2.2. Вивчення будови стебла, листка, квітки, плода, насіння

Надземною частиною рослини є стебло, на якому формуються листки, квітки, плоди. Стеблом від коренів до листків разом з водою переміщуються елементи мінерального живлення, а від листків до кореня – продукти фотосинтезу. У стеблах поживні речовини можуть відкладатися про запас.

За формою (на поперечному зрізі) стебла бувають циліндричними, тригранними, чотиригранними, багатогранними, плоскими, крилатими (на стеблі розвиваються листкоподібні вирости).

За консистенцією розрізняють трав'янисте, дерев'янисте, порожнисте стебло (соломина) та з серцевиною. Трав'янисте стебло формується і відмирає за один вегетаційний період; дерев'янисте — багаторічне, з добре розвинутою деревиною; порожнисте — всере­дині порожнє, без серцевини; в стеблі з серцевиною середина виповнена паренхімою (наприклад, стебло соняшника).

За напрямком росту стебла є такі: прямостояче (талабан); чіп­ке (огірок); витке (березка); лежаче (гарбуз); повзуче (суниці); припідняте (спориш) (рис. 3).

Рис. 3. Типи пагонів за напрямком росту: а - прямостояче; б - висхідне;

в - чіпке; г - витке; д - повзуче

Листок — це вегетативний орган, що виконує функції фотосин­тезу, дихання та випаровування (асиміляції, дисиміляції і транс­пірації) і забезпечує органічне живлення рослини. Крім того, лис­ток є органом вегетативного розмноження та органом відкладання поживних речовин.

Листки більшості рослин мають черешки, листкові пластинки та прилистки. Розрізнять прості і складні листки (рис. 4). У складних є кілька листочків, що прикріплюються черешками до загального черешка. Складні листки бувають перистими, трійчастими і пальчастими (рис. 5). Перисті поділяються на: парно- і непарноперисті, у яких верхівка закінчується листочком. Трійчасті листки складаються з трьох простих листочків. У пальчастих їх більше трьох.

Рис. 4. Типи листків: а - простий (яблуня); б - складний (шипшина); 1 - стебло; 2 - прилистки; 3 - черешок; 4 - листкова пластинка; 5 - рахіс; 6 - простий листочок

Рис. 5. Форми складних листків

Поверхня листків укрита епідермісом, зовнішні клітини якого містять жироподібну речовину – кутин. Між клітинами епідермісу багато отворів, або продихів (500-700 на 1 мм²). Продихи регулюють випаровування води та надходження повітря в тканини листків.

Пластинка листка густо пронизана провідними пучками (жилками). По провідних пучках у листок надходить вода з мінеральними речовинами, а також по них відтікають синтезовані органічні речовини.

Квітка – вкорочений, видозмінений пагін, з якого утворюються плоди і насіння. Вона складається з квітконіжки, квітколожа, оцвітини (чашолистика та пелюстки), пиляків і маточки (рис. 6).

Квітки розміщуються на кінцях пагонів або у піхвах листків і зібрані в різні типи суцвіть – колос, волоть, кошик, зонтик, китицю та ін. (рис. 7).

Розрізняютьодно- та двостатеві квітки. У одностатевих є лише пиляки або маточка, а у двостатевих – пиляки і маточка. Рослини, в яких утворюються двостатеві квітки або чоловічі і жіночі квітки, називаються однодомними. У дводомних рослин чоловічі квітки утворюються на одній рослині, а жіночі – на іншій (коноплі). Більшість рослин перехреснозапильні: квітки їх запилюються пилком інших рослин (жито, кукурудза, буряки, соняшник). До самозапильних рослин належать пшениця, ячмінь, горох, квасоля та інші.

Рис. 6. Будова квітки: 1 – чашечка; 2 – віночок; 3 – тичинка; 4 – маточка; 5 – зав’язь; 6 – квітколоже; 7 - квітконіжка

Рис. 7. Схема суцвіть: 1 - китиця, 2 - колос, 3 - початок, 4 - зонтик,

5 - головка, 6 - кошик, 7 - щиток

Після запилення квіток відбувається запліднення: із насіннєвого зародка розвивається насінина, а із зав’язі – плід.

Насінина складається із зародка, запасних речовин та покривних оболонок. У зародка є корінець, сім’ядолі, брунька, стебельце.

Культурні рослининалежать до покритонасінних і поділяються на двакласи: одно- та двосім’ядольні. У насінин більшості двосім’ядольних ендосперм не утворюється, запасні поживні речовини відкладаються в сім’ядолях зародка.

Плід — найхарактерніший орган покритонасінних рослин. Він утворюється у результаті процесів, які відбуваються у квітці після запліднення. Слід, однак, зауважити, що плоди можуть розвиватися без запліднення і утворення насіння. Таке явище (партенокарпія) дуже поширене, особливо серед видів з великою кількістю насінних зачатків у плоді (банан, інжир, ананас, томат). В одних видів партенокарпія можлива і без запліднення (цитрусові, перець), в інших воно необхідне як стимулюючий фактор (орхідні).

Плоди у рослин бувають сухими, соковитими, одно- та багатонасінними (рис. 8, 9).

Рис. 8. Сухі плоди: А - розкривні, Б - не розкривні: 1 – листянка,

2 - біб, 3 - стручок, стручечок, 5 - горіх, 6 - жолудь, 7 - сім'янка,

8 - зернівка

Рис. 9. Соковиті плоди: 1 - 4 - ягоди, 5-7 - ягодоподібні,

8-12 - кістянки