Щоб регенерація органу пройшла правильно, потрібно дерево життя, з мільярдами гілочок, які необхідні для того, щоб всі клітини знали один про одного все.

• Самець сейшельської черепахи прожив не менше 152 років. У 1766 році він був привезений на острів Маврикій. Тут ця черепаха загинула від руки мисливця.

• Найстаріший ссавець у світі (за винятком людини) - самець косатки, якого назвали „Старим Томом". Він з'являвся біля берегів Австралії з 1843 по 1930 рік. Старий Том дожив до 90 років.

• Королева мурашок живе до 18 років, тоді як її піддані живуть не більше 4 років.

• Кімнатна муха живе дуже недовго. Самка гине через 29 днів після виходу з лялечки, самець - через 17.

• Самка павука-птахоїда, виявлена в 1935 р. в Мексиці, прожила двадцять шість років.

   Тривалість життя тварин залежить від розмірів їхнього мозку й тіла, а також від частоти пульсу. Маленькі й дуже рухливі тварини живуть менше, ніж великі й повільні звіри. Наприклад, один день, прожитий білозубкою, дорівнює 50 дням життя слона. Цікаво, що найдовше живуть черепахи. 

V. Узагальнення і систематизація знань

Лабораторне дослідження

Тема: Визначення віку тварин (на прикладі двостулкових молюсків і кісткових риб)

Мета: навчитися визначати вік тварини на прикладі двостулкових молюсків та кісткових риб

Обладнання й матеріали:

Хід роботи

1. За допомогою лупи розглянути луску, її розташування; визначити вид луски.

2. Визначити вік риби із лусок. Порахувати концентричні лінії на них – приблизно так, як річні кільця на зрізі дерева.

3. Визначити, скільки приблизно років рибі, яка має таку луску.

( У холодну пору ріст риб та луски сповільнюється або припиняється, тому на лусці утворюються річні кільця, підраховуючи які можна визначити вік риби.)

На лусці риб, як на кружку розпиляного дерева, помітні річні кільця. Але кільця на лусці менш помітні, ніж на дереві, і рахувати їх доводиться за допомогою збільшувального скла при збільшенні від 10 до 20, а іноді і більше разів. Зручно користуватися лупою настільною. Якщо доводиться збільшувати луску більше двадцяти разів, то її слід розглядати під мікроскопом. У риб луска для визначення віку береться з боку риби на половині довжини її тіла (в межах пунктирних овалів, рис.2.3. ), вище або нижче бічної лінії.

Ділянки тіла риби, з яких беруть луску для визначення віку. При перегляді луски під збільшувальним скельцем на лусці різко кидаються в очі концентричні темні кільця, на даних рисунках їх добре помітно. Збільшена лусочка, на якій добре помітні чотири кола, які вказують на чотирирічний вік риби, від якої взята лусочка.

4. За допомогою лупи розглянути черепашки двостулкових молюсків (калюжниці, беззубки..).

(Взимку двостулкові молюски практично не ростуть. У результаті на стулках формуються річні смуги. За їх кількістю можна встановити вік тварини.)

5. Визначити вік молюска за допомогою черепашки. Порахувати концентричні лінії на них – приблизно так, як річні кільця на зрізі дерева.

6. Визначити, скільки приблизно років молюскам, яким належать черепашки.

7. За результатами роботи зробити висновок.

(Кожна лусочка риби та черепашка молюска росте з твариною. На ній, як на зрізі дерева, можна побачити кільця. Можна сказати, що луска риб, черепашка молюска – це їхній «паспорт». Поясни-

ти , чому можливі такі порівнення?)

«Закінчи речення»

• 1. У кісткових риб форма тіла… (обтічна).

• 2. Ковзати у воді рибі допомагають… і… (луска і слиз).

• 3. Скелет складається із… (черепа, хребта, скелета плавців).

• 4. До парних плавців належать… (грудні і черевні).

• 5. За допомогою парних плавців риби можуть робити… (повороти).

• 6. На зябрових дугах розташовані… (зяброві пелюстки і тичинки).

• 7. Серце риби… (двокамерне).

• 8. Шкіряста складка, що вкриває тіло молюсків і властива лише для них …(мантія).

• 9. Три класи типу Молюски (Черевоногі, Двостулкові, Головоногі).

• 10. Молюск, який добре плаває, розвивє швидкість до 70 км на годину.

