2.4. Методика формування змісту дисциплін професійної (спеціальної) підготовки

Професійна підготовка як один із компонентів змісту освіти спрямована на формування в учнів умінь виконувати певні види професійної діяльності, на розвиток професійного інтересу, професійних здібностей і якостей особистості.

Професійна підготовка є системою, що включає як зовнішні, так і внутрішні- зв'язки. Установлення цих зв'язків дасть нам можливість більш детально усвідомити сутність самого поняття «професійна підготовка».

Зовнішні зв'язки професійної підготовки визначаються тим, що вона є компонентом змісту освіти й, відповідно, пов'язана з освітою і такими компонентами змісту освіти, як загально-освітня та політехнічна підготовки. Основні її елементи - теоретичне навчання, практичне навчання і проектування.

Для розуміння сутності та завдань кожного з компонентів професійної підготовки слід докладно зупинитися на поняттях «знання» й «уміння».

Згідно з традиційним трактуванням, теоретичне навчання спрямоване на формування знань, а практичне - на формування умінь і навичок. При цьому історія сучасного розуміння понять «знання» і «вміння» настільки різноманітна і певною мірою суперечлива, що кожному педагогу необхідно самому визначатися стосовно цих понять. При цьому треба зважати на те, що в Україні 1999 року розроблено стандарт вищої освіти, який визначив основні поняття педагогіки вищої освіти.

Відповідно до цього документа, знання - це результат пізнавальної діяльності, перевірене суспільною практикою і логічно упорядковане відображення її у свідомості людини. Знання - категорія, що відбиває зв'язок між пізнавальною та практичною діяльністю людини. Знання виявляються в системі понять, суджень, уявлень та образів, орієнтованої основи діяльності, що має заданий обсяг і якість. Знання можна ідентифікувати тільки тоді, коли вони виявляються у вигляді вмінь виконувати певні розумові або фізичні дії.

Уміння - це здатність виконувати певні дії на основі відпо­відних знань. Уміння, у свою чергу, поділяються на предметно- практичні, предметно-розумові, знаково-практичні та знаково- розумові (рис. 2.9). Предметно-практичні вміння - це вміння виконувати дії щодо переміщення об'єктів у просторі і зміни їхньої форми. Головну роль у виконанні предметно-практичних дій виконують перцептивні образи, які відображають просто­рові, фізичні й інші властивості предметів та забезпечують керівництво робочими переміщеннями відповідно до власти­востей об'єкта та згідно із заданою діяльністю.

Рис. 2.9. Класифікація умінь

Предметно-розумові уміння - це уміння виконувати операції із розумовими образами предметів. Вони вимагають наявності розвиненої системи уявлень і здатності до розумової діяльності (наприклад, уміння робити аналіз, класифікацію, узагальнення, порівняння).

Знаково-розумові уміння - це уміння виконувати операції зі знаками та знаковими системами. До них, наприклад, належать дії, необхідні для виконання логічних і розрахункових операцій. Ці дії дозволяють вирішувати широке коло завдань в узагальненому вигляді.

Знаково-практичні уміння - це уміння з розумового вико­нання операцій зі знаковими системами. Прикладами цих дій є вміння писати, визначати курс за картою, одержувати інфор­мацію про пристрій за схемами. Приклад цих дій наведено в табл. 2.12.

Таблиця 2.12 Характеристика і приклади різних умінь

Вид уміння	Приклади
Предметно- розумовий	Уміння, що вимагають розумових зусиль: визначення порядку ремонту, налагодження, монтажу електротехнічних пристроїв, виявлення дефектів', поломок електротехнічних пристроїв, вибір інструментів, перевірка вимірювальних систем, спостереження й оцінка стану обладнання, обхід електрообладнання
Предметно- практичиий	Уміння, що вимагають фізичних зусиль: свердління, закріплення проводів, прокладання кабелю і т. ін, збирання, рубання, паяння
Знаково-розумовий	Уміння робити розрахунки, описувати технологічні процеси, конструкції механізмів, ухвалювати рішення стосовно зміни й коригування режимів технічних процесів
Знаково-практичний	Складання та читання креслень, інструкцій, операційних карт

Як видно з наведених формулювань, знання й уміння нероз­ривні та взаємозалежні, так чи інакше пов'язані з виконанням певних дій. Уміння не можуть бути сформовані без знань, так само як і знання без реалізації у вигляді вмінь позбавлені сенсу.

Очевидно, що цей взаємозв'язок знаходить своє відображення і під час розкриття понять теоретичної та практичної діяльності, так само, як розумова діяльність є теоретичною, тісно пов'я­заною з практичними операціями, з різними видами й образами інформації.

Теоретична (розумова) діяльність формується в межах теоре­тичного навчання, а практична - у межах практичного навча­ння. Різниця між цими двома видами навчання полягає в то­му, що в межах теоретичного навчання вивчається результат процесу пізнання, виходячи з того, що знання засвоюються незалежно від процесу їхнього набуття. У практичному навча­нні важливим є процес одержання продукту, тому що без пока­зу й, відповідно, засвоєння трудових операцій, прийомів та процесів не можуть бути сформовані практичні вміння. Крім того, відмінність теоретичного навчання від практичного пов'язана з тим, що результатом першого є ідеальні об'єкти або вміння здійснювати теоретичну (розумову) діяльність, дру­гого - матеріальні об'єкти або вміння виконувати практичну діяльність, одержуючи матеріальний продукт.

Розглянемо всі наведені вище поняття стосовно професійної підготовки фахівців технічного профілю - робітників, службовців, інженерів, дослідників.

Мета професійної підготовки полягає у формуванні вмінь здійснювати виробничий процес у галузі. Узагальненим об'єк­том діяльності при цьому є галузь промислового виробництва та її виробничі процеси.

Виробничий процес - цс сукупність основних технологічних процесів і перетворень, а також трудових дій людини. Ви­робничий процес містить як трудовий, так і технологічний процеси. Ієрархія цих понять представлена на рисунку 2.10.

Рис. 2.10. Відображення виробничого процесу в змісті професійної освіти.

Об'єктом теоретичного навчання є технологічний процес, а практичного - трудовий. Відповідно до цього можна визна­чити цілі теоретичного навчання фахівця технічного профілю.

Мета теоретичного навчання - формування основних уяв­лень про сутність виробничого процесу, формування системи понять і розумових дій з ними, розкриття сутності, мети, завдань і змісту технологічних процесів, формування вмінь здійснювати розрахунок, прогнозування технологічних процесів.

Мета практичного навчання - формування практичних умінь виконувати трудові дії або формування вмінь продук­тивної роботи.

Розглянемо послідовно методику формування програми теоретичного та практичного навчання.