Тема 7. Держава як базовий елемент політичної системи суспільства

1. Поняття «держава». Основні теорії виникнення держави

Держава – базовий інститут політичної системи і політичної організації суспільства, який створюється для налагодження життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення у соціально-неоднорідному суспільстві з метою забезпечення його цілісності й безпеки, задоволення загальносоціальних потреб.

В повсякденному житті термін «держава» ототожнюють з країною або суспільством. Але в науковій літературі державу трактують як сукупність державних установ, тобто апарат управління суспільством; або ж особливий вид політико-правової влади в суспільстві.

На сьогодні існує велика кількість концепції походження держави, кожна з яких пропонує своє розуміння сутності цього політичного інституту, його соціального призначення і функцій.

Однією з найдавніших концепцій походження держави є теологічна, яка появу держави пов'язує з наданням якимись божественними силами представникам певного роду чи соціальної групи, наприклад жерців, права керувати іншими. Оскільки така влада є «від Бога», то вона повинна здійснювати його волю на Землі. Відомим представником цієї концепції є Аврелій Августин.

Згідно з патріархальною концепцією походження держава – це результат розвитку сім'ї. Так, Арістотель вважав виникнення держави природним процесом розвитку та ускладнення форм спілкування людей: спочатку люди об'єднуються в сім'ї, потім декілька сімей утворюють поселення, а на завершальній стадії цього процесу постає держава, як форма спілкування людей, які користуються певним політичним устроєм і підпорядковуються владі закону.

На думку Арістотеля, людина як істота політична за своєю природою потребує державного спілкування. Тому той, хто створив державу, зробив велике благо для людей.

Конфуцій ототожнював державу з великою сім'єю, тому відносини в ній мають будуватися за аналогією з сімейними. Влада правителя в державі подібна до влади батька в сім'ї, а відносини правителів і підданих нагадують сімейні стосунки, де молодші підпорядковуються старшим; піддані мусять слухатися правителя, як діти батьків, а правителі мають дбати про підданих, як батьки про дітей.

Велику роль у розвитку політичної думки відіграла договірна, або конвенціональна, теорія походження держави, творцями якої були Г. Гроцій, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо та ін. За цією теорією держава виникла в результаті свідомої і добровільної угоди між людьми, які раніше перебували у природному, додержавному стані, а потім з метою забезпечення своїх основних прав і свобод, вирішили створити державу. Держава повинна турбуватись про спільне благо. Наділивши державу владними повноваженнями, люди свідомо самообмежили свою свободу на користь спільних інтересів.

Договірна теорія походження держави значною мірою сприяла формуванню сучасних демократичних держав і донині справляє глибокий вплив на політичні уявлення їх громадян. На основі цієї теорії у другій половині XVIII ст. в Західній Європі та Північній Америці була започаткована практика свідомого державотворення, цілеспрямованого визначення форм держави та принципів її взаємовідносин з громадянами. У цей період були прийняті перші конституції (США – 1787 p., Франція – 1791 p.), які стали правовою формою суспільного договору.

У XIX ст. набули поширення концепції походження держави, які пов'язували її виникнення з насильством, завоюванням. Ідейною основою таких концепцій стала теорія соціального дарвінізму, що зводила закономірності розвитку суспільства до закономірностей біологічної еволюції. Представники теорії завоювання Є. Дюрінг, Л. Гумплович, К. Каутський вважали, що держави виникли в результаті завоювання одних народів іншими.

Найвідоміший представник теорії завоювання польсько-австрійський соціолог і юрист Людвік Гумплович називав боротьбу людських спільнот («рас») за існування рушійною силою суспільного розвитку. В результаті зіткнення сильні раси підпорядковують собі слабкі. Панування однієї раси над іншою мало бути певним чином організоване. Такою організацією, заснованою на нерівності, є держава. Насильство виступає не тільки причиною виникнення держави, а й найважливішим чинником її існування.

Класова, або соціально-економічна, теорія походження держави була запропонована ідеологами марксизму. Її положення висвітлені, зокрема, у працях «Походження сім'ї, приватної власності і держави» Ф. Енгельса, «Держава і революція» В. І. Леніна. Згідно цієї теорії держава існувала не завжди. Вона стала результатом історичного розвитку суспільства, його закономірної диференціації на класи під впливом розвитку продуктивних сил, який супроводжувався виокремленням різних видів праці та появою приватної власності.

Психологічна концепція обґрунтовує походження держави за допомогою психологічних чинників. За своїм психічним складом люди поділяються на схильних до влади, здатних брати відповідальність не лише за себе, а й за інших, та тих, хто уникає відповідальності і схильний перекласти її на інших, делегувавши їм певні права на управління суспільним життям.

Расова концепція спирається на постулат, що існують вищі і нижчі раси, а держава необхідна для забезпечення панування перших над іншими. Сучасні дослідники відкинули цю теорію.

Органічна концепція проводить аналогію між державою і живим організмом як у структурі, так і в функціях. Всі елементи держави взаємопов'язані і доповнюють один одного. Порушення цієї гармонії призводить до хвороби всього організму і навіть до його смерті. Цей погляд на державу обґрунтував англійський соціолог Г. Спенсер.

Іригаційна концепція пов'язує походження держави з необхідністю побудови великих зрошувальних систем. Цей підхід використовується для пояснення історії країн Стародавнього Сходу.

Спортивна концепція, отримавши розвиток у працях іспанського філософа Х. Ортеги-і-Гассета, виводить ґенезу держави з поширення спорту. Система фізичного виховання в Спарті, на його думку, сприяла виникненню сильної армії і в підсумку – держави. Олімпійські ігри стали фундаментом процесу об'єднання давньогрецьких міст і виникнення держави.