1. 1. 4.Зовнішні користувачі результатів фінансового аналізу

Зовнішні користувачі фінансового аналізу поділяються на дві групи:

1. 1) користувачі, безпосередньо зацікавлені в діяльності підприємства;

2. 2) користувачі, опосередковано зацікавлені в ній.

До першої групи відносяться:

• існуючі та потенційні власники (акціонери, засновники) підприємства, які вже вклали у

нього грошові та бажають знати, чи правильно вони зробити, чи варто й далі інвестувати це підприємство або вигідніше продати свої акції і вкласти в інший бізнес.

- існуючі та потенційні кредитори, які використовують звітність для оцінки доцільності надання або продовження кредиту, визначення умов кредитування, поліпшення гарантій повернення кредиту, оцінки довіри до підприємства як до клієнтів;

• постачальники, які бажають знати, чи в змозі це підприємство розплатитися за товари і

послуги;

• покупці, що визначають надійність ділових зв’язків з даним партнером;

• держава, яка здійснює податкову політику та контроль за діяльністю державних

підприємств;

• працівники, які цікавляться даними фінансової звітності з точки зору рівня їх заробітної

плати і перспектив роботи на цьому підприємстві.

До другої групи відносяться:

• аудиторські фірми, що перевіряють відповідність даних звітності до відповідних правил

з метою захисту інтересів інвесторів;

• фінансові консультанти, котрі використовують звітність з метою вироблення

рекомендацій своїм клієнтам стосовно інвестування капіталу в те чи інше підприємство;

• законодавчі органи;

• юристи, які потребують звітної інформації для оцінки умов контрактів, дотримання

законодавчих норм при розподілі прибутку і виплаті дивідендів, а також для визначення пенсійного забезпечення;

• преса та інформаційні агентства, що використовують звітність для підготовки оглядів,

оцінки тенденцій розвитку і аналізу діяльності окремих компаній і галузей, розрахунку узагальнюючих показників фінансової діяльності;

• органи статистики, які використовують звітність для узагальнення по галузях і

порівняльного аналізу;

• профспілки.

(4.2.) 1.5.Внутрішні користувачі результатів фінансового аналізу

До внутрішніх користувачів фінансового аналізу належать вище керівництво організації, а

також менеджери відповідних рівнів. За даними звітності вони визначають правильність прийняття інвестиційних рішень та ефективність структури капіталу, а також основні напрями політики дивідендів, складають прогнозні форми звітності та здійснюють попередні розрахунки фінансових показників майбутніх звітних періодів, оцінюють можливість злиття з іншою організацією або придбання.

Узагальний перелік користувачів та цілі фінансового аналізу наведений в табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Основні групи користувачів (партнерських груп)	Внесок користувачів (партнерських груп)	Необхідний вид компенсації	Ціль фінансового аналізу
1	2	3	4
Власники	Власний капітал	Дивіденди	Фінансові результати й фінансова стабільність
1	2	3	4
Кредитори	Позиковий капітал	Відсотки	Ліквідність-здатність підприємства мобілізувати готівку, щоб сплатити борги
Керівники (адміністрація)	Знання справи й уміння керувати	Оплата праці й частки прибутку понад оклад	Вся інформація, корисна для управління
Персонал (службовці)	Виконання робіт відповідно до розподілу праці	Заробітна плата, премії, соціальні умови	Фінансові результати підприємства і його ліквідність
Постачальники коштів і предметів праці	Поставка коштів і предметів праці	Договірна ціна	Фінансовий стан, Ліквідність
Покупці (клієнти)	Збут продукції	Договірна ціна	Фінансовий стан і стан запасів готової продукції й товарів
Держава, суспільство в особі податкових органів	Послуги суспільства, держави	Сплата податків повністю й у строк	Фінансові результати підприємства

(5) 1.6.Види фінансового аналізу і основні їх завдання

Аналіз фінансового-господарської діяльності через його багатогранність необхідно

диференціювати на види: зовнішній фінансово-економічний аналіз; внутрішній фінансово-економічний аналіз і поточний фінансово-економічний аналіз.

Зовнішній фінансово-економічний аналіз призначений для так званих зовнішніх споживачів (контролюючі органи, органи управління, податкові органи, банки, фондові та товарні біржі інші ділові партнери підприємства) , зокрема кредитори та потенційні інвестори підприємства. Призначення аналітичних матеріалів зовнішнього аналізу визначається з огляду на специфічні потреби перелічених споживачів: контроль за діяльністю підприємства, визначення податкового потенціалу, ступінь ліквідності та ризику при інвестування коштів, перспектив своєчасного повернення боргів. Відтак зовнішній аналіз має досить загальні об’єкти дослідження, як –от: динаміка прибутку і рентабельності, ліквідність, платоспроможність, динаміка зміни структури капіталу та джерелами його формування.

Отже, характерними особливостями зовнішнього фінансово-економічного аналізу є:

1. різноманітність суб’єктів аналізу – користувачів інформації про діяльність

підприємства;

2. різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу;

3. використання типових методик, стандартів обліку та звітності;

4. орієнтація аналізу тільки на публічну, зовнішню звітність підприємства;

5. максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації про роботу

підприємств.

Основними завданнями зовнішнього аналізу є:

-оцінка фінансових результатів;

-оцінка майнового стану ;

- аналіз фінансової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

- дослідження стану і динаміки дебіторської і кредиторської заборгованості;

- аналіз ефективності вкладеного капіталу.

Зовнішній фінансово-економічний аналіз орієнтований на публічну, зовнішню офіційну

бухгалтерську та статистичну звітність (Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, документи податкової звітності. Це відкрита звітна інформація, звідки можна одержати максимальну відкритість результатів аналізу.

Внутрішній фінансово-економічний аналіз більш комплексний, позаяк ґрунтується не

тільки на даних бухгалтерської звітності, а й на використанні всіх доступних джерел облікової і поза облікової інформації, зокрема, первинних документів, а також матеріалів нерегламентованого, так званого управлінського обліку. Він біль глибоко досліджує причини фінансового стану, який склався, ефективність використання основних і оборотних коштів, взаємозв’язок обсягу, собівартості і прибутку. Такий аналіз спрямований головним чином на використання керівництвом підприємства при прийнятті рішень з управління його фінансових ресурсів. З метою збереження комерційної таємниці результати внутрішнього аналізу захищаються від проникнення у розпорядження сторонніх, зовнішніх споживачів інформації.

Поточний фінансово-економічний аналіз здійснюється по закінченні звітного періоду.

Основним завданням аналізу виступають: об’єктивна оцінка результатів фінансово-господарської діяльності, виявлення невикористаних резервів, недоліки в роботі, їх винуватців, накреслення шляхів мобілізації виявлених резервів. Такий аналіз є одним із засобів управління діяльністю підприємства Для методики поточного аналізу найхарактернішим прийомом є порівняння досягнутих результатів з плановими параметрами і виявлення чинників, що спричинили відхилення від них. Необхідно підкреслити, що саме поточний аналіз в аналітичній практиці є провідним, найповнішим і що він, з одного боку, використовує, вбирає в себе матеріали оперативного аналізу, а з іншого боку, виступає базою перспективного аналізу.

(7) 1.7.Фінансовий аналіз в роботі фінансового менеджера

Професія фінансового менеджера появилась у вітчизняній практиці порівняно недавно – у зв’язку із впровадженням елементів ринкової економіки. Фінансовий менеджер як фахівець з управління фінансами в даному підприємстві відповідає за широке коло питань, які з певною часткою умовності можна згрупувати в чотири розділи:

1.Планово-аналітичне забезпечення діяльності;

2.Обґрунтування інвестиційних рішень;

3.Пошук і аналітичне обґрунтування доцільності залучення певних джерел фінансування;

4.Управління поточною фінансовою діяльністю.

В рамках планово-аналітичного забезпечення діяльності підприємства здійснюється розробка системи планів і аналіз фінансової стійкості на ринку капіталу. Зокрема, тут дається аналітичне обґрунтування:

- стратегічного і фінансового планів підприємства, а також бізнес-планів з окремих напрямків його діяльності;

- активів підприємства і джерел їх фінансування;

- величини і складу ресурсів, необхідних для підтримки досягнутого економічного потенціалу підприємства і розширення його діяльності;

- джерел додаткового фінансування;

- системи фінансового і управлінського контролю за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів.

Обґрунтування інвестиційних рішень передбачає аналіз і оцінку довгострокових і короткострокових рішень інвестиційного характеру:

- оптимальність трансформації фінансових ресурсів в інші види ресурсів (матеріальні, трудові, грошові);

- доцільність і ефективність вкладень в основні засоби, їх склад і структуру;

- оптимальність оборотних коштів (в цілому і за видами0;

- ефективність фінансових вкладень.

Пошук і аналітичне обґрунтування доцільності залучення певних джерел фінансування припускає детальну аналітичну оцінку:

- обсягу фінансових ресурсів, які необхідні;

- форм їх подання (довгостроковий або короткостроковий кредит, грошова готівка);

- методів мобілізації фінансових ресурсів;

- умовам договору;

- фінансам, які повинні бути доступними в необхідному обсязі і в необхідний час): та ін.

В рамках управління поточною фінансовою діяльністю виконується аналіз і обґрунтування:

- політики відношень з кредиторами;

- політика відношень з дебіторами, ефективності взаємовідношень з установами банківської системи з кредитування поточної діяльності;

- обсягів страхових запасів за окремими видами оборотних активів.

- прийняття рішень в рамках виділених направлень здійснюється в результаті аналізу альтернативних рішень, що враховують компроміс між вимогами ліквідності. фінансової стійкості і рентабельності.