2.5. Методика формування програми професійної підготовки студентів технічних спеціальностей. Теоретичне навчання

Формування змісту професійної підготовки досить докладно проаналізовано в сучасній педагогічній літературі. На сьогодні однією із найпоширеніших концепцій формування структури теоретичного навчання професійної підготовки є концепція В. С. Лєдньова, згідно з якою набір навчальних курсів профе­сійної підготовки формується на основі двох чинників: структури об'єкта вивчення діяльності та структури діяльності. Структурою діяльності є професійна діяльність фахівця, що охоплює проектування, технологію, наукові дослідження, організацію й управління. Об'єкт вивчення - галузь народного господарства та її складові, що лежать в основі цієї професії.

За цією методикою будується програма професійної підго­товки інженерів-педагогів усіх спеціальностей. Розроблена на підставі цієї концепції методика визначення оптимального набору навчальних дисциплін професійної підготовки дозво­лила з'ясувати зміст і засоби аналітичної діяльності викладача спеціальних дисциплін під час формування програми теоре­тичного навчання фахівця будь-якого рівня кваліфікації.

Для визначення програми курсу професійної підготовки необхідно:

• визначити функціональну структуру професійної діяль­ності фахівця відповідно до рівня його кваліфікації (табл. 2.2);

-визначити структуру узагальненого об'єкта діяльності;

• виділити елементи сукупної структури професійної підготовки;

• поглиблено розкрити кожен із цих елементів.

Зупинимося докладніше на понятті «об'єкт вивчення», або «узагальнений об'єкт діяльності», під час формування профе­сійної підготовки фахівців.

Як відзначалося раніше, у межах професійної освіти об'єк­том вивчення є структура технологічного процесу або техно­логічної системи, що визначає сферу діяльності фахівця. Будь- яке виробництво або його автономний елемент, аж до окремого технічного пристрою, можуть бути розглянуті з погляду їхньої технології, устаткування або техніки, організації та управління, економіки, охорони праці й техніки безпеки, правових норм, використовуваних у галузі й екології. У табл.2.13 показано як приклад формування змісту професійної підготовки робітників-енергетиків.

Таблиця 2.13. Формування змісту професійної подготовки робі гників-енергетиків

№	Структура галузі "електроенергетика"	Структура змісту професійної підготовки робітника	Структура діяльності електроенергетика
1	Техніка	Основне електроустаткування, що бере участь у технологічному процесі	Обслуговування, ремонт, налагодження устаткування
2.1	Технологія, загальна технологія	Технологічний процес виробництва, передачі, розподілу й споживання електроенергії	Технологічна
2.2	Конкретна технологія	Монтаж, налагодження, експлуатація й ремонт електроустаткування	Технологічна
3	Організація, управління й економіка	Організація роботи бригади, економіка робочих процесів у бригадах	Організаційно- управлінська
4	Охорона праці	Охорона праці та промислова санітарія	Організаційно- технологічна
5	Екологія	Екологія виробництва	Технолого- управлінська (екологічна)
б	Правові питання галузі	Основи правознавства	Технолого- управлінська (правова)

Об'єкт вивчення, як правило, має ряд підоб'єктів. Наприк­лад, для електричної станції такими підоб'єктами можуть бути цехи, енергоблоки тощо. Кожен із підоб'єктів також може розглядатися з погляду названих вище позицій. Взаємозв'язок структур професійної діяльності й об'єктів вивчення і визначає в підсумку узагальнену структуру змісту професійно-теоретичної освіти. При цьому набір елементів сукупної структури залежить від рівня кваліфікації майбутнього фахівця. У табл. 2.13 наведено приклад формування змісту профссійно-теоретичної підготовки майбутніх робітників-електроенергетиків.

Відповідно до розділів галузей і структури змісту профе­сійної діяльності виділяються підгрупи навчального матеріалу. Так, для засвоєння енергетичної техніки робітникові необхідно вивчити призначення, принцип дії та конструктивні особли­вості того електроенергетичного устаткування, з яким він буде працювати після закінчення училища. Вибір цього устатку­вання й глибина його вивчення залежать від спеціалізації робітника. Наприклад, електромонтерові з обслуговування високовольтного устаткування на електростанціях та елект­ричних мережах насамперед слід досконало знати високо­вольтне устаткування, у той же час електромонтерові з обслу­говування устаткування релейного захисту й автоматики достатньо докладно знати лише низьковольтне устаткування, а високовольтне - на рівні ознайомлення.

Таким чином, розділ «Техніка» для електроенергетика міс­тить такі підрозділи: електричні машини й трансформатори, низьковольтні апарати; високовольтні апарати; лінії електро­передачі; електротехнологічні установки споживачів електро­енергії; вимірювальна техніка; пристрої релейного захисту й автоматики.

Розділ «Технологія» повинен складатися з такого навчаль­ного матеріалу: принципові електричні схеми електро­установок, основні принципи виробництва, передачі та розпо­ділу електроенергії, режими роботи електроустановок.

«Конкретна технологія» містить підрозділи: технологія монтажу та налагодження електроустаткування, організація експлуатації електроустаткування; проведення ремонтних робіт і випробування устаткування, умови економічного проведення робіт.

До розділу «Охорона праці» входять такі теми: гарантування безпечних умов проведення всіх видів робіт; гігієна праці та виробнича санітарія.

При цьому залежно від професії до змісту курсів професійної підготовки робітників уводяться тільки ті розділи матеріалу, що охоплюють підоб'єкт вивчення, який є основою професії. Так, для електромонтера з ремонту й обслуговування кабельної мережі «Загальна технологія» містить принципи передачі й роз­поділу електроенергії; «Техніка» - ЛЕП, кабелі, «Конкретна технологія» - ремонт та обслуговування кабельних мереж тощо.

Під час підготовки фахівців середньої ланки кількість дисциплін професійної підготовки збільшується у зв'язку зі зміною діапазону діяльності й розширенням об'єкта вивчення. Вони складаються з таких розділів: загальна технологія, технологічна техніка, елементи розрахунків, необхідних для проектування, організація управління й конкретна технологія.

У ВНЗ спеціальні навчальні дисципліни коледжу розши­рюються шляхом поглиблення їхніх теоретичних положень. Підготовка доповнюється низкою навчальних курсів, які читаються тільки у вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредитації. Серед них - спецкурси техніки, технології, теоретичні основи проведення науково-дослідної роботи, поглиблена проектна й економічна підготовки.

Приклад формування змісту професійної інженерної підго­товки спеціаліста-електроенергетика наведено в таблиці 2.14.

Таблиця 2.14. Формування змісту професійної підготовки інженера-електроенергетика

№	Структура галузі	Зміст набору навчальних курсів професійної підготовки	Діяльність
1	Техніка	Електроустаткування електричних станцій і підстанцій, електричні мережі та системи споживачів електроенергії. Струмоведучі частини й ізоляція	Експлуата-ційна
2. 2.1	Технологія Загальна технологія	Основні принципи виробництва, передачі, розподілу й споживання електроенергії	Технологічна
2.2	Конкретна технологія	Теоретичні основи монтажу, налагодження устаткування, експлуатація електроустатку­вання. Автоматика й захист від ненормальних режимів	Технологічна
3	Проектування	Проектування електроенергетичних об'єктів, розрахунок параметрів електроустаткування в різних режимах роболі	Проектна
4	Економіка, організація й управління	Основи економіки галузі, менеджмент і маркетинг	Управлінська
5	Екологія	Вплив електроенергетики на екологію навколишнього середовища	Технологічна
6	Охорона праці	Техніка безпеки в галузі, промислова санітарія	Технологічна
7	Наукові дослідження	Основи теорії наукових досліджень. Основи технічної творчості	Наукова

Звідси визначаються одиниці (теми) програми професійної підготовки спеціалістів. Для формування навчальної програми потрібно не тільки виділити конструктивні елементи, але і пов'язати їх у систему, визначивши логіку та послідовність вивчення. Цей етап закономірно продовжує аналіз професійної діяльності спеціаліста.

Своєрідність побудови програм професійної підготовки полягає в тому, що їхньою початковою одиницею є нерозкрите ціле, що згодом розмежовується шляхом поглибленого вивчення його елементів. Такий тип побудови програм можна харак­теризувати як метод навчання по спіралі, коли на кожному з етапів поглиблюється й конкретизується уявлення про певні елементи професійної діяльності.

Така «спіраль» має кілька витків. Перший з них - це той рівень (наприклад, «вступ до спеціальності»), де професійна діяльність і технологія розкривається в масштабі всієї системи (у нашому випадку енергосистеми). Тут узагальнено розгля­даються питання технології, техніки, організації й управління стосовно всієї системи та формується вміння аналізувати систему на першому рівні її організації.

Другий виток «спіралі» - це рівень технічних систем. Він допомагає розкрити техніко-технологічні основи організації та управління технічної системи (її конкретних елементів). Йдеться про підсистеми - виробництво електроенергії, передачі та розподілу тощо. Питання професійної підготовки в цьому випадку розглядаються стосовно того нідоб'єкта, який є осно­вою професії. При цьому виробляється загальна тактика експлуатації, ремонту, розрахунків технічної підсистеми.

Третій виток визначає вивчення підсистем і додаткове освоєння систем управління, принципів експлуатації та ремонту окремих видів устаткування й агрегатів технічних систем. На цьому рівні діяльність відпрацьовується в усіх деталях.

Паралельно з теоретичним навчанням до програми професій­ної підготовки повинно входити і практичне навчання. Розгля­немо методику формування програми практичного навчання.