Тема 6. Захист прав інтелектуальної власності в судах України

6.1. Судова система України. Суди загальної юрисдикції

В Україні захист прав інтелектуальної власності в першу чергу здійснюється в судовому порядку шляхом подання цивільних позовів або порушення адміністративних і кримінальних справ у судах відповідної юрисдикції, що складають судову систему України. До цієї системи входять суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, а Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності та спеціалізації.

Систему судів загальної юрисдикції складають:

1. Верховний Суд України;

2. Вищі спеціалізовані суди;

3. Апеляційні суди;

4. Місцеві суди.

6.2. Види судів

Відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції діють загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій.

Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди. У судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.

Справа щодо захисту прав інтелектуальної власності може розглядатися у місцевому загальному суді, якщо:

- в цивільному спорі однією із сторін є фізична особа;

- особи притягаються до адміністративної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності;

- особи притягаються до кримінальної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності та в інших випадках, передбачених законом.

Справи про порушення прав інтелектуальної власності, а також про визнання недійсними: патентів на винаходи, корисні моделі, промислові зразки; свідоцтв на торговельні марки можуть розглядатися в місцевих господарських судах, якщо їх учасниками є юридичні особи або фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Позови про визнання недійсними рішень Держдепартаменту можуть бути подані до окружних адміністративних судів або до загальних місцевих судів в залежності від суб’єктного складу сторін (в першому випадку – це юридичні особи і фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності, а в другому – фізичні особи).

Детальний опис судової системи України міститься в діаграмі, що надається нижче.

6.3. Верховний суд України

Верховний Суд України – це найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. Верховний Суд України переглядає справи:

- у зв’язку з винятковими обставинами у порядку, встановленому процесуальним законодавством;

- у касаційному порядку у випадках, встановлених законодавством;

- у випадках, передбачених законодавством, розглядає інші справи, пов’язані з виключними обставинами.

У складі Верховного Суду України діють:

1. Судова палата у цивільних справах;

2. Судова палата у кримінальних справах;

3. Судова палата у господарських справах;

4. Судова палата в адміністративних справах;

5. Військова колегія.

Справи, що стосуються захисту прав інтелектуальної власності, можуть стати предметом розгляду в будь-якій із чотирьох вищеназваних судових палат в залежності від обставин справи і підсудності справи місцевому суду (загальному чи спеціалізованому).

Верховний Суд України очолює Голова Верховного Суду України.

До складу Верховного Суду України входять судді Верховного Суду України, обрані на посаду безстроково, кількість яких встановлена Указом Президента України за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим з Радою суддів України, а саме:

- Судова палата у кримінальних справах – 44 судді;

- Судова палата у цивільних справах – 24 судді;

- Судова палата у господарських справах – 11 суддів;

- Судова палата в адміністративних справах – 7 суддів.

До складу судових палат, що здійснюють розгляд справ з питань юрисдикції спеціалізованих судів, призначаються судді, які мають стаж суддівської діяльності у відповідному вищому суді не менше трьох років, або відповідному апеляційному спеціалізованому суді не менше п’яти років.