3. Структура та функції держави

Структура держави яки система органів і установ, які виконують внутрішні й зовнішні функції держави, складається з:

• органів державної влади (представницьких) (парламент);

• органів державного управління (виконавчо-розпорядчих) (система міністерств, відомств, адміністративні установи на місцях);

• президента як глави держави;

• органів правосуддя;

• контрольно-наглядових органів (прокуратура, контрольні відомства);

• органів охорони громадського порядку (міліція, поліція) та органів державної безпеки.

Лише державні органи в межах своєї компетенції можуть виступати офіційними виразниками інтересів усього суспільства. Вони наділені повноваженнями, що дозволяють їм діяти, використовуючи засоби переконання і державного примусу.

Держава не лише організовує суспільство, управляє його справами, вона робить його цілісним, узгоджуючи багатоманітні соціальні інтереси. Загальне призначення держави конкретизують її багатоманітні функції як основні напрями, її впливу на громадян та на інші держави. Загалом функції держави поділяють на зовнішні і внутрішні.

Основні внутрішні функції держави диференціюють залежно від сфер суспільного життя. Такими функціями є економічна, соціальна, політична й культурно-виховна, до яких додається ще правова.

Економічна, або господарсько-організаторська, функція полягає в організації й регулюванні державою економічної діяльності через визначення державою стратегії економічного розвитку, його планування чи програмування, видання законодавчих актів з регулювання економічної діяльності, вироблення і проведення податкової політики, виділення кредитів, використання економічних санкцій і стимулів тощо.

Соціальна функція держави забезпечує узгодження багатоманітних соціальних інтересів – класових, демографічних, етнічних, професійних тощо, цілісність та єдність суспільства.

Оскільки держава є політичним інститутом, то всі її функції носять політичний характер. Власне політична функція пов'язана з реалізацією політичної влади. Ця функція полягає у визначенні програмно-стратегічних цілей і завдань розвитку суспільства, забезпеченні функціонування політичної системи, політичної стабільності, підтримці відносин з політичними партіями, громадсько-політичними організаціями тощо.

Культурно-виховна функція держави спрямована на створення умов для задоволення культурно-освітніх запитів і потреб громадян, формування особистості. Держава фінансує культурно-освітні заклади, законодавчо встановлює вимоги до освітньої підготовки, надає підтримку розвитку мистецтва тощо.

Всі свої функції держава здійснює за допомогою права. Головним засобом здійснення державою її функцій є право. Право забезпечує регулювання суспільних відносин й забезпечує елементарний порядок у суспільстві. Система державних правоохоронних органів забезпечує дотримання та контроль правових норм. Тому правова (правотворча і правоохоронна) функція – це одна з найважливіших функцій держави.

Зовнішні функції держави реалізуються у стосунках з іншими державами й міжнародними організаціями і спрямовані на охорону національних інтересів на міжнародній арені. Залежно від характеру інтересів держави у сфері міжнародних відносин (інтереси існування, співіснування і функціонування) виділяють три найважливіші зовнішні функції – оборонну, дипломатичну і співробітництва.

Оборонна функція держави полягає в захисті її безпеки, суверенітету й територіальної цілісності від зовнішніх посягань.

Дипломатична функція передбачає встановлення, підтримку і розвиток відносин з іншими державами та міжнародними організаціями.

Функція співробітництва реалізується через здійснення зовнішньої торгівлі, координацію економічної діяльності з іншими державами, участь у міжнародних економічних об'єднаннях тощо.