9.6. Показники, що характеризують рух капіталу і методика їх аналізу

Аналізуючи структуру пасивів балансу, ми вже частково проведи аналіз власного капіталу підприємства. Але у зв’язку з тим, що в балансі відображається інформація станом на певну дату, неможливо простежити, за рахунок яких джерел формувався той чи інший елемент власного капіталу, а також за тим, у якому напряму використано власний капітал. Відповіді на ці запитання можна отримати, читаючи інформацію форми № 4 «Звіт про власний капітал» (Додаток )

Показниками руху власного капіталу є:

1.Темп зростання як відношення залишку на кінець року до залишку на початок року і х на 100;

2. Коефіцієнт надходження, який розраховується відношенням величини капіталу, що надійшла у звітному періоді до залишку капіталу на кінець року

3. Коефіцієнт вибуття, який розраховується відношенням величини капіталу, що вибула до залишку капіталу на початок року.

Методика аналізу полягає в визначенні темпів зростання капіталу за звітний період та визначення коефіцієнтів надходження та вибуття.

Для того щоб проаналізувати стан і рух власного капіталу підприємства, необхідно на підставі даних форми № 4 скласти аналітичну таблицю 9.3

Таблиця 9.3

Аналіз руху власного капіталу:

Показники	Статутний капітал	Інший додатковий капітал	Резервний капітал	Нерозподілений прибуток
Залишок на початок року, тис.гр.од.	3600,0	-	-	48,7
Надійшло, тис.гр.од.	-	19,2	20,0	52,6
Використано, тис.гр.од.	-	-	-	20,0
Залишок на кінець року (рядок 300 форми № 4), тис.гр.од.	3600,0	19,2	20,0	81,3
Абсолютна зміна залишку (рядок 290 форми № 4), тис.гр.од.	-	19,2	20,0	32,6
Темп зростання,%	100	-	-	166,94
Коефіцієнт надходження	0	1,0	1,0	0,64
Коефіцієнт використання	0	-	-	0,41

Аналізуючи власний капітал, необхідно звернути увагу на співвідношення коефіцієнтів надходження і вибуття: якщо значення коефіцієнтів надходження перевищують значення коефіцієнтів вибуття, то на підприємстві відбувається процес накопичення власного капіталу, і навпаки.

9.7. Показники ефективності використання капіталу

Показниками оцінки ефективності використання є:

1. Загальна рентабельність інвестованого капіталу (ЕР);

2. Ставка доходності позикового капіталу інвестованого кредиторами (РПК або СП);

3.Рентабельність власного капіталу (РВК).

1. Загальна рентабельність інвестованого капіталу, яка визначається відношенням загальної суми прибутку, тобто суми доходів власників і кредиторів до масі інвестованого ними капіталу. Вона розраховується з урахуванням сплати податків і до сплати податків.

А) до сплати податків:

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування (ЕП)

ЕР1 =------------------------------------------------------------------------------

Власний капітал (ВК) + Позиковий капітал (ПК)

Чистий прибуток (ЧП) + фінансові виплати з обслуговування боргу (ФВ)

Б) після сплати податків =-----------------------------------------------------------------------------------

ВК + ПК

Ставка доходності (рентабельності) позикового капіталу (РПК) розраховується відношенням маси прибутку, котру виплачують власники кредиторам, до суми інвестованого ними капіталу.

Сума виплачених процентів за кредити інвесторам

РПК =--------------------------------------------------------------------------= СП (ставка процента)

Середньорічної суми боргових зобов’язань підприємства

Знаменник цього показника включає не тільки фінансові борги, а й всі останні борги (постачальникам, іншим кредиторам)

Рентабельність позикового капіталу, розрахована таким чином не зовсім реально відображає вартість кредитів підприємства, оскільки не враховує податкову економію, котра скорочує реальну вартість боргів.

Розглянемо це на прикладі, наведеному в табл.. 9.4

Таблиця 9.4

Вихідні дані для розрахунку реальної вартості кредитів

Показники	Підприємства
	1	2
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, тис.гр. од.	600	600
Фінансові витрати (проценти за кредити), тис.гр.од.	-	(150)
Оподатковуваний прибуток, тис.гр.од.	600	450
Податок на прибуток (19%), тис.гр.од.	114	85,5
Чистий прибуток, тис.гр.од.	486	364,5

Податкова економія на підприємстві 2 складає:

Еп = 114,0 – 85,5 = 28,5 тис.гр.од.

Отже, якщо підприємство бере кредит під 10%, то при ставці оподаткування у 19%, реально кредит йому коштує не 10%, а 8,1 [10% (1-0,19]

Рентабельність власного капіталу (РВК) являє собою відношення маси чистого прибутку (ЧП), отриманого за завітний період, до середньорічної вартості власного капіталу (ВК) :

РВК = ЧП/ВК

В свою чергу чистий прибуток може бути представлений наступним чином:

ЧП= Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування – Податок - Відсотки, або:

ЧП = ЕР * Загальну суму інвестованого капіталу = ЕР * ∑ К(1-Ко) – СП*ПК,

де Ко.- коефіцієнт оподаткування (відношення суми податку до суми прибутку).

Так як сума ∑К = ВК + ПК, то чистий прибуток може бути виражений наступною формулою:

ЧП= ЕР* ВК(1-Ко) + ЕР*ПК(1-Ко) - СП*ПК

Оскільки рентабельність власного капіталу дорівнює відношенню чистого прибутку до суми власного інвестованого капіталу, то:

ЕР*ВК(1-Ко) +[ (ЕР(1-Ко) –СП)]*ПК ПК

РВК=-------------------------------------------------= ЕР(1-Ко) +[ (ЕР(1-Ко) –СП]--------

ВК ВК

9.8..Економічна сутність показників «ефект фінансового важеля» і “плече фінансового важеля”. Методика його визначення.

