Тема 10: діагностика банкрутства та комплексна оцінка діяльності суб’єкта господаорюванняч за даними фінансової звітності

10.1.Поняття, види, причини банкрутства

10.2.Методи діагностики можливого банкрутства

10.3.Виявлення ознак поточної, критичної та надкритичної неплатоспроможності підприємства

Ключові слова банкрутство, види банкрутства, моделі прогнозування банкрутства; рівень загрози банкрутства; дискримінантний аналіз; поточна неплатоспроможність; критична неплатоспроможність; надкритична неплатоспроможність; фіктивне банкрутство.

10.1.Поняття, види, причини банкрутства

Для об’єктивного оцінювання фінансового стану підприємства з метою своєчасного виявлення факту їх фінансової неспроможності, а також запобігання злочинам, пов’язаним з фіктивним банкрутством, потрібна система науково обґрунтованих моделей. Такий аналіз необхідний і для акціонерів, інвесторів, які планують вкласти власні кошти у підприємство, для банків під час видачі кредитів. Науково обґрунтовані моделі прогнозування фінансової неспроможності та банкрутства потрібні для ведення раціонального антикризового управління підприємством. Воно допомагає розробити заходи, необхідні для підтримання його успішного функціонування.

Відповідно із Законом України «про відтворення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 № 2343-ХІІ (в подальшому Закон про банкрутство):

банкрутство (фінансовий крах) – це документально підтверджена нездатність суб’єкта господарювання платити за своїми зобов’язаннями і фінансувати основну поточну діяльність у зв’язку з- відсутністю коштів і визнана судом неспроможність боржника відтворити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів тільки засобом застосування ліквідаційної процедури. Такий стан підприємства свідчить про погіршення всіх показників, що визначають його фінансову стійкість.

Основні види банкрутства показані в табл..10.1

Таблиця 10.1

Основні види банкрутства

Вид банкрутства	Причини банкрутства
Випадкове	Наслідок надзвичайних обставин (стихійні лиха, військові дії, політична нестабільність, економічна криза (загальний спад виробництва, банкрутство боржників і т.д.) де, насамперед, держава повинна надати допомогу для виходу з кризової ситуації)
Навмисне	Результат приховування власного майна з метою не сплачувати боргів кредиторам (існує кримінальна відповідальність)
Необережне	Результат неефективної роботи, проведення ризикових операцій

Найпоширенішим видом банкрутства є необережне, яке настає поступово. Для визначення його необхідно систематично проводити аналіз фінансового стану, який дозволяє виявити негаразди, прийняти конкретні дії щодо оздоровлення підприємства тощо.

Банкрутство визначають зовнішні (2/3) та внутрішні фактори (1/3).

До зовнішніх факторів відносяться:

Економічні:

- кризовий стан економіки: інфляція, загальний спад виробництва, нестабільність фінансової системи, зростання цін на ресурси;

- зміна кон’юнктури ринку;

- неплатоспроможність та банкрутство партнерів;

- жорстка фіскальна політика держави (високий рівень податків).

Політичні:

• нестабільна політична ситуація в країні;

• зміна зовнішньоекономічної політики держави;

• антимонопольна політика держави;

• недосконалість законодавства.

Демографічні:

• зміна чисельності та складу населення;

• рівень та структура споживання;

• життєвий рівень та платоспроможність населення.

Природні:

• повінь;

• стихійне лихо різного напрямку.

До внутрішніх факторів належать:

- низький рівень техніки, технології, що не сприяє виробництву конкурентоспроможної продукції;

- низький рівень організації виробництва, що веде до зниження ефективності використання виробничих ресурсів, виробничої потужності, створення понад нормованих залишків запасів і як результат – уповільнення обіговості капіталу, створення його дефіциту, що примушує підприємство брати кредити;

- використання позик на невигідних умова, що призводить до збільшення фінансових витрат, зниження показників рентабельності;

- погана клієнтура підприємства, що платить із запізненням або не платить і веде до ланцюгового банкрутства;

- відсутність портфелю замовлень, що веде до зменшення обсягів реалізації, грошового потоку, зростання кредиторської заборгованості;

- швидке та непланове розширення господарської діяльності, що вед до дефіциту власного обігового капіталу, оскільки зростання запасів та витрат відбувається швидше, ніж обсяги продаж.