Vіі. Підсумки уроку

Кожен учень, який дає оцінку уроку, починає зі слів «Цей урок навив мене…».

Vі. Домашнє завдання.

1. Опрацювати матеріал підручника.

2. Творче завдання: підібрати або скласти загадки (ребуси) про риб та молюсків.

Урок № 52

Тема. Контрольна робота №2

Мета: визначити рівень набутих вмінь, навичок учнв, узагальнити, систематизувати й виявити навчальні досягнення учнів за темою «Процеси життєдіяльності тварин»; розвивати навички самостійної роботи, формувати навички само­оцінки.

Тип уроку: контролю та корекції знань.

Хід уроку.

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Повідомлення теми, мети завдань уроку.

ІІІ. Контрольна робота

1.Вставити пропущені слова:

- орган – це частина організму, яка має …………….. - ………….. - послідовність органів, які забезпечують всі прояви життєдіяльності; - у тварин розрізняють такі системи органів: ……………. - залози – це органи, що виробляють необхідні для організму речовини - …………..

- у тварин симетрія тіла …………. 2. Виберіть правильні судження.

1. У всіх ссавців розвинена грудна клітка.

2. У жирафи й слона однакова кількість шийних хребців.

3. У крокодила мозкова частина черепа розвинена менше, ніжу зайця.

4. У білок добре розвинені ікла й немає різців.

5. Кількість і форма зубів у різних ссавців непостійна.

6. Скелет парних кінцівок ссавців складається зі значно більшої кількості кісток, ніж у плазунів.

7. У гарних бігунів-тварин хребці з’єднані рухливо.

3.. Складіть порівняльну характеристику будови скелета та внутріш­ніх органів птахів і плазунів.

Порівняльна характеристика внутрішньої будови плазунів і птахів

4.Як відбулася еволюція система органів дихання ?

5. Встановіть відповідність:

1. Чоловіча статева клітина

2. Статеві клітини

3. Конюгація й копуляція

4. Жіноча статева клітина

5. Організм, здатний виробляти й жіночі, і чоловічі статеві клітини

6. Розвиток із незаплідненої яйцеклітини.

А)Сперматозоїд, б)яйцеклітина, в) гамети, г) партеногенез,

д) гермафродити, е) форма статевого розмноження, є)

6. . Установіть відповідність між стадіями розвитку риб, зображеними на рисунку, та їх назвами.

1. Мальок; 2. ікринка; 3. личинка; 4. передличинка; 5. пуголовок;

7. Визначте послідовність подій під час надходження повітря до легень ссавців. А – надходження повітря до бронх; Б – надходження повітря до альвеол; В – надходження повітря до трахеї; Г – скорочення міжреберних м’язів та діафрагми; Д – збагачення крові киснем.

8. .  Установіть послідовність руху крові в організмі риб, починаючи з передсердя

A) Черевна аорта; Б) шлуночок; B) вени; Г) передсердя; Д) зябра.

9.Дати визначення понять «подразливість, рефлекс». Яке значення мають рефлекси для живих організмів?

10. Навести приклади турботи про потомство серед тварин.

11.Назвати основні способи розмноження характерні для тварин. Навести приклади тварин-гермафродитів.

12. Поясніть, які особливості зовнішньої та внутрішньої будови, розмноження риб забезпечують і пристосування до життя у водному середовищі.

ІУ. Підсумок уроку.

У. Завдання додому. Підготувати повідомлення – роз’яснення «Що вивичає наука етологія?»

Урок № 53

Тема. Поведінка тварин у природі та методи її вивчення.

Мета: сформувати знання учнів про біологічні основи формування поведінки тварин у природі; ознайомити з методами вивчення поведінки тварин; дати поняття про науку етологію; розвивати уміння логічно мислити та робити висновки; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця: називає:

- методи вивчення поведінки тварин;

- форми поведінки тварин;

Обладнання і матеріали: малюнки, таблиці, роздатовий матеріал.

Базові поняття і терміни: поведінка, етологія, методи поведінки.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

«Мозковий штурм».

—Чому чим досконаліші органи чуттів, тим рухливішою є тварина?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Чи можуть тварини спілкуватися між собою? 

Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися на великі відстані? 

Як, на перший погляд, беззахисні тварини захищаються від ворогів? 

