3. Найважливіші функції публічного адміністрування у сфері економіки

Публічне адміністрування економіки являє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру, які здійснюються відповідними державними органами й громадськими організаціями з метою стабілізації та пристосування існуючої соціаль­но-економічної системи до постійно змінюваних умов.

Основними об'єктами державного регулювання економіки є:

• діловий економічний цикл,

• господарська структура,

• умови нагрома­дження,

• грошовий обіг,

• платіжний баланс,

• ціни,

• зайнятість,

• умови конкуренції,

• наукові дослідження,

• соціальна політика,

• підготовка й перепідготовка кадрів,

• навколишнє середовище,

• зовнішньоекономічна діяльність.

Досвід економічно розвинутих держав свідчить, що вони регу­люють законодавчими та економічними методами насамперед ті ланки, де ринкові відносини спрацьовують неефективно. Це передусім - врегулювання проблеми соціального захисту незахищених верств населен­ня, створення додаткових робочих місць, захист національного ринку і виробника. Методом їх вирішення і є державне регулювання.

Сучасна стратегія соціально-економічного розвитку будь-якої країни має бути ринково орієнтованою з посиленням регулюючих фу­нкцій держави в економіці.

Найважливішими серед них є такі:

• грошово-кредитна та фінансова політика;

• захист і заохочення конкуренції, антимонопольна політика;

• вплив на ринкове ціноутворення;

• оподаткування доходів фізичних та юридичних осіб;

• економічне стимулювання.

Отже, комплекс економічних методів державного управління повинен бути гнучким, негайно реагувати на зміну економічної ситуа­ції.

Тема 11. Корпоративна влада та публічне адміністрування в добровільних об'єднаннях

1. Поняття та види добровільних об'єднань.

2. Управління в громадських об'єднаннях.

1. Поняття та види добровільних об'єднань

Стаття 36 Конституції України закріплює право громадян України на свободу об'єднання в політичні партії та громадські органі­зації для здійснення й захисту своїх прав і свобод і задоволення полі­тичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. При цьому ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднан­ня громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Згідно із Законом України «Про політичні партії в Україні» політичною партією визнається зареєстроване відповідно до закону добровільне об'єднання громадян — прихильників відповідної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, яка має за мету спри­яння формуванню й вираженню політичної волі громадян, участі у виборах та інших політичних заходах.

На відміну від політичної партії, громадською організацією є об'єднання громадян, створене для задоволення й захисту своїх закон­них соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших інтересів.

Найповнішу характеристику об'єднань громадян дозволяє дати їх класифікація за організаційно-правовими властивостями, згідно з якими виділяють:

• масові об'єднання громадян (політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, добровільні товариства, професійні спілки тощо);

• органи громадської самодіяльності (народні дружини по охо­роні громадського порядку);

- органи громадського самоврядування (ради й колективи мікрорайонів, домові, вуличні комітети та ін.).

Об'єднанням громадян притаманні ознаки, що відрізняють їх від державних організацій. До загальних ознак слід віднести:

1. добровільність об'єднання;

2. організаційні заходи, якими в діяльності об'єднань громадян виступають самоврядування та саморегуляція;

3. відсутність у об'єднань громадян внаслідок їх природи дер­жавно-владних повноважень (за винятком випадків, коли держава де­легує окремі повноваження такого роду й закріплює їх законодавчо).

Взаємовідносини держави та об'єднань громадян носять ви­ключно правовий характер. Це проявляється в законодавчому закріпленні правового статусу об'єднань громадян низкою нормативно-правових актів. Основними серед них є Закон України «Про об'єднан­ня громадян», а також закони України «Про свободу совісті та релігій­ні організації», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльнос­ті». Діяльність деяких об'єднань громадян, у тому числі кооперативних організацій, комерційних фондів, органів громадської самодіяльності, регулюють відповідні законодавчі акти.