Різниця між рентабельністю власного капіталу і рентабельністю інвестованого капіталу після сплати податків (ЕР(1-Ко) створюється за рахунок ефекту фінансового важеля (ЕФВ):

ПК

ЕФВ =[ЕР(1-Ко) – СП]------- (1)

ВК

Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків збільшується рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства. Він виникає в тих випадках, якщо економічна рентабельність вище позикового відсотка.

Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:

1. Різниці між рентабельністю інвестованого капіталу після сплати податку і ставкою відсотка за кредити (ЕР(1-Ко) –СП);

2. Плече фінансового важеля, тобто відношення ПК/ВК.

Позитивний ефект фінансового важеля виникає, якщо ЕР (1-Ко)-СП більше 0. Наприклад, рентабельність інвестованого капіталу після сплати податків складає 20%, в той же час як відсоткова ставка за кредитні ресурси дорівнює 15%. Різниця між вартістю позикового капіталу і розміщеного капіталу дозволить збільшити рентабельність власного капіталу. При таких умовах вигідно збільшувати плече фінансового важеля, тобто частку позикового капіталу. Якщо ЕР(1-Ко) - СП менше 0, створюється негативний ефект фінансового важеля, в результаті чого відбувається “проїдання” власного капіталу, наслідки для підприємства дуже погані і можуть бути рушійними для підприємства.

Ситуація дещо змінюється з ефектом фінансового важеля, якщо при вирахуванні податків враховувати фінансові витрати з обслуговування боргу, що має місце в нашій країні,. Тоді за рахунок податкової економії реальна ставка процента дорівнюватиме: СП(1-Ко). В таких випадках ефект фінансового важеля рекомендується розраховувати наступним чином:

ПК ПК

ЕФВ =[ЕР(1-Ко) – СП (1-Ко)]-------= [ ЕР- СП (1-Ко)]-----------(2)

ВК ВК

Щоб краще зрозуміти сутність ефекту фінансового важеля і різницю між формулами (1) і (2) розглянемо дві ситуації, коли проценти за кредитні ресурси не враховуються і враховуються при вирахуванні податків. Перша ситуації подана в табл.. 9.5

Таблиця 9.5

Ситуація 1 ( проценти не враховуються)

Показники	Підприємства
	1	2	3
1.Середньорічнв сума капіталу	1000	1000	1000
В тому числі:
Позиковий капітал	-	500	750
Власний капітал	1000	500	250
2.Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	200	200	200
3.Загальна рентабельність інвестиційного капіталу	20	20	20
4.Податок на прибуток (19%)	38	38	38
5.Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування	162	162	162
6.Сума процентів за кредит (при ставці 10%)	-	50	75
7.Чистий прибуток	162	112	87
8.Рентабкльність власного капіталу,%	16,2	22,4	34,8
9.Ефект фінансового важеля	-	6,2	18,6

Як проказують наведені дані, при однаковому рівні економічної рентабельності інвестиційного капіталу у 20%, в наявності різна рентабельність власного капіталу. Підприємство 2, використовуючи позикові кошти, збільшило рентабельність на 6,2% за рахунок того, що за кредитні ресурси воно сплачує за контрактною ставкою 10%, а рентабельність інвестиційного капіталу після сплати податків складає 16,2%

ЕФВ2 = [20(1-0,19) -10] * 500/500 = 6,2%

Підприємство 3 отримало ефект ще більший за рахунок більш високої частки позикового капіталу (плеча фінансового важеля)

ЕФВ3 = [20(1-0,19) -10] * 750/250 = 18,6%

Розглянемо ситуацію 2

Таблиця 9.6

Ситуація 2 ( проценти враховуються)

Показники	Підприємства
	1	2	3
1.Середньорічнв сума капіталу	1000	1000	1000
В тому числі:
Позиковий капітал	-	500	750
Власний капітал	1000	500	250
2.Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	200	200	200
3.Загальна рентабельність інвестиційного капіталу	20	20	20
4.Сума процентів за кредит (при ставці 10%)	-	50	75
5.Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування	200	150	125
6.Податок на прибуток (19%)	38	28,5	23,75
7.Чистий прибуток	162	121,5	101,25
8.Рентабкльність власного капіталу,%	16,2	24,3	40,5
9.Ефект фінансового важеля	-	+8,1	+24,3

Як видно з наведених даних, фіскальний облік фінансових витрат з обслуговування боргу дозволив підприємству 2 збільшити ефект фінансового важеля з 6,2 до 8,1%, а підприємству 3- з 34,8 до 40,5%.

Таким чином, основна відмінність між формулами 1 і 2 полягає в тому, що при розрахунку ефекту фінансового важеля за першою в основу покладено контрактну процентну ставку (СП), а у другій – ставка СП(1-Ко), скорегована на пільги з оподаткування. Контрактна ставка замінюється реальною з врахуванням вирахування фінансових витрат.

Ефект фінансового важеля у випадку фінансових витрат залежить від трьох факторів (на прикладі підприємства 3):

1) різниці між загальною рентабельністю інвестованого капіталу після сплати податку і контрактною процентною ставкою:

ЕР(1-Ко) – СП =[20(1-0,19) -10] = 6,2%

2) скорочення процентної ставки з причини податкової економії:

СП- СП(1-Ко) = 10-10 (1-0,19) =10-8,1 = 1,9

3) плеча фінансового важеля:

ПК/ВК =750/250 = 3

У підсумку отримаємо: ЕФВ = (6,2 + 1,9) * 3 = 24,3