5.2. Методика аналізу навчальної літератури

Як відзначалося в підрозділі 5.1, аналіз навчальної літератури є дуже важливим етапом роботи викладача під час його підготовки до занять. Метою такого аналізу є виявлення досвіду викладання навчального матеріалу та вибір найбільш оптимального підручника для його подальшого використання. При цьому також визначаються недоліки наявної навчально-методичної літератури і намічаються способи їхньої компен­сації з метою підготовки єдиної педагогічної системи та завершеного навчального процесу.

Продуктом діяльності під час аналізу навчальної літератури є перелік необхідних для навчального процесу підручників з чіткою вказівкою порядку і послідовності їхнього використання.

Для визначення алгоритму діяльності викладача стосовно аналізу джерел інформації слід звернутися до вимог, які вису­ваються до навчальної літератури.

Ідеальний підручник або комплект навчальної літератури «є моделлю педагогічної системи» і відповідно до цього мусить включати всі елементи педагогічного процесу (цільовий, змістовий, організаційно-діяльнісний, аналітико-результативний компоненти).

Розглянемо способи відображення кожного з названих компонентів у структурі підручника.

Цільовий компонент виявляється в тому, що, добираючи підручник, необхідно з'ясувати: для кого він призначений, які вміння набуваюгься учнями при роботі з ним, на якому рівні фор­муються вміння та якими є критерії оцінювання діяльності учнів після освоєння ними навчального матеріалу. Ці положення мають буги деталізовані стосовно кожного з розділів підручника. Рівень засвоєння обґрунтовується й розкривається в передмові до під­ручника за допомогою різних інструкцій. У ній обов'язково зазначається структура кожного з розділів і порядок роботи з підручником. Після ознайомлення з передмовою в учня й викла­дача має скластися чітке уявлення стосовно результатів навчальної діяльності, здійснюваної за допомогою цього підручника, тобто про те конкретне прирощення досвіду особистості, яке буде отримане. У цьому разі можна буде відзначити, що мста є «діаг­ностичною». Як правило, така методика опису мети в більшості підручників для систем професійної освіти відсутня. У найкра­щому випадку в передмовах указується, для яких спеціальностей і спеціалізацій, а також рівнів кваліфікації призначений той чи інший підручник. Відсутність докладного опису мети навчальної літератури ускладнює процес вибору необхідного підручника, а також подальшу роботу з ним.

Основні вимоги, які висуваються до змісту навчальної літе­ратури, були закладені ще 1574 року в першу навчальну книгу - «Абетку». Але вони зберегли своє значення і до наших днів. Серед них головними є доступність, систематичність, ілюстративність подання навчального матеріалу. На сьогодні до цих вимог додалися такі, як оптимальність дидактичного обсягу підручника, посильність представленого в ньому матеріалу для навчання, науковість і зв'язок із практикою. Крім того, певну роль відіграє й правильність відображення розглядуваних явищ, відповідність державним стандартам у позначеннях, логічність і послідовність викладу навчального матеріалу. При цьому надзвичайно важливим є наявність логічної чіткості зв'язків, зумовленості переходів і послідовність викладу.

До недоліків представлення змісту підручників, які найчас­тіше трапляються, належать такі:

- неправильне фіксування причинних зв'язків;

• взаємовиключні твердження;

• протиставлення понять логічній послідовності міркування;

• смислове сплутування плану;

- нечітке формулювання дефініцій (наявність двох думок у реченні, невірний порядок слів);

• неточність слововживання, невірне використання фразео­логічних сполучень;

• надмірний лаконізм.

Зміст підручника характеризується також формою переда­вання, мовою і стилем, тому що кожна галузь знання, кожна професія має своє коло ідей, свою специфічну лексику, фразео­логізми й традиційні прийоми викладу матеріалу. У технічному тексті, крім того, необхідно дотримуватися таких вимог:

• використання офіційно прийнятої термінології;

• відповідність термінів позначенням;

• однаковість написання найменувань тощо.

Доступність підручника визначається використанням під час складання його тексту головних дидактичних законів і прин­ципів, серед яких найважливішим є принцип «від простого до складного». Простий навчальний матеріал обов'язково повинен передувати складному, при вивченні навчальної дисципліни необхідно йти від нижчого ступеня абстракції до більш високого. Основні принципи побудови змісту навчаль­ного матеріалу будуть розглянуті докладніше далі при роз­критті методики формування логіко-змістових матеріалів. У цьому випадку продемонстровані лише вимоги, які вису­ваються до аналізу наявної навчальної літератури.

Крім цільового і змістового компонентів, слід аналізувати ще й наявні в навчальній літературі організаційний і контроль- но-корегувальний компоненти. Це пов'язано з тим, що сучас­ний підручник мусить не лише концентрувати необхідну інформацію, але й відбивати настанову на навчання й основу навчальної діяльності.

