3. Загальносистемні принципи публічного адміністрування

Принципи — це закономірності, відносини, взаємозв'язки, ке­рівні засади, які можуть бути сформульовані в певні правила.

До загальносистемних принципів публічного адміністру­вання належать: принцип об'єктивності управління; демократизму; правової впорядкованості; законності; розподілу влади; публічності; поєднання централізації і децентралізації.

Принцип об'єктивності управління є відправним. Він зумов­лює необхідність урахування в усіх управлінських процесах вимог об'єктивних закономірностей та реальних можливостей суспільних сил.

Принцип демократизму відтворює народовладдя в публічному управлінні. Він передбачає встановлення глибоких і постійних взаємозалежностей поміж суспільством і державою як передумови форму­вання демократичної системи управління.

Принцип правової впорядкованості об'єктивно зумовлює не­обхідність законодавчого визначення принципів публічного управлін­ня.

Принцип законності публічного управління передбачає вста­новлення чіткого режиму повного виконання законів і нормативно-правових актів.

Принцип поділу влади в публічному управлінні служить утворенню демократичної, правової організації державної влади. Це стає можливим за умови, коли процеси формування та закріплення загаль­ної волі у законах, виконання законів та безпосереднього управління та контролю розділені поміж гілками влади.

Принцип публічності управління передбачає доступність дер­жавного управління для громадян, відкритість функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування; громадський контроль, судовий контроль за дотриманням у процесах публічного управління конституційно закріплених інтересів суспільства, прав і свобод громадян.

Принцип поєднання централізації і децентралізації означає, що публічне управління має бути побудовано на засадах розумного співвідношення концентрації влади і децентралізації, оскільки порушення цього балансу в будь-якій бік призводить до негативних наслід­ків.

Тема 6. Публічне адміністрування як процес вироблення, прийняття та виконання управлінських рішень

1. Управлінське рішення як наукова категорія.

2. Послідовність етапів прийняття управлінських рішень

3. Динаміка виконання рішень

1. Управлінське рішення як наукова категорія

Управління завжди здійснюється задля досягнення певних цілей, а реалізація цілей будь-якого організаційного формування за­безпечується шляхом прийняття й виконання численних рішень.

Вироблення рішення — це творчий процес вибору однієї або кількох альтернатив із множини варіантів дій, спрямованих на досяг­нення поставлених цілей.

Вироблення управлінського рішення — творча, вольова дія суб'єкта управління на основі знання об'єктивних законів функціону­вання керованої системи й аналізу інформації про це.

У широкому значенні управлінське рішення розглядається як акт реалізації влади з вибором способу дій у конкретній ситуації.

Потреба у прийнятті рішенні виникає у зв'язку із зовнішніми і внутрішніми обставинами. Рішення є відповідною реакцією на внут­рішні та зовнішні впливи. Вони спрямовані на розв'язання проблем і максимальне наближення до заданої мети.

Управлінські рішення класифікують за такими ознаками:

1. За характером цілей розрізняють:

• стратегічні,

• тактичні,

• оперативні рішення.

2. За функціональним змістом розрізняють:

- планові,

- організа­ційні,

- технологічні,

- прогнозуючі рішення.

3) За рівнями ієрархії систем управління розрізняють:

- управлінські рішення на рівні великих систем;

- на рівні підсистем;

- на рівні окремих елементів системи.

4. За характером організації розроблення розрізняють:

• одно­особові,

• колегіальні,

• колективні рішення.

4. За причинами виникнення розрізняють:

• ситуаційні рішення, що пов'язані з характером обставин, що виникають;

• рішення, що виникають за приписом (розпорядженням) вище­стоящих органів;

• програмні, пов'язані з включенням даного об'єкта управління в певну структуру програмно-цільових відносин, заходів;

• ініціативні;

• епізодичні й періодичні, що випливають із періодичності відтворювальних процесів у системі.

6) За методами розроблення розрізняють:

- графічні,

- математичні,

- евристичні рішення (пов'язані з використанням експертних оцінок, розроблення сценаріїв, ситуаційних моделей).

7) За організаційним оформленням розрізняють:

- жорсткі рішення, які однозначно задають подальший шлях їх­нього втілення;

- орієнтовні, що визначають напрям розвитку системи;

- гнучкі, що змінюються відповідно до умов функціонування та розвитку системи;

- нормативні, що задають параметри перебігу процесі у системі.

До управлінських рішень висуваються такі вимоги:

1. всебічна обґрунтованість:

2. своєчасність;

3. необхідна повнота змісту;

4. повноважність (владність);

1. узгодженість з раніше прийнятими рішеннями.

Урахування наведених вимог забезпечує якість управлінських рішень. Під якістю розуміють рівень відповідності рішення характеру вирішуваних завдань функціонування та розвитку певних соціальних" систем.