Усі ці та інші питання здавна цікавлять людей. Частину загадок порівняно нещодавно вже вирішили, проте багато ще чого залишається таємницею.  

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Поведінка тварин у природі.

Під поведінкою організмів розуміють їхню здатність змінювати свої дії, реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів.

Наука про поведінку тварин називається етологією.Вона займається такими проблеми, як, наприклад, скільки часу й як тварини сплять, як вони будують нори чи гнізда, яким чином спілкуються між собою, здобувають їжу, і т. п. 

Поведінка тварин більш різноманітна та складна, оскільки вони можуть пересуватися і, отже, змінювати умови існування. Тому в них дуже добре розвинені органи руху, чуттів і нервова регуляція. Можна навести такі приклади поведінки тварин: полювання хижаків чи комахоїдних тварин, вигодовування пташенят дорослими птахами, шлюбні ігри, міграції, тобто подорожі, які здійснюють тварини суходолом, морем, повітрям тощо.

Вчені намагаються знайти відповіді і на такі питання, як, наприклад, чому деяким тваринам є притаманний сильно розвинений материнський інстинкт, а інші залишають своїх дитинчат невдовзі після народження; чому частина тварин занурюється у зимову сплячку, а інші - ні, та інше. 

Тварини переміщаються у різні способи - вони можуть бігати, плазувати, стрибати, плавати чи літати. 

Діяльність спрямовується пізнавальною потребою та потребою в спілкуванні. У тварин не існує суспільства. 

  У тваринному світі ми також на кожному кроці зустрічаємо будівельників, діяльність яких викликає захоплення. 

Давши відповідь на ті чи інші запитання, ми краще дізнаємося про тварин і краще будемо їх розуміти.

Пристосування організмів до умов існування зумовлюють не тільки різні форми поведінки, а й особливості їхньої будови, процесів життєдіяльності, що забезпечують можливість існування організмів у певних умовах довкілля. Так, наприклад, тварини із захисним забарвленням або формою тіла стають менш помітними для ворогів. У нашій місцевості багато птахів та звірів, які змінюють темне літнє забарвлення на світле зимове, пристосовуючись таким чином до барв довкілля.

І навпаки, забарвлення і поведінка тварин можуть бути дуже помітними. Так, яскраво забарвлені отруйні (колорадський жук, сонечко) або жалоносні (оси, бджоли) комахи «сповіщають» про небезпечність зустрічі з ними. А погрозливі пози різних змій та хижаків відлякують ворогів. Разом із тим привабливе яскраве забарвлення та специфічна поведінка забезпечують гуртування тварин у зграї або зустріч особин різних статей.

2. Методи вивчення поведінки тварин.

Для вивчення поведінки тварин викорис­товують різні методи. Насамперед, широко застосовують метод спостереження за по­ведінкою тварин у природних умовах. При цьому досить докладно відмічають усі фор­ми поведінки і ведуть хронометраж, як довго тварини рухаються, стоять, лежать, прий­мають корм тощо. Існують ще різні експериментальні методи. Наприклад, ізольовано вирощують малят, це дає можливість з'ясувати, що в поведінці передається спадково, а що набувається протягом життя. Метод обхідного шляху полягає в тому, що тварині для досягнення мети дають можливість обійти одну або кілька перешкод. Метод лабі­ринтів дає змогу вивчати кмітливість тварин у пошуці виходу з лабіринта. Метод вживлення електродів у різні структури мозку дає можливість вивчати, які відділи мозку від­повідають за ту чи іншу поведінку. Радіотелеметрію використовують для вивчення ді­яльності серця, дихання, скорочення м'язів під час руху тварин. Поширений також ме­тод рухливих травних умовних рефлексів.

V. Узагальнення і систематизація знань

Завдання для груп:

— Використовуючи текст підручника та додатковий матеріал, охарактеризувати форми поведінки тварин:

І група — харчову й оборонну;

ІІ група — комфортну й репродуктивну;

ІІІ група — агресивну й соціальну;

IV група — територіальну й дослідницьку.

Додатковий матеріал для груп

Харчова поведінка притаманна всім тваринам і характеризується великою різноманітністю. Вона нерозривно пов’язана з різними видами активності: пошук, запасання їжі та обмін речовин. Пошукова поведінка запускається процесами збудження, що викликаються відсутністю їжі.

