Короткий конспект лекцій сформовано на основі - Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті. Курс лекцій. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця, к.е.н., доц. М.М. Шигун. – Житомир: ПП “Рута”, 2004. – 352 с.

Тема 1. Сутність, принципи і вимоги до управлінських рішень

План

1. Принципи управління як основа управлінських рішень.

2. Сутність та функціональна наповненість управлінського рішення.

3. Види управлінських рішень.

4. Вимоги, що висуваються до управлінських рішень

1. Принципи управління як основа управлінських рішень.

Важливе значення в досягненні цілей підприємства мають принципи управління, що використовуються управлінським апаратом. В принципах управління узагальнені як закони і закономірності, так і досвід управління. Вони визначають спосіб діяльності, взаємодії і виступають правилами, нормами управлінської діяльності. Принципи управління виникли на основі загальних законів і відображають відносини, згідно яких повинна створюватись, функціонувати і розвиватися система управління.

Ігнорування принципів управління може створити ситуацію, яка в кінцевому результаті призведе до невдач в управлінській діяльності. Саме тому, знання і застосування принципів в практичній діяльності є важливішою умовою ефективного управління.

Загальні принципи управління повинні відповідати наступним умовам: відображати загальні положення, що притаманні підприємствам різних типів і видів; відповідати законам розвитку природи, суспільства та бізнесу, об’єктивно відображати сутність явищ і реальних процесів управління підприємством; бути керуючим початком, який визначає суспільство.

Основний принцип управління – забезпечення прибутковості бізнесу, розвитку підприємництва і максимальне задоволення потреб трудового колективу підприємства. Принципи раціонального управління були сформовані основоположниками наукового менеджменту – Ф. Тейлором, Г. Емерсоном та А. Файолем.

Беручи до уваги різноманітні підходи наукових шкіл, в основі процесу прийняття рішень щодо управління підприємством лежать чотири принципи, ігнорування яких може призвести до помилкових рішень і незадовільних результатів

Перший принцип – це принцип організаційної відповідності. Форма організації повинна бути пристосована до безперебійного здійснення зв’язків, що полегшує як процес прийняття рішень, так і контроль за їх виконанням.

Другий принцип: політика, стратегія і цілі повинні бути настільки чітко сформовані, щоб вони дозволяли приймати рішення загального характеру, що стосуються нових видів діяльності, яка виходить за межі сьогоденних потреб.

Третій принцип потребує мати достатню кількість надійних даних про ситуацію, яка змінюється, необхідну для підтримки ефективних зв’язків між управлінцями вищого рівня і більш низькими рівнями функціонуючих підрозділів підприємства.

Четвертий принцип передбачає гнучкість, без якої можуть залишитись невикористаними потенційні можливості.

Дотримання цих принципів дає можливість приймати якісні рішення на всіх рівнях організації.

2. Сутність та функціональна наповненість управлінського рішення.

Рішення – це відповідна реакція на внутрішні і зовнішні впливи, які спрямовані на розв’язання проблем і максимальне наближення до заданої мети. Рішення – це творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив із множини можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення певних цілей.

Управлінське рішення – це сукупний результат творчого процесу (суб’єкта) та дій колективу (об’єкта управління) для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням системи. Управлінські рішення є соціальним актом, що організовує і спрямовує в певне русло діяльність трудового колективу та виконує роль засобу, який сприяє досягненню мети, поставленої перед підприємством. Зміст управлінського рішення розкривається у його функціях, які воно виконує в загальній системі управління господарською діяльністю організацій і підприємств. 1. Скеровуюча - будь-яке рішення розробляють, виходячи з певної стратегії управління соціально-економічною системою, організацією чи підприємством з урахуванням довгострокової перспективи. 2. Координуюча (узгодження) - управлінське рішення визначає місце кожної ланки, підрозділу, працівника у вирішенні поставлених завдань, погоджує та взаємно пов’язує їх дії та необхідні ресурси в часі і просторі. 3. Мобілізуюча (стимулююча) - зміст цієї функції полягає у забезпеченні найбільш повної активізації окремих виконавців чи трудових колективів для досягнення сформульованих у рішенні цілей. Приймаючи управлінське рішення, необхідно забезпечувати наявність усіх розглянутих функцій. Недооцінка ролі будь-якої з них на практиці призводить до нерозуміння цілей та завдань, які поставлені перед конкретними колективами, неузгодженостей в діях, безініціативності, а також порушення трудової дисципліни.