчання з конкретних тем	Методика постановки мети в навчанні
	Аналіз стану об'єкта	Аналіз умов навчання	Методика аналізу умов навчання
	Підготовка матеріалів	Підготовка інформаційних матеріалів	Методика підготовки інформаційно-змістових матеріалів
	Розроблення технологій діяльності	Вибір способів навчання	Методика проектування технологій навчання
Технолого-організаційна	Реалізація або організація та здійснення трудового процесу	Організація та здійснення навчального процесу	Основи педагогічної техніки (комунікативних процесів у навчанні)
Науково- дослідна	Контроль і корекція результату	Оцінка і самооцінка педагогічної діяльності	Методика контролю, самоаналізу та саморегуляції педагогічної діяльності

Управління можна тлумачити як комплекс необхідних заходів впли­ву на групу, суспільство, його окремі .панки з метою їхнього впоряд­кування, збереження якісної специфіки, удосконалення та розвитку.

Поняття «управління» також можна визначити як надання системі заданого стану. Педагогічна система управління є соціальною системою. Ці системи на сучасному етапі набу­вають особливого значення, оскільки формування людини як особистості завжди відбувається в соціальних структурах.

Об'єктом педагогічної теорії управління є способи взаємодії викладачів та учнів у педагогічних колективах під час реалізації освітніх завдань.

Педагогічна система управління - це складна соціальна система, яка поділяється на дві основні підсистеми: керуючу (викладач) та керовану (учні). Кожну з цих підсистем, у свою чергу, можна розглядати як самостійну систему з властивими їй підсистемами. Таким чином, педагогічна система управління має багаторівневу структуру, у кожній ланці якої є свої напрями прямих та зворотних зв'язків.

Кожна система управління містить суб'єкт, тобто ланку, яка впливає або керує (викладач), і об'єкт - ланку, на яку впливають (учень). У заданій системі суб'єкт і об'єкт активно взаємодіють (рис. 1.6). Викладач і учень, суб'єкт і об'єкт, здійснюють ціле­спрямовану свідому діяльність. При цьому кожна з підсистем має свою специфіку діяльності, яка здійснюється згідно із законами функціональних підсистем.

На сучасному етапі в педагогіці існують різні погляди на назву та зміст функціональних блоків управління в навчальному процесі.

У таблиці 1.2 наведено характеристику найменування блоків управління, репрезентовану провідними спеціалістами в галузі управління процесом навчання. Шляхом узагальнення та систе­матизації науковці виділили основні функціональні блоки управління процесом навчання.

Із таблиці 1.2 можна побачити, що до основних блоків управ­ління належать: проектування системи навчання, реалізація, контроль і корекція. Кожен із цих блоків має певні ланки, або етапи, пов'язані між собою єдиною метою управління, яка визначається на початковому етапі проектування.

Поняття «управління» у такому разі об'єднує викладача і учня в єдину систему взаємопов'язаної, цілеспрямованої, усвідомленої діяльності. При цьому викладач керує процесом засвоєння, а учень реагує на вплив.