9.10 Види ризиків,методи їх аналізу та способи зниження

Під ризиком прийнято розуміти ймовірність втрати підприємством частини своїх

ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат в результаті здійснення діяльності.

Є такі види ризиків:

підприємницький ризик – це ризик діяльності кампанії, обумовлений характером

бізнесу;

виробничий ризик – це ризик, пов’язаний з виробництвом продукції, послуг, зі здійснення будь-яких видів виробничої діяльності. Причини виникнення виробничого ризику: можливе зниження передбачуваних обсягів виробництва, зростання матеріальних витрат, незадоволення працівників, помилками менеджерів, сплати підвищених відрахувань і податків та ін.;

комерційний ризик - виникає в процесі реалізації товарів та послуг, вироблених або

закуплених підприємцем. Причини комерційного ризику: зниження обсягу реалізації продукції; підвищення закупівельної ціни матеріальних ресурсів, якщо передбачене зниження обсягу закупок, підвищення витрат обігу, економічні коливання та зміни смаку клієнтів, дій конкурентів;

фінансовий (кредитний) ризик - виникає у сфері відносин підприємства з банками та

іншими фінансовими інститутами. Причини: висока величина співвідношення позикових і власних коштів, залежність від кредиторів, пасивність капіталів, одноразове розміщення великих коштів в одному проекті.

Виділяють також інвестиційний ризик, який виникає у зв’язку зі знеціненням інвестиційно - фінансового портфелю і ринковий ринок, пов’язаний з можливим коливанням ринкових процентних ставок валют .

В умовах ринкової економіки можна виділити п’ять основних областей ризику діяльності будь-якої фірми.

Безризикова область – при здійсненні операціях фірма нічим не ризикує, відсутні будь-які втрати, фірма отримує, як мінімум, розрахунковий прибуток. Теоретично при виконанні проекту прибуток фірми не обмежений.

Область мінімального ризику – в результаті діяльності Фірма ризикує часткою або

всією величиною чистого прибутку.

Область підвищеного ризику – фірма ризикує тим, що в гіршому випадку здійснить

покриття всіх витрат, а в кращому – отримає прибуток набагато менше розрахункового рівня. В цій області можлива виробнича діяльність за рахунок короткострокових кредитів.

Область критичного ризику – фірма ризикує втратити не тільки прибуток, але і не

до отримати виручку, яку передбачає, і витрати буде відшкодовувати за свій рахунок.

Область недопустимого ризику –діяльність фірми призводить до банкрутства, втрати інвестицій.

При аналізі ризику слід виявити його джерела і причини.

Послідовність аналізу ризику наступна:

1. Виявлення внутрішніх і зовнішніх факторів, що збільшують або зменшують конкретний вид ризику;

2. Аналіз виявлених факторів;

3. Оцінка конкретного виду ризику з фінансового боку з використанням двох підходів:

3а. Визначення фінансової спроможності (ліквідності проекту);

3б. Визначення економічної доцільності (ефективності вкладень фінансових ресурсів;

4. Встановлення допустимого рівня ризику;

5. Аналіз окремих операцій з вибраного рівня ризику

6. Розробка заходів по зниженню ризику.

Найбільш розповсюджені методи аналізу ризику наступні:

Статистичний, суть якого полягає в тому, що вивчається статистика втрат і

прибутків, що мали місце на даному або аналогічному виробництві, встановлюється величина і частота отримання тієї чи іншої економічної віддачі і складається найбільш ймовірний прогноз на майбутнє.

Аналіз доцільності витрат орієнтований на встановлення потенційних зон ризику.

Перевитрати затрат можуть бути викликані одним з чотирьох факторів або їх

комбінацій:

первісної недооцінкою вартості;

зміною межі проектування;

відмінностями в продуктивності;

збільшенням первісної вартості.

ці основні фактори можуть бути деталізовані.

Метод експертних оцінок заснований на анкетуванні спеціалістів-експертів. Анкети

потім статистично обробляються на користь того чи іншого рішення поставленого аналітичного завдання.

Для отримання найбільш якісного судження до участі в експертизі залучаються

фахівці, які мають високий професійний рівень і великий практичний досвід в області поставленої проблеми і які володіють спроможністю до адекватного відображення тенденцій розвитку, зацікавлених поставленою проблемою.

Метод використання аналогів полягає у відшукуванні і використанні схожості і

подібності явищ, предметів, систем, тобто нові ідеї і пропозиції виникають на основі порівняння з іншими більш або менш аналогічними об’єктами.

Підприємцю необхідно знати, як зменшити ступінь і ймовірність ризику до найбільш низько можливого рівня. Він повинен передбачити можливість зменшення негативних наслідків ризику навіть у випадку самих не сприятливих для фірми подій..

Найбільш поширеними методами зниження ризику є:

- перекладання ризику на третю особу;

-страхування;

- хеджування;

- диферсифікація.

