Біологічні особливості

Вимоги до температури. Соняшник - рослина степової зони. Незважаючи на підвищені вимоги до тепла, насіння його починає проростати за температури 3 - 4°С, але сходи з'являються лише на 20-й - 28-й день. Оптимальна температура проростання 20°С. За цієї температури сходи з'являються на 7-й - 8-й день. Набубнявіле та наклюнуте насіння в ґрунті задовільно переносить зниження температури до мінус 10ºС. Молоді сходи рослин витримують весняні приморозки до 4 - 6°С. Це дає змогу сіяти соняшник рано навесні.

Оптимальна температура для росту у першій половині вегетації - близько 22ºС, а в період цвітіння-достигання - до 24 - 25°С. Температура вище 30°С негативно позначається на рості й розвитку рослин. Для розвитку соняшнику сума ефективних температур повинна становити від 2300 до 2700°С.

Вимоги до вологи. Соняшник належить до посухостійких культур, одночасно добре реагує на достатнє забезпечення вологою. Транспіраційний коефіцієнт 450 - 570. Завдяки сильно розвиненій кореневій системі і високій всмоктувальній силі кореня він використовує вологу з глибини до 3 м, при цьому може майже повністю висушувати 1,5 метровий шар ґрунту.

Від початку розвитку до утворення кошиків соняшник витрачає вологи 20 - 25% від загальної потреби у воді, засвоюючи її в основному з верхніх шарів ґрунту. Найбільше вологи (60%) він засвоює у період утворення кошика - цвітіння. За нестачі вологи в цей період кошики і насіння бувають недорозвиненими. Тому заходи щодо накопичення вологи в ґрунті є основою одержання високих врожаїв.

Вимоги до світла. Соняшник - рослина короткого дня, дуже вимогливий до інтенсивного сонячного освітлення. При затіненні послаблюється ріст рослин, формуються дрібні кошики, витягується стебло, зменшується врожайність. У міру просування на північ вегетаційний період його подовжується. Тривалість вегетації сортів і гібридів соняшнику від сівби до достигання насіння в Україні становить від 80 до 130 днів.

Вимоги до ґрунту. Найкраще росте соняшник на чорноземах і каштанових ґрунтах з нейтральною або слаболужною реакцією ґрунтового розчину. Непридатні для нього важкі, безструктурні ґрунти, а також легкі піщані та дуже кислі ґрунти.

Практична робота № 6

Тема: Програмування врожаїв

План:

1.Програмування і прогнозування врожайності сільськогосподарських культур.

2. Технологічна карта вирощування сільськогосподарських культур.

1. Програмування і прогнозування врожайності

сільськогосподарських культур

Прогнозування врожаю – це науково обґрунтоване передбачення продуктивності сільськогосподарських культур на ряд років або на перспективу з використанням різноманітних методів математично-статистичного аналізу (експертних оцінок, аналогій, вирівнювання динамічних рядів врожайності, кореляційно-регресійного моделювання).

Програмування врожаїв – це розробка, своєчасне і якісне використання науково обґрунтованого комплексу взаємопов’язаних агротехнічних, агрохімічних, економічних та інших заходів, що забезпечують виробництво запланованої величини і якості врожаю за одночасного підвищення родючості ґрунту та забезпечення екологічної безпеки.

Завдання програмування врожаїв – теоретичне обґрунтування і практична реалізація можливого рівня використання сонячної енергії, грунтово-кліматичних ресурсів, генетичного потенціалу сортів з метою одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур з мінімальними матеріальними, грошовими та енергетичними затратами. Основне завдання програмування полягає у максимальному наближенні

Процес практичного програмування врожаїв передбачає:

- Визначення потенційного врожаю (ПУ);

- Визначення дійсно можливого врожаю (ДМУ);

- Виявлення причин невідповідності між фактичним, що отримується, та дійсно можливим урожаями;

- Розрахунок доз добрив під програмований для кожного поля сівозміни з урахуванням агрохімічних показників ґрунту та біологічних особливостей культури;

- Складання технологічних карт та сітьових графіків, що включають усі необхідні агротехнічні заходи, способи та терміни їх виконання;

- Своєчасне та якісне виконання агротехнічних заходів, передбачених технологічною картою;

- Облік урожаю та умов вирощування сільськогосподарських культур на кожному полі з метою накопичення інформації для подальших розрахунків.