Пошукова поведінка і здобування їжі. Пошукова поведінка відрізняється винятковою різноманітністю і залежить від особливостей екології і біології виду. Спільним для тварин є підвищення чутливості до харчових подразниківТварини виявляють вибірковість стосовно їжі. Часто тварини прагнуть підтримувати різноманітність харчового раціону.

Серед тварин, які харчуються живою їжею, спостерігаються дві основні стратегії здобування їжі — полювання й випасання.

Одні хижаки, наприклад богомоли, чатують на жертву в засідці, інші будують пастки. Добре відомі пастки павуків. Комахи також будують пастки — прикладом може служити мурашиний лев.

Швидкі хижаки, наприклад кальмари, використовують особливу стратегію — переслідування. Полювання на малорухому здобич, що ховається, вимагає розвинених аналізаторів і спеціальних пристосувань для її розкриття і вбивства (така здобич часто має міцний панцир).

Нерухома і численна здобич позбавляє необхідності вистежувати і вбивати її. Харчування такою здобиччю — випасання — полягає в поїданні частин або окремих органів кормових організмів. Класичним прикладом пасовищного типу тварин можуть служити великі хребетні рослиноїдні тварини, такі як вівці та кози.

Забирання здобичі в інших організмів — клептопаразитизм — також поширений у тваринному світі. Для одних видів він є підмогою в несприятливих умовах, для інших, наприклад багатьох чайок, він є звичайним джерелом поживи. Такі види здатні активно й наполегливо переслідувати жертву, щоб відібрати здобич. Далеко не завжди це явище викликає агресію у відповідь.

Запасання їжі. Серед комах поширене запасання корму для личинок. Наприклад, жуки-гнойовики відкладають яйця в заготовлені гнойові кульки. Багато перетинчастокрилих і деякі двокрилі відкладають яйця в тіла інших тварин (переважно комах). Своєрідність цієї форми запасання корму дозволила виділити їх в окрему екологічну категорію — паразитоїди.

У деяких гризунів, до яких належать хом’яки та бурундуки, запасання корму набуло характеру пристосування до несприятливих періодів року. У них запасання корму збігається з періодом дозрівання злаків. За сезон звичайний хом’як запасає до 16 кг рослинного корму.

Оборонна поведінка. До оборонної поведінки належать дії, спрямовані на уникнення небезпеки. Оборонні реакції виникають у відповідь на зовнішні стимули і можуть бути активними, аж до нападу, або пасивними. Класичним прикладом оборонної реакції є реакція уникнення, що спостерігається у виводкових птахів у відповідь на появу силуету хижака.

Комфортна поведінка спрямована на догляд за тілом, є невід’ємною частиною життєдіяльності здорової тварини. Порушення комфортної поведінки свідчить про неблагополуччя тварини (хворобу, голод або низький соціальний статус у суспільних тварин). Тварини можуть чистити тіло за допомогою кінцівок, тертися об субстрат, струшуватися, купатися у воді або піску. Прийняття пози для сну, також належать до комфортної поведінки.

Репродуктивна поведінка. З двох основних типів розмноження — статевого і нестатевого — перше характеризується винятковою різноманітністю форм поведінки, націлених на пошук партнера, утворення пар, упізнавання партнера, шлюбні ритуали і власне спаровування. Нестатеве розмноження не вимагає таких адаптацій.

Агресивна поведінка спрямована проти іншої особини. До неї відносять загрозливі демонстрації, напад та нанесення травм. Агресія служить для встановлення ієрархічних відносин у соціальних тварин, розподілу території, їжі та інших ресурсів. Агресивна поведінка запускається при сприйнятті специфічного подразника, у ролі якого зазвичай виступають запах, звукові сигнали та елементи забарвлення іншої особини. У більшості тварин агресія спостерігається в період розмноження.

Соціальна поведінка. До соціальної поведінки належать прояви психічної діяльності, безпосередньо пов’язані із взаємодією між окремими особинами та їхніми угрупованнями. Виділяють два основні типи соціальної поведінки — групова, для якої характерна наявність взаємного потягу між особинами, і територіальна, при якій такого потягу немає. Відповідно перший тип передбачає спільне використання просторових ресурсів, другий — виключає його.

