Валеріан Горбачевський "Курс бухгалтерії' Вступ

Бухгальтерія або книговодство належить до циклю економічних (господарських) дисциплін.

Економічні дисципліни досліджують явища, які повстають на ґрунті господарської чинності людей. Господарською чинністю називається діяльність людини, що має ціллю придбання всього необхідного для задоволення сталих життєвих (екзистенційних) потреб людини. (Кожна людина стало потребує їжу, одягу, житла).

Організоване людиною середовище, серед якого людина стало провадить свою господарську чинність, називається господарством: а) садиба та поле хлібороба, б) майстерня ремісника, в) фабрика, г) банк, д) крамниця. Господарство може бути: а) самовистарчальне (автарктне), що продуктами власної вироби задовільняє всі свої життєві потреби та б) обмінне, що спеціалізується на котрійсь галузі виробництва, а тому виробляє продуктів значно більше, ніж само потребує, а мішок продуктів віддає на ринок в обмін на продукти, котрих вона сама не виробляє, але котрих потребує. Самовистарчальних господарств є в наші часи мало, а більшість - це господарства обмінні. Обмінні господарства, працюючи на ринок, тим самим виконують вадливу суспільно-господарську функцію - спричиняються до зміцнювання господарського життя.

Факторами (чинниками) господарської діяльності є: а) природа, б) праця та в) капітал. Природа дає обставини, що можуть бути використовувані людиною (підсоння, родючий грунт та підземні сирівці), а капітал допомагає в господарській чинності (будови, машини, різне знаряддя).

Особа, що бере на себе старання по організації праці та капіталу для сталого виконування загалькорисної суспільно-господарської функції з метою одержання якнайвищого зиску, називається підприємцем, а організоване нею господарство називається підприємством.

Залежно від розмірів вложеного капіталу та праці підприємства бувають: а) дрібні, б) середні та в) великі. В малому підприємстві підприємець виконує всю працю сам один, в середньому - підприємець вже користається допомогою помічного персоналу, а у великих - всю працю виконує помічний персонал, бо підприємець перебирає на себе функцію керівника

______________________

* При підготовці додатку використано: "Галицькі контракти", № 44, 46, 51, 1993р. (мовою оригіналу)

та контролера своїх співробітників.

Кожне підприємство стало підтримує живі зв'язки з іншими підприємствами, бо стало у одних купує (машини, приладдя, сирівці), а другим стало продає (свої готові вироби). До того всього купує та продає не лише за готівку, айв кредит (на віру), а з того зроджується для підприємства або права, або зобов'язання.

Вся діяльність підприємства - це є довжезний ланцюг йдучих одна за другою поодиноких дій. Кожна дія викликає певну зміну стану підприємства взагалі, але не кожна дія викликає зміну маєткового стану підприємства безпосередньо (наприклад, підприємець записав свою фірму до торговельного регістру, або прийняв чи звільнив служачого, подає скаргу до суду на свойого довжника). Дії, наслідком котрих стаються техпосередньо зміни маєткового стану підприємства, називаються оборотами (наприклад: купно або продаж товару, одержання або виплата готівки, покриття боргу, виплата різних видатків).

Розуміється, що підприємець не в силі втримати в пам'яті всі обороти свого підприємства, а тому мусить їх занотовувати на папері, тобто записувати власну діяльність і діяльність свойого помічного персоналу. Крім того правильно ведені книги мають доказову силу перед судом та перед податковим урядом.

Як свідчить археологія, записування оборотів практикується вже перед тисячами років (ще в Вавілоні та Єгипті).

Протягом часу практики встановили певні правила записування оборотів до кінця, а теоретики привели ці правила в систему і так повстала нова дисципліна - бухгальтерія або книговодство. Бухгальтерія або книговодство чи рахівництво, що подає приведені в систему правила записування до відповідно уряджених книг всіх оборотів підприємства протягом певного часу (періоду).

Систематично ведене записування всіх оборотів виконує трояку службу: а) дає повний перегляд чинності підприємства, б) служить доказом правди перед урядом та третіми особами і в) дає можливість встановити дійсний маєтковий стан підприємства на кінці періоду.

Для дрібних підприємств, тому що їх веде сам підприємець безпосередньо записування оборотів до книг є факультативне, тобто дається на волю підприємцеві, чи вести записи і як вести, чи навіть зовсім не вести, але для протоколованих фірм, тобто для підприємств, вписаних, до торговельного регістру вводить торговельний закон прямий обов'язок ведення бухгальтерії, правда прилишаючи підприємцеві на волі вибрати собі систему бухгальтерії, тобто якою методою буде вести записування до книг.

По причинах торговельного закону кожна книга має бути: а)брошурована, б) прошнурована, в) кожен лист порядкове очислований та г) має бути на першій або на останній сторінці написано словами, кільки всього листів книга має. Правда, послідніми часами практика уживає крім брошурованих книг також і вільних листів, тобто відповідних формулярів (бланкетів), що легко виймаються чи вкладаються до належно уряджених, а) або палітурок із спеціальними замками для держання паперу, б) або шухляд з відповідними держаками, в) або цілих скринь із пересувними полицями (регістратери). На прим. відомі своєю практичністю бляшані скриньки кардекс. До прошнурованих книг записуєтся від руки пером, а на вільних листках практикується комбіноване записування, тобто записування за допомогою калькат (індіго або вуглевий папір). За одним разом на кількох листах, відповідно зложених одни на другий. Записується або від руки або спеціальним пером, або пишучою машинкою спеціальні конструкції (на прим. відомі машини Еліот-Фішер). Розуміється, що комбіноване записування вимагає великої уважності та неабиякої вправності.

Користування вільними листами має ту вигоду, що дає можливість при складуванні листів дотримуватись певного порядку, тобто складати листки а) або поазбучно (по альфабету), тобто особові рахунки, б) або місці осідку фірем, в) або по даті (по місцях та днях) сплатності чи терміну виконання зобов'язання.

Усі книги, до котрих підприємець записує всі свої обороти, називає торговельний закон торговельними книгами. До торговельних книг можна записувати в якій завгодно живій мові. Есперанто не уважається живою мовою. Торговельні книги мають бути належно ведені, тобто записувати до них треба старанно, чітко і чисто. Коли б сталася помилка при записуванні, то її треба виправити лише дозволеним способом, а то: а) або старанним перетягненням двома тоненькими лініями помилково записаного та написом вгорі того, що мало бути написане б) або сторнованням, тобто додатковим записом, що скорегує помилку (сторноване можливе лише, коли помилка сталася та сама і в деннику і в обох рахунках головної книги). Закон категорично забороняє: а) замазувати помилку, тобто заливати чорнилом, б) вишкрябувати кожем, або витирати гумою та в) витравити помилково записане якими-небудь хемікаліями (водичками), щоби потім написати на тому місці що треба.

Закон постановляє, що коли би суддя сконстатував уживання недозволених способів справлення помилок, стратять книги доказову силу.

Торговельні книги мають бути оштемпельовані, тобто підлягають спеціальному оподаткуванню. Оштемпельовання виконується такими способами: а) або наліпленням на кожний лист відповідних штемпелів, б) або зложенням до Податкового Уряду відповідної суми в готівці, що уряд підтвердить на книзі (облітеріє).

Висота штемпелевої оплати опреділюється: а) значінням книги (основні книги підлягають вищій оплаті ніж книги помічні) та б) розмірами листів. Тому що листи в книгах можуть бути різних розмірів, а закон встановлює висоту оплати за нормалізований лист, що має в собі встановлене число квадратових сантиметрів, треба наперед встановити число нормалізованих листів в книзі, а вже потім помножити числом листів встановлену за лист оплату.

Отже поступ такий: встановити число квадратних сантиметрів одного листа, потім це число помножити числом листів в книзі, а одержаний вислід поділити числом квадратових сантиметрів нормалізованого листа.

Тому, що закон признає книгам доказову силу, треба їх переховувати протягом десяти років, разом з документами та докладами, на основі яких було записувано до книг.

Записування до книг діється протягом певного часу: звичайно протягом року, тобто 12 місяців, що творять торговельних рік. Більшість підприємств, а то торговельні, банки, асекурівні, транспортові починають записування початком календарного року, тобто 1 січня, а закінчують 31 грудня. Лише деякі промислові підприємства починають записування кінцем виробної сезони, тобто зачатком нового операційного періоду. На прим. цукровари, ґуральні, крохмальні фабрики, а також сільсько­господарські заряди починають операційний рік або на весні, або в осени.

Тому що книги ведуться рік за роком, треба додержуватись засади континуіти, тобто нерозривності, а для того треба, щоб чим кінчається попередній рік, тим ж щоб починався слідуючий рік. Значить, чим замикаються книги старого року, тим же відкривається книга нового року. Таким чином виходить, що кожний операційний рік творить собою самостійну цілість, яка однак органічно зв'язана із минулим і з майбутнім. Таким органічним сполучником двох років служить баланс, що для попереднього року є кінцевим, а для нового року стає початковим.

У веденні книг треба розрізняти три періоди: 1) відкриття книг, 2) ведення книг та 3) замкнення книг. Відкриття книг має ціллю зафіксувати всі події, які протягом року впливали на зміну початкового маєткового стану. Замкнення книг має ціллю встановити маєтковий стан підприємства на кінці року. А з порівняння маєткового стану на кінці року з маєтковим станом на початку року можна встановити конечний приріст маєтку або констатувати зменшення маєтку, а також встановити конечний ефект, тобто або зиск або страту. Себто або збільшення власного капіталу або зменшення. Торговельний закон не встановлює, які книги треба вести і як їх треба вести, а лише вимагає загально такого ведення, котре би давало можливість встановити в кожний момент правдивий маєтковий стан підприємства. Отже кожний підприємець, який рід бухгальтерії він у себе заведе.