2. Класифікація та функції політичних партій

Класифікація політичних партій базується на ряді критеріїв:

- за класовою визначеністю: буржуазні, селянські, робітничі;

- за ставленням до суспільного прогресу: радикальні, реформістські, консервативні, реакційні, контрреволюційні;

- за ставленням до влади: правлячі, опозиційні, центристські (або нейтральні);

- за формами і методами правління: ліберальні, демократичні, диктаторські;

- за принципами організації та членства: кадрові, масові, виборчі, картельні;

- за місцем в системі влади: легальні та нелегальні;

- за ідеологічним спрямуванням: комуністичні, соціалістичні, фашистські, неофашистські, ліберально-демократичні, націоналістичні, анархістські;

- за масштабами діяльності: столичні, регіональні, загальнонаціональні, міжнародні;

- за ставленням до етнічних проблем: націоналістичні, шовіністичні, імперські, расистські.

Функції партії – це ключові напрямки її діяльності, обумовлені внутрішньою сутністю та цілями діяльності. В політичній науці виділяють декілька підходів до функціонального призначення політичних партій в політичній системі.

На думку, Дж. Брайса основними функціями політичних партій є наступні:

1. Підтримка єдиної позиції членами політичної партії.

2. Набір в партію нових членів, включно с особами, які нещодавно отримали політичні права.

3. Пробудження ентузіазму в виборцях, вказівка в програмах та публічних виступах на багато чисельність партії та важливість спільної мети.

4. Донесення до виборців інформації про політичні питання, що вимагають вирішення, про переваги їхніх лідерів і недоліки супротивників.

К. фон Бейме вважає, що політична партія виконує чотири основних функції: визначення цілей; легітимізації соціальної спільноти в межах політичної системи, вираження і визначення суспільних інтересів; мобілізації та соціалізації громадян; рекрутування еліти та формування уряду.

П. Меркл запропонував доповнити цей перелік функцією напрацювання заходів впливу партій на оточуючі їх інститути та соціальне середовище, а також вирішення внутрішньопартійних суперечок і різноманітних внутрішніх проблем.

К. Гаджиєв виокремив чотири групи функцій політичних партій: перетворення множини приватних інтересів в єдиний суспільних інтерес; реалізація представництва соціальних груп в політичній системі; інституціоналізація політичної участі громадян; висування кандидатів, проведення виборів.

Таким чином, основними функціями політичних партій є наступні:

1. Електоральна функція – як діяльність, спрямована на просування кандидатів на виборні посади в органи представницької та виконавчої влади шляхом їх висування та підтримки на виборах.

2. Функція політичного рекрутування та соціалізації – здійснення залучення, первинної селекції та подальшої циркуляції політично активної частини громадян.

3. Інноваційна функція – напрацювання політичними партіями альтернативних пропозицій щодо можливого вирішення важливих суспільно-політичних проблем.

4. Акумулятивна функція – засвоєння, синтез і політичне вираження інтересів соціальних, етнічних, вікових груп населення і ідеологічних доктринах і політичних програмах партії.

5. Конституююча функція – забезпечення інституціональних гарантій ідеологічного та політичного плюралізму, а також вирішення соціальних суперечностей шляхом діяльності, спрямованої на формування політичної волі громадян, участі у формування та функціонуванні органів державної влади.

6. Інтегративна функція – об’єднання людей на основі спільних цілей та інтересів політичного характеру, з метою формування спільного групового соціального інтересу і системи поглядів.