2. Визначення коректних варіантів вибору

Для того, щоб зробити коректне порівняння альтернативних варіантів методом аналізу вигід і витрат має бути виконано дві вимоги: 1) необхідно упевнитися, що всі належні альтернативи розглянуто; 2) альтернативи, які будуть порівнювати, слід визначити у послідовний і правильний спосіб. Зокрема, не можна робити просте порівняння двох інвестиційних альтернатив, якщо вони різного масштабу, припадають на різні періоди часу або мають різних власників. Для того, щоб упевнитись, що варіанти, величини поточної вартості яких порівнюють, є справді коректними альтернативами, необхідно стандартизувати їх за часом, масштабом та компонентами, які вже перебувають у користуванні. Стандартизація альтернативних варіантів:

1. Стандартизація варіантів за вибором часу (обирається довший період реалізації проекту для обох альтернатив), якщо є два альтернативних інвестиційних проекти з різними часовими рамками, їх слід стандартизувати, як правило, обираючи довший період часу для обох. Якщо один проект починається раніше, а інший закінчується пізніше, тоді раніше початок і пізніше закінчення, як правило, визначають стандартизовані часові рамки. Усі ресурси, які потрібно врахувати в усіх проектах з альтернативними часовими рамками, треба розрахувати на повний стандартизований часовий період.

2. Стандартизація варіантів за масштабом (обирається за обсягами інвестування та оцінкою ресурсів), подібна до наведеної стандартизації варіантів за часовим вибором. Якщо є два альтернативних інвестиційних проекти, які передбачають різні обсяги інвестицій, то необхідно звернути особливу увагу на ресурси, що залишаються після прийняття рішення про вибір меншого обсягу інвестування, а не просто припустити, що вони генерують нульову ЧПВ.

3. Стандартизація варіантів за компонентами, які вже перебувають у користуванні (якщо один варіант інвестиційного проекту передбачає використання ресурсу, який вже перебуває у Державному користуванні, то аналітик має також показати, що станеться з цим ресурсом у кожному, альтернативному інвестиційному проекті. Будь-які активи, які вже перебувають у користуванні і з’являються в одній альтернативі, мають з’явитись і в інших альтернативах, а віддачу, яку вони генерують, у кожному окремому випадку треба вивчати окремо).

Таким чином на даному етапі аналізу вигід-витрат необхідно дотримуватися наступних дій:

- при розгляді всіх державних інвестиційних проектів має бути визначено всю множину найперспективніших варіантів вибору для їх порівняння;

- коли розглядається один проект, слід провести його порівняння з базисною ситуацією, і ця базисна ситуація має бути оптимізованою;

- варіант відкладання проекту, щоб дочекатись кращої інформації або кращих стартових умов, може мати значну цінність;

Кожен варіант має бути стандартизований за масштабом, вибором часу та компонентами, які вже перебувають у користуванні, що дасть можливість зробити коректні порівняння.

3. Вимірювання та оцінювання вигід і витрат

Трансфертні платежі у порівнянні зі справжніми вигодами і витратами В аналізі вигід і витрат підраховуються ресурси, що їх створюють або використовують. Ресурси, які просто переходять з одного місця в інше, не вважають витратами чи вигодами. При оцінюванні цих витрат визначення правильної одиниці вимірювання суттєво залежить від того, чи потреба проекту в ресурсах задовольняється за рахунок нових джерел постачання, чи через залучення ресурсів з інших сфер використання.

Альтернативна вартість і незворотні витрати При підрахунку вигід державних проектів правильний підхід до оцінювання їх вартості – це застосування ціни, яку споживачі готові платити за продукт (ціна виробника плюс податки мінус субсидії).

В окремих ситуаціях тарифи, гранти, податки, соціальні виплати та багато інших речей можна вважати трансфертами. Що тут важливе, так це те, чи ресурси є вигодою чи втратою для того, з чиєї точки зору проводять аналіз.

Зовнішні ефекти При оцінюванні ефективності державних інвестицій треба намагатися враховувати всі ефекти розміщення окремі з яких, можуть бути менш очевидними, ніж, інші.

Залишкова вартість Залишкова вартість – це вартість активів на кінець інвестиційного горизонту, тобто вигода, яку треба враховувати, коли попередньо оцінюється проект. У більшості випадків залишкова вартість є ринковою вартістю активів. Проте державні органи влади часто мають “об’єкти спеціального використання” (скажімо, дослідницькі лабораторії), для яких ринкова вартість може бути невдалим мірилом.

Загальні адміністративні і накладні витрати. При аналізі органами державної влади безлічі можливих інвестиційних проектів упродовж певного часу, виникає проблема оцінки загальних (накладних або адміністративних) витрат, не пов’язаних з конкретним проектом.

Страхування і непередбачені витрати. Страхування, і статті непередбачених витрат є мірами коригування з огляду на ризик. Витрати на ці статті не потрібно вносити у таблицю витрат і вигід, якщо є намір проводити аналіз ризику, застосовуючи моделювання.

Оцінювання вигід і витрат через ринкові ціни.В аналізі вигід і витрат звичайно розглядаються ринкові ціни як вдале мірило витрат і вигід інвестиційного проекту. Коли ринкові ціни не існують у прийнятній для застосування формі, тоді аналітик має їх сконструювати. Проте часто ринкова ціна є лише приблизним мірилом витрати чи вигоди.

Оцінювання витрат і вигід за відсутності нормальних ринкових цін. Коли ринкові ціни існують, але з певної причини викривлені, аналітик повинен розрахувати, якими б були ціни за відсутності викривлень, а потім застосовувати ці скориговані ринкові ціни (які називають суспільними цінами або справжніми цінами). Коли не існує ринку відповідного товару чи послуги, то не існує й ринкових цін – викривлених чи не викривлених. У цьому випадку аналітик має починати з перших принципів, використовуючи категорії надлишку споживача і виробника для розрахунку величин витрат і вигід.

При аналізі вигід і витрат враховуються наступні фактори при коригуванні показників вигід і витрат: 1) фактор інфляції, зниження купівельної спроможності грошової одиниці; 2) тіньової ціни на іноземну валюту у випадках міжнародного експорту та імпорту; 3) ризики.