2. Функції політичної культури та суб’єкти і фактори її формування

До функцій, які виконує політична культура у суспільстві, належать:

1. пізнавальна

2. нормативно-регулятивна

3. комунікативна

4. інформаційна

5. прогностична

6. сигніфікативна

7. виховна

Пізнавальна функція полягає забезпеченні суб’єктів політичного процесу знаннями, необхідними для політичної діяльності, забезпечення історичної спадковості, накопиченні і передачі досвіду з покоління до покоління.

Нормативно-регулятивна функція – це вироблення загальноприйнятих правил поведінки, що впорядковують у рамках даної політичної системи дії її елементів. Політичні норми спрямовані на уникнення небажаних випадковостей і несподіванок політичної поведінки. Тобто, ця функція покликана за допомогою ідеалів, правових і політичних норм визначати взаємостосунки між соціальними спільнотами, громадянами і державою.

Комунікативна функція забезпечує процес спілкування і взаємодії суб’єктів політичних відносин. У даному випадку політична культура покликана забезпечити між цими суб’єктами взаєморозуміння і взаємодію.

Інформаційна функція спрямована на забезпечення потреб особистості в політичних даних, що відображають ті події, явища і процеси, які відбуваються у політичному житті.

Прогностична функція – полягає у тому, що знання ціннісних орієнтацій дозволяє передбачати можливі варіанти політичної поведінки, а відтак прогнозувати сценарії розвитку подій у політичній сфері.

Сигніфікативна функція. Ця функція пов’язана з називанням, знаковим вираженням, оцінкою явищ і процесів у політиці. Завдяки цьому усі політичні дії, інститути і звичаї набувають відповідного значення, отримують оцінку, що суттєво впливає на політичну поведінку.

Виховна функція сприяє інтелектуальному розвиткові особистості, засвоєнню нею політичних норм, цінностей, формуванню зацікавленості до політики, виробленню певних установок на суспільно-політичну діяльність.

Суб’єкти формування політичної культури поділяються на політичні та неполітичні.

1. До політичних належать:

а) держава;

б) політичні партії і політичні рухи;

засоби масової інформації.

2. До неполітичних належать:

а) сім’я;

б) система освіти;

в) церква;

г) ділові кола, світ бізнесу;

д) наукова і духовна еліта суспільства.

Найбільш вагомими факторами, що визначають формування політичної культури, прийнято вважати такі:

1. мова;

2. географічний фактор;

3. політичний режим держави;

4. характер зовнішніх відносин держави;

5. політична символіка (гімн, герб, прапор) та політичні ритуали.

3. Типологія політичних культур

Важливим аспектом проблеми політичної культури є її типологія. На сьогодні існує низка підходів до класифікації типів політичних культур. Одним із класичних варіантів верифікації політичної культури є типологія, що її запропонували Г.Алмонд та С.Верба. Вони виділяють три чистих типи політичних культур:

1. Патріархальна. Її еквівалентом може бути політична культура первісних суспільств або деяких нинішніх африканських племен. Важлива риса цього типу культури – відсутність будь-якого зацікавлення у простих членів спільноти політикою, з одного боку, а також – відсутність будь-яких механізмів та можливостей реалізації ними своїх політичних інтересів, навіть якщо би у них так інтереси були.

2. Підданська. Особливістю цього типу політичної культури є вже наявність зацікавлення з боку мас політичним життям, але зреалізуванню цього зацікавлення перешкоджає відсутність механізмів і можливостей участі широких кіл простих людей у політиці. Така культура була характерна в чистому вигляді, зокрема для монархічних держав.

3. Активістська. Політична культура сучасних розвинутих демократичних суспільств. По-іншому її ще називають громадянською політичною культурою. Її характерні ознаки: наявність високого зацікавлення громадян політичною сферою, а також широка мережа інститутів, механізмів і процедур для реалізації цього зацікавлення.

Із поєднання «чистих» типів виникає ще три типи політичних культур, які можна умовно назвати культурами перехідних суспільств: патріархально-підданська, піддансько-активістська і патріархально-активістська. Власне такі, змішані типи культур, на думку більшості політологів, і превалюють в історії людства.