Перекладання ризику на будь-яку третю особу в економічній літературі має назву об’єднання ризику і передбачає поділ ризику від ймовірних втрат або збитків між багатьма людьми таким чином, щоб ефект збитків для кожного учасника був незначний. Саме цей метод захисту від ризиків призвів до появи так званих взаємних фондів, які утворюються шляхом об’єднання дрібних вкладників з метою подальшого вкладення коштів в цінні папери великої кількості компаній. Практично цей самий метод працює і в тому випадку, коли підприємство, засноване на власності однієї особи, перетворюється у партнерство та корпорацію. Шляхом такого перетворення, по-перше, досягається залучення додаткового капіталу, а по-друге, ймовірні ризики розподіляються між багатьма співвласниками.

Як форма перекладання ризику на іншу особу у практиці функціонування підприємств активно, підприємств зазнають схожих ризиків. В цьому випадку на підставі статистичних даних з певною точністю можна обчислити очікувані ризики, оцінити їх. Саме цим і займаються страхові компанії. Найбільш поширеними ризиками, з якими працюють страхові компанії, є ризик пожеж, втрат від природних катастроф, крадіжок, нещасних випадків тощо.

Як захисні заходи підприємствами можуть застосовуватись, а в світовій практиці вже активно здійснюються , операції з хеджування. Хеджування являє собою систему заходів з непрямого захисту від ризиків. Це операція, при якій ринки довгострокових контрактів та ринки опціонів використовуються для компенсації одного ризику іншим. За допомогою укладання строкових та опціонних контрактів (хеджування) ризик перекладається на іншу особу ( як правило, це спекулянти, які завжди існують на строкових ринках. Проте, строкові ринки, на яких здавалось б можливо захистити себе шляхом хеджування, існують лише для однорідних товарів та широко розповсюджених цінних паперів. Підприємці, тим більше ті , що організовують нові підприємства, мають справу в основному з унікальними товарами, для яких просто не існує строкових ринків. А це означає, що можливості хеджування в цьому випадку є обмеженими.

Популярним заходом зниження ризику є розширення асортименту продукції або її диверсифікація. В разі збільшення асортименту продукції чи наданих послуг підприємець може зменшити ризик зміни смаків покупців, який не є постійним. Так, якщо покупці перестали надавати перевагу якомусь одному товару, то підприємство може запропонувати інші, зменшуючи тим самим ризик зниження попиту на власну продукцію.

Є ще інші способи зниження ризику. Так, суттєво знизити підприємницький ризик дозволяє доступність відомостей про ділову репутацію фірм. Для цього промисловою палатою України ведеться реєстр українських підприємств і підприємців, чий фінансовий стан і ділова репутація свідчить про їх надійність для підприємницької, в тому числі і зовнішньоекономічної діяльності.

Значно зменшити ризик можна також кваліфікованою роботою по ефективному

прогнозуванню і внутрішньо фірмовому плануванню та самострахуванню.

Самострахування пов’язано із резервуванням коштів на покриття не передбачуваних

витрат і покриття збитків за рахунок частини власних коштів. Самострахування за допомогою внутрішніх заходів доцільно при ризику знищення майна, вартість якого невелика порівняно з фінансовими показниками всієї фірми або при ризику знищення більшої кількості одно типового майна.

Самий кращий спосіб зниження ризику – грамотний вибір інвестиційних проектів..

Ризик – категорія ймовірна, і його вимірюють як ймовірність певного рівня витрат. Кожний підприємець встановлює для себе прийнятний ступінь ризику, вибір якого залежить від типу керівника. Керівники консервативного типу, не схильні до новацій, як правило намагаються уникнути від будь-якого ризику. Найбільш гнучкі керівники віддають перевагу приймати і більш ризиковані рішення, якщо ризик добровільний. А виконавці – професіонали.

При прийнятті рішення про доцільність і сприйнятливому ступені підприємницького

ризику важливо знати не тільки ймовірність понести певні втрати, але й ймовірність того, що втрати не перевищать того чи іншого рівня.

Резюме:

Отже, ми закінчили роботу щодо розрахунків показників, які характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства. Сподіваюсь, що цей матеріал допоможе вам вибрати ділових партнерів та інвестувати кошти у перспективне підприємство, провести діагностику фінансово-господарського стану свого підприємства і зробити свою звітність привабливішою для інвесторів. У той же час не можна не відзначити, що розглянута методика аналізу при застосуванні на практиці має враховувати особливості конкретного підприємства: галузь, в якій воно працює, загальну економічну ситуацію в країні, статус підприємства. Пам’ятайте, що, здійснюючи аналіз, важливо не просто розрахувати той чи інший показник, а і зрозуміти економічну інтерпретацію стосовно конкретної ситуації, конкретного об’єкту аналізу.