Територіальна поведінка пов’язана з поділом доступної території на індивідуальні ділянки. Вона включає виділення індивідуальної ділянки, маркування її меж та охорону від інших особин. Територія може позначатися звуковими сигналами, як у птахів, пахучими мітками, як у котячих, а також візуальними позначками. Візуальні позначки являють собою екскременти, витоптані ділянки, подряпини і вигризання на корі дерев або, у більшості випадків, поєднання різних міток. Наприклад, ведмеді мітять дерева сечею, труться об них, дряпають і гризуть кору, а також роблять заглиблення в землі.

Дослідницька поведінка спрямована на вивчення навколишнього середовища, не пов’язаного з пошуком їжі або статевого партнера. Вищі тварини, опинившись у незнайомій обстановці, починають активно переміщуватися, оглядати, обмацувати й обнюхувати навколишні предмети. Дослідницька поведінка придушується голодом, реакцією страху і статевим збудженням.

Vі. Домашнє завдання.

1. Опрацювати матеріал підручника.

Урок № 54

Тема. Стратегії поведінки. Інстинкт.  Біологічне значення інстинкту і научіння. 

Мета: сформувати знання учнів про стратегії поведінки тварин, інстинкт та научіння; дати поняття про біологічне значення інстинкту та научіння; розвивати уміння визначати вроджене і набуте в індивідуальному розвитку поведінки, логічно мислити та робити висновки; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця: називає:

- стратегії поведінки тварин;

характеризує:

- біологічне значення інстинкту та научіння;

- вроджене і набуте в індивідуальному розвитку поведінки;

Обладнання і матеріали: малюнки, таблиці.

Базові поняття і терміни: стратегії поведінки, інстинкт, научіння, індивідуальний розвиток.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Методом фронтальної бесіди з’ясувати знання учнів про форми поведінки тварин і їх характеристику.

2. Методи вивчення поведінки тварин.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Стратегії поведінки.

ІV. Узагальнення і систематизація знань

Тест для самоконтролю

1. Для віолентів характерна: А) стійкість до порушень; Б) здатність переживати несприятливі умови; В) низька конкурентна здатність; Г) нестійкість до порушень.

2. Хатня миша по типу стратегії є: А) віолент; Б) патієнт; В) експлерент; Г) вірні всі відповіді.

3. Озерний лин є: А) віолент; Б) патієнт; В) експлерент; Г) вірні всі відповіді.

4. Інстинкт – це: А) індивідуальне пристосування до умов існування, Б) безумовні рефлекси, В) вроджена форма поведінки, Г) умовні рефлекси.

5. Научіння – це: А) індивідуальне пристосування до умов існування, Б) безумовні рефлекси, В) вроджена форма поведінки, Г) умовні рефлекси.

V. Домашнє завдання.

1. Опрацювати матеріал підручника.

Урок № 55

Тема. Структура поведінкового акту.

Мета: сформувати поняття про структуру поведінкового акту; ознайомити із сруктурою інстинктивної поведінки; розвивати уміння розподіляти поведінку тварин за фазами; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця:

характеризує:

- роль стимулу в поведінкових реакціях;

- вроджене і набуте в індивідуальному розвитку поведінки;

спостерігає та описує:

- прояви подразливості у різних груп тварин;

Обладнання і матеріали:схема, малюнки, таблиці

Базові поняття і терміни: підготовча фазу, завершальна фаза, мотивація, ключові стимули.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Що таке інстинкт?

2. Що таке научіння?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1.Структура поведінкового акту.

У інстинктивній поведінці виділяється підготовча чи пошукова фазу, котра являється достатньо варіативною й завершальна, що більш постійна.

Інстинктивна поведінка не здійснюється сама по собі. Для цього повинен виникнути відповідний біологічний потяг, тобто мотивація. Першою стадією поведінкового акту є пошукова поведінка. На даній стадії тварина, що прийшла в стан специфічної готовності до якогось виду діяльності (наприклад, готовності до розмноження), активно шукає стимули, при дії яких ця діяльність могла б здійснитися. Саме пошукова фаза поведінкового акту відноситься до категорії цілеспрямованої поведінки, оскільки здійснювані дії підпорядковані певній меті, яка може бути досягнута різними шляхами. Саме пошукова поведінка є засобом індивідуального пристосування тварин до навколишнього середовища, причому це пристосування нескінчено різноманітне по своїх формах. В тому випадку коли тварина голодна, вона розпочинає активно шукати поживу. Це пошукова або підготовча фаза. Вона йде поки не буде віднайдений пусковий подразник, тобто зовнішній сигнал, не виключено що запах їжі. Основу формування пошукової поведінки в онтогенезі складають такі процеси, як звикання і навчання.

Друга стадія. Багато інстинктивних дій виявляються тільки у відповідь на строго певні подразники, що отримали назву ключових. Ключовими подразниками у тварин можуть бути характерні для кожного виду звукові стимули - спів, крики загрози або залицяння. Ці стимули знімають блокуючі механізми в нервовій системі самця і самки і сприяють прояву відповідної інстинктивної реакції у вигляді процедури залицяння, спаровування, будівництва гнізда і так далі. Особливу групу ключових стимулів складає відображення. У цей період тварина "фіксує", "відображає" подразник, на який згодом здійснюватиметься та або інша природжена реакція (приклад відображення – догляд виводкових пташенят).

Завершуючий акт. (Відоспецифічні фіксовані комплекси дій). Він сприяє виникненню якоїсь послідовності рухових реакцій — підкладання до їжі, хапання, напад, поїдання. Це уже завершальна фаза у інстинктивному поведінковому акті. Типові приклади таких дій - різні форми загрозливої і статевої поведінки. Підкреслюючи той факт, що реакції типу завершуючих актів у всіх представників виду однакові і виявляються у молодих тварин без спеціального навчання. Саме реакції типу завершуючих актів і є, інстинкт в чистому вигляді. Проста схема «пошукова поведінка - ключові стимули - завершуючий акт». Цікаво, що якщо подібний ланцюжок уривається, то подальший розвиток поведінки залежить від того, на якій стадії інстинктивного акту, пошуковій або завершуючій, стався цей обрив. Важливим компонентом є той факт, що, разом із строго рефлекторним проявом багатьох інстинктивних дій вони виявляються спонтанно. Наявність фактів спонтанності інстинктивної поведінки зіграла важливу роль у формуванні внутрішніх механізмів поведінкового акту.

ІV. Узагальнення і систематизація знань

Учні переглядають відеоролик про тварин і за схемою «пошукова поведінка - ключові стимули - завершуючий акт» характеризують кожну фазу поведінки тварин.

V. Домашнє завдання.

1. Опрацювати матеріал підручника.

Урок № 56

Тема. Типи поведінкових реакцій.

Мета: сформувати у школярів знання про типи поведінкових реакцій тварин; ознайомити їх з структурою інстинктивної поведінки й її модифікаціями; розвивати вміння проводити порівняння фізіологічних функції організму й їх значення для життєдіяльності й поведінки; розвивати вміння робити висновки й узагальнення; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця: називає:

- типи поведінкових реакцій тварин;

характеризує:

- роль стимулу в поведінкових реакціях;

спостерігає та описує:

- поведінку тварин;

Обладнання і матеріали: схеми, малюнки, таблиці.

Базові поняття і терміни: орієнтація, природжені і набуті групи поведінки, стадна ієрархія.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

• Що є основою поведінкового акту? (інстинктивна поведінка, що супроводжується мотивацією).

• Для чого знання структури поведінкового акту? (спостерігаючи за тваринами у природі або при дрисеруванні можна передбачити їх поведінку, що дає можливість уникнути певних ситуацій).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

— Всі ми досить часто бачимо роботу бджіл й мурах. Чому ж вони продовжують влаштовувати власні стільники не звертаючи особливої уваги на те, що їх соти зруйнували?

Основу поведінки комах становлять безумовні рефлекси – таксиси (рухові реакції) та інстинкти (ланцюг послідовних безумовних рефлексів).

ІV. Вивчення нового матеріалу

Усі форми поведінки тварин можна об’єднати у дві групи — природжені та набуті. Найпростішими формами вродженої поведінки є орієнтація і таксис. Харчова поведінка й міграції належать до складнішої природженої форми поведінки. Прикладом набутої поведінки може слугувати научіння — процес набуття організмом власного досвіду. Так, дорослі птахи вчать пташенят знаходити їжу та уникати небезпеки. – Пригадайте групи інстинктивних реакцій, які є спільними для всіх видів тварин.(Харчові, захисні, статеві, орієнтування). Поведінка тварини інстинктивно-біологічна. Інстинкт являється вродженою і суворо координованою формою поведінки, яка відбувається під впливом різних біологічних потреб. Відтворює він корисний дослід минулих попередніх поколінь конкретного виду. Різноманітність форм інстинктивної поведінки в природі пов'язані із різноманітністю середовищ й повторюваними явищами природи: переміна пір року, дня та ночі тощо.

У тварин репродуктивна поведінка утворює цикл послідовних інстинктивних реакцій, обумовлених внутрішньою мотивацією й зовнішніми стимулами.

Між вродженими і набутими поведінковими реакціями немає чіткої межі, саме тому у поведінці завжди присутні як вроджені, так і набуті елементи. Вродженою поведінкою звуть форму поведінки, які визначені генетично, а набутою — ту, що утворюється внаслідок індивідуального досвіду. Ці обидві форми поведінки адаптивні і вигідні організму.

Дякуючи безумовним рефлексам гарантується цілісність організму, підтримується постійна сталість внутрішнього середовища і здійснюється розмноження.

Безумовні рефлекси знаходяться в основі поведінкових реакцій, відносно стійкі, стабільні та майже завжди зберігаються впродовж всього існування.

Інстинктивна поведінка генетично запрограмована та майже неможливо її змінити. Забезпечує вона організм набором вже готових поведінкових реакцій, досить важливих для його виживання.

Види поведінки тварин класифікують за пристосу­вальним ефектом.

За методом проб і помилок тварина здійснює різні пошукові реакції, щоб досягти мети. Коли одна з цих реакцій приводить її до мети, тварина завжди використовує її.

Певне значення в поведінці тварин мають орієнтовні реакції. У разі переведення в нове приміщення, появи незнайомих людей чи предметів тварини завжди озираються, прислухаються, принюхуються, обнюхують землю й предмети. Відповідно до даного орі­єнтування тварини поводяться певним чином. Особливе місце ці реакції посідають у по­ведінці молодих тварин. Дослідницька активність, наслідування рухів матері, інших тва­рин допомагає молодняку удосконалювати свої прийоми добування корму та інші необ­хідні для життя дії.

Важливу роль відіграє групова поведінка тварин. Поведінка тварин у групах визна­чається стадною ієрархією — порядком підкорення одних особин іншим за чітко визна­ченим ранговим місцем у групі. Така організація сприяє виживанню диких тварин у бо­ротьбі за існування.

Незважаючи на те що умови існування сільськогосподарських тварин змінилися, поведінка їх у разі групового утримання визначається стадною ієрархією. На чолі стада завжди стоїть ватажок. Він першим одержує їжу, підкоряє собі інших особин, але і першим стає до бою з хижаками.

V. Узагальнення і систематизація знань

- Які є типи поведінкових реакцій?

- Що таке стадна ієрархія?

- Назвати властивості безумовних рефлексів, що лежать в основі поведінкових реакцій.

Vі. Домашнє завдання.

1. Опрацювати матеріал підручника.

2. Підготуватись до міні-проекту «Чому мігрують тварини».

Урок № 57

Тема. Видова схильність до деяких форм поведінки.

Міні-проект

Чому мігрують тварини.

Мета: розкрити особливості поведінки тварин , пов’язаних з циклічними змінами; формувати правильне розуміння поведінки тварин на основі вчення про природний рефлекс; ознайомити із способами орієнтування тварин, звернути увагу на міграції птахів; виховувати бережливе ставлення до тварин.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця:

наводить приклади:

- способів орієнтування тварин, використання ехолокації;

пояснює:

- зміни поведінки тварин з часом;

- циклічні зміни поведінки;

Обладнання і матеріали: малюнки, таблиці, презентації.

Базові поняття і терміни: міграції, зимівля, перельоти, осілі, кочові й перелітні птахи.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Які ви знаєте типи поведінкових реакцій?

2. Що тваринам страшніше взимку - голод чи холод? (голод)

3. Які птахи прилітають до нас з настанням зими? (Снігурі, омелюхи).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Девізом нашого уроку я пропоную взяти китайську мудрість:

Скажи мені, і я забуду,

Покажи мені, і я запам’ятаю.

Дай можливість діяти самому, і я навчуся.

І тому у нас сьогодні не простий урок, а урок-презентація. Я хочу щоб ви побачили і запам’ятали, щоб діяли самі і навчилися.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Сезонні зміни в житті тварин.

На деякі форми поведінки тварин мають вