- •11. Зайнятість. Заходи держави по підвищенню зайнятості
- •12. Політика «дешевих» та «дорогих» грошей
- •13. Ціна ринкової рівноваги та чинники, що на неї впливають
- •14. Внп та суспільний добробут
- •15. Методологія макроекономіки
- •16. Охарактеризуйте ринок ресурсів та ринок продуктів і їх взаємодію
- •17. Еластичність попиту по ціні та фактори, що на неї впливають
- •Визначники еластичності попиту за ціною.
- •18. Головні макроекономічні цілі
- •19. Економічна система, її елементи та суб’єкти
- •20. Споживання та заощадження. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження
- •31. Бюджетний дефіцит та заходи щодо зменшення
- •32. Основні макроекономічні цілі держави
- •33. Методи грошово-кредитної регулювання економіки
- •34. Види податкових ставок
- •35. Кейнсіанська та монетаристська теорії регулювання грошової маси
- •36. Відмінність однотоварного попиту та сукупного попиту.
- •37. Податки – основне джерело наповнення державного бюджету.
- •38. Нбу та його роль в економіці України.
- •39. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції.
- •40. Фіскальна політика та її сутність.
- •61. Номінальний та реальний внп. Визначення реального внп.
- •62. Норма обов'язкових резервів
- •63. Внп: Характеристика і недоліки.
- •64. Фази економічного циклу та їх характеристики
- •65. Як визначається кількість грошей в економіці?
- •66. Охарактеризуйте попит на гроші.
- •68. Обчислення внп за доходами.
- •69. Цілі фіскальної політики
- •70. Основні цілі та завдання макроекономіки.
- •71. Макроекономічні показники в системі міжнародного національного рахівництва
- •72. Становлення макроекономіки як науки
- •73. Шляхи скорочення дефіциту державного бюджету. Бюджетна політика в україні.
- •75. Середня і гранична схильність до споживання та заощадження
- •76. Розрахунок інших макропоказників на базі ввп.
- •77. Грошово кредитне регулювання економіки
- •78. Мультиплікатор податків
- •80. Характеристика безробіття та його вплив на економіку.
- •81. Номінальний та реальний ввп. Індекс дифлятор ввп.
- •82. Як банки створюють гроші? Депозитний мультиплікатор.
- •83. Поняття ринкової вартості.
- •84. Відмінність одно товарного та сукупного попиту.
- •85. Гроші, їх функції в економіці. Рівняння Фішера.
- •87. Споживання, заощадження, інвестиції. Інвестиційний клімат в Україні.
- •88. Чнп та методи його обчислення.
- •90. Втрати від безробіття. Закон Оукена.
- •91Фіскальна політика автоматичних стабілізаторів
- •40. Фіскальна політика та її сутність.
- •41. Схильність до заощадження і споживання
- •42. Індекс Пааше і Ласпейреса у визначенні загального рівня цін
- •43. Розрахунок ввп за методом доходів
- •44. Інфляція як макроекономічне явище
- •45. Витрати на інвестиції. Мультиплікатор інвестицій
- •46. Економічний цикл та його фази
- •47. Пропозиція грошей в економіці та методи впливу на неї збоку нбу
66. Охарактеризуйте попит на гроші.
ПОПИТ НА ГРОШІ – це попит на готівкові гроші та попит на кошти на поточних рахунках, тобто попит на гроші як активи у безпосередньо ліквідній формі. З'вязок між сумою грошей і загальним обсягом угод у економіці відображений у рівнянні кількісної теорії грошей.
-
рівняння
попиту на гроші
Існують різні теоретичні концепції попиту на гроші, серед яких виділяють класичну, кейнсіанську та сучасні концепції.
Класична концепція розглядає лише попит для оплати угод або трансакційний(операційний) попит на гроші.
Трансакційний (операційний) попит на гроші - це попит на гроші для обслуговування усіх видів угод в економіці. Зв'язок між сумою грошей і загальним обсягом операцій в економіці відображений у рівнянні кількісної теорії грошей, яке є макроекономічним рівнянням обміну (воно ґрунтується на метрологічних засадах рівняння І. Фішера):
де М - кількість грошей в обігу; V - швидкість обігу грошей; Р - рівень цін;
Y - обсяг випуску у реальному вираженні;
Р Y - цінова оцінка випущеної продукції, що задає попит на гроші для операцій; М V - кількість грошей, які мають бути сплачені при купівлі виробленої продукції.
Рівняння показує, що трансакційний попит на гроші залежить від таких факторів, як абсолютний рівень цін, рівень реального доходу, швидкість обігу грошей. Підвищення цін і зростання реального обсягу виробництва підвищують попит на гроші, зростання швидкості обігу грошей, навпаки, зменшує трансакційний попит. Якщо швидкість обігу грошей та рівень обсягу випуску у реальному вираженні стабільні, то кількість грошей, необхідних для обслуговування угод в економіці, змінюється пропорційно рівню цін.
:
-
реальний попит на гроші
Кейнсіанська теорія попиту на гроші отримала назву „теорія переваг ліквідності“. Кейнс розглядав два види попиту на гроші – трансакційний і спекулятивний. Він виділив три мотиви збереження готівкових грошей домогосподарствами:
Трансакційний мотив полягає в тому, що економічні суб'єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримати на належному рівні своє особисте та виробниче споживання. Ці гроші повинні бути в формі, придатній для їх негайного використання в платежі, тобто бути наявними (готівка чи вклади до запитання). Запас таких грошей можна назвати поточною чи операційною касою. Він створює для власника значні зручності, бо забезпечує йому належну ліквідність і авторитет платоспроможного контрагента.
Мотив завбачливості зводиться до того, що юридичні і фізичні особи бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, з тим щоб у будь-який час мати можли- вість задовольнити свої непередбачувані потреби чи скористатися перевагами несподіваних можливостей.
Спекулятивний мотив попиту на гроші полягає в тому, що економічні суб'єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, з тим щоб за сприятливих умов перетворити їх у високодохідні фінансові інструменти, а при погіршенні цих умов і появі загрози зниження дохідності та ризику збитковості наявних фінансових інструментів перетворити їх у грошову форму, яка хоч і малодохідна, але безризикова.
67. Сукупна пропозиція (СПр) – це такий загальний обсяг національного продукту, який економіка пропонує для продажу з метою отримання прибутку. Потенційна величина сукупної пропозиції залежить від запасу капіталу та технологічного рівня виробництва.
Історично першою є класична модель. Фундаментальним положенням класичної теорії є те, що економіка постійно тяжіє до потенційного рівня виробництва, який визначає межу виробничих можливостей економіки. У верхній точці економічного циклу економіка, згідно з класичною моделлю, може дещо перевищувати межу виробничих можливостей, в періоди падіння, вона навпаки досягає параметрів, величина яких набагато менша від межі її виробничих можливостей. Але всі ці коливання є тимчасовими. Ринок володіє механізмом швидко повертати економіку до потенційного рівня виробництва. Головним механізмом який виконує цю роль, є механізм гнучких цін і зарплати.
Графічно класичну модель сукупної пропозиції можна представити на прикладі падіння сукупного попиту. Як видно із рисунка особливістю графіка класичної моделі є те, що в ній крива СПр має форму вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП, тобто в точці Оп. За цих умов будь-яка зміна сукупного попиту не впливає на виробництво. а викликає лише зміну цін. У нашому прикладі падіння сукупного попиту викликає зниження цін.
Класична модель вступає у суперечливість із реальною економікою, яка свідчить, що фактичний ВВП досить часто і на тривалий період може відхилятися від потенційного ВВП. Отже, в дійсності ринковий механізм не здатний миттєво відновлювати сукупну пропозицію на рівні повної зайнятості. Для цього потрібен певний час, тривалість якого може бути різною. Але незважаючи на тривалі відхилення сукупної пропозиції від потенційного рівня, у довгостроковому періоді динаміка фактичного ВВП визначається динамікою потенційного ВВП. Отже, класична модель сукупної пропозиції – модель для довгострокового періоду. Це означає, що довгострокова крива сукупної пропозиції має вигляд вертикальної лінії, яка бере початок у точці потенційного ВВП.
Кейнсіанська модель сукупної пропозиції виникла на грунті конструктивної критики класичної моделі. Але кейнсіанська модель має декілька різновидностей. Один із її варіантів, який називається крайнім випадком, полягає в тому, що суспільні фактори змішаної економіки стримують в короткостроковому періоді ціни і заплату від миттєвого реагування на сукупний попит. Це означає, що в такій моделі як ціни, так і зарплата є негнучкими. За цих умов сукупна пропозиція змінюється пропорційно зміні сукупного попиту. Оскільки ціни стабільні, то внаслідок цього крива сукупної пропозиції приймає вигляд горизонтальної лінії.
Але реальна економіка свідчить, що негнучкість цін є не правилом, а крайнім випадком, який може виникати лише в екстремальних умовах, коли держава тимчасово блокує ціни. Отже, крайній випадок кейнсіанської моделі – це модель сукупної пропозиції для екстремальних умов.
У нормальних умовах ціни вільно формуються ринком: тому є гнучкими, тобто еластичними стосовно сукупного попиту. Цю обставину враховує основний варіант кейнсіанської моделі сукупної пропозиції, згідно з яким негнучкою є лише зарплата. Тому під кейнсіанською моделлю сукупної пропозиції доцільно розуміти її основний варіант.
Згідно з кейнсіанською моделлю зарплата змінюється на так легко і швидко, як це уявляють прихильники класичної моделі. Негнучкість зарплати кейнсіанці пояснюють існуванням суспільних факторів.
У першу чергу до них відносяться колективні угоди між профспілками і підприємцями, якими передбачається незмінність зарплат протягом терміну дії цих угод. Цьому сприяє також закон про мінімальну зарплату та де стимулюючий вплив зниження зарплати на продуктивність праці робітників, що в певних межах стримує підприємців від її зниження.
Графічно кейнсіанську модель сукупної пропозиції можна представити на прикладі падіння сукупного попиту. Як видно з рисунка 1.4., у кейнсіанській моделі крива сукупної пропозиції має вигляд позитивно похилої лінії. Якщо сукупний попит недостатній, фактичний обсяг виробництва (Оф) зменшується стосовно потенційного рівня (Оп) і може знаходитися в цьому стані певний час, оскільки зарплата є негнучкою.
Головна особливість кейнсіанської моделі кривої сукупної пропозиції полягає в тому, що її форма володіє здатністю відтворювати неоднакові співвідношення між динамікою виробництва і цін, які спостерігаються в короткостроковому періоді, тобто протягом періоду, коли заробітна плата маже не реагує на товарні ціни.