Загальна схема діяльності стосовно вивчення навчального матеріалу може бути показана за допомогою формули:

Д = О_д+В_д+К_д+Кор,

де О_д - поняття орієнтовної основи діяльності, подане у формі змісту навчального матеріалу;

В_д - виконавчі дії щодо засвоєння матеріалу, виражені у формі задач і завдань, які розв'язані з прикладами;

К_д - контроль дії у вигляді питань і задач для контролю знань відповідно до мети функціонування педагогічної системи;

Кор - коректування дій, яке встановлює розбіжність цілей і результату, виражене у формі консультації з нерозв'язаної або розв'язаної з помилками задачі.

Залежно від того, які з компонентів містить структура підруч­ника, розрізняють різноманітні його організаційні форми і призначення. Іншими словами, склад формули визначається типом навчальної літератури.

Так, якщо формула містить усі складові (Д=О_д+В_д+К_д+Кор), то підручник призначений для самостійної роботи учнів. Якщо формула має вигляд д = о_д + к_д, підручник доцільно викори­стовувати для роботи з викладачем в аудиторії. Нарешті, якщо Д = О_д+В_д+К_д, підручник використовується для роботи в класі та вдома.

Підручник першого типу близький за своєю організаційно- методичною структурою до підручника для безмашинного програмованого навчання.

Вибір кращого підручника серед виданих є показником майстерності викладача та його вміння охопити весь навчаль­ний процес. Для цього викладач мусить володіти методами аналізу навчальної літератури.

У наш час існує більш ніж 300 методів такого аналізу. До них належать: експериментальний, соціологічний, структурно- функціональний, органометричний тощо. В умовах роботи професійного навчального закладу найбільш доцільним є орга­нометричний метод, який базується на використанні особис­того досвіду викладача.

Суть цього методу полягає в тому, що викладач, виділивши необхідні показники якості, оцінює кожен із підручників певною сумою балів. Користуючись результатами якісного і кількісного аналізу, він обирає найкращий із підручників. Точність цього методу залежить від кваліфікації викладача, але при порівнянні кількох підручників це положення не впливає на результати, тому що, оцінюючи різні підручники, викладач звичайно використовує ті самі критерії.

Сума балів, якою оцінюється якість підручників, підрахо­вується за допомогою формули:

де Ni - загальна сума балів;

і - номер показників якості;

n - число показників;

Ki - коефіцієнт значимості показника;

Pij - оцінка ступеня реалізації в підручнику / показника якості.

У ролі конкретних показників слід прийняти відповідність підручника різним дидактичним вимогам. Ці вимоги наведені в табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Характеристика показників якості підручника

№	Найменування показника	Коефіцієнт значимості
Характеристика поставленої мети підручника
1	наявність найменувань спеціальностей, для яких застосову-ється підручник	1
2	наявність переліку вмінь, які формуються внаслідок навчан-ня за підручником, згідно з рівнями засвоєння	2
3	наявність критеріїв оцінки отриманих знань і вмінь	1
Характеристика змісту підручника
1	зовнішнє оформлення	1
2	відповідність логіки побудови базовій науці й матеріалу предмета	3
3	відповідність рубрикації темам програми	1
4	простота мови й доступність викладу	4
5	відповідність визначень, термінів і символів навчального предмету базовій науці	4
6	висвітлення досліджуваних понять у їхній усебічності та розвитку	4
7	відповідність термінів нормативній документації та чинним державним стандартам, офіційно прийнятим у цій галузі знанням	3
8	відповідність змісту пізнавальним можливостям учнів	3
9	правильний порядок слів, логічна послідовність матеріалу, чіткість зв'язків	4
10	наявність правильного фактичного матеріалу	1
11	одноманітність написання найменувань	1
12	наочність	3
13	зв'язок із практикою	3
Характеристика організаційно-методичної структури
1	наявність Од	4
2	наявність Вд	4
3	наявність Кд	5
4	наявність Кор	5

Результатом аналізу може бути констатація того, що жоден із підручників не відповідає вимогам викладача. У такому разі необхідно визначити ступінь участі того або іншого видання в навчальному процесі (на якому етапі його слід застосовувати; як ним користуватися?). Необхідно також визначити способи компенсації недоліків підручників.

Очевидно, що діяльність стосовно аналізу навчальної літератури г одним з основних елементів аналітичної діяльності й грунтується на аналізі професійної діяльності, сконструйованих навчальних програмах і планах. Її предметом є вся наявна з певної дисципліни навчальна література, а продуктом - перелік дібраної літератури, опис порядку її використання і способів компенсації недоліків.

Алгоритм діяльності стосовно аналізу літератури показаний

Рис. 5.2. Загальна характеристика діяльності з аналізу навчальної

літератури

Для наочності та зручності результати оцінки якості підруч­ників доцільно подавати у вигляді таблиці-характеристики показників якості навчальної літератури.

Наявність такої таблиці допоможе викладачеві чітко уявити всю систему навчальної літератури з предмета, а також порядок її використання.

Після проведення аналізу навчальної літератури, враховуючи отриману інформацію про зміст наявного навчального мате­ріалу, викладач мусить розпочати формування логіко-змістових матеріалів: текстів, логічної структури матеріалу, планів і опор­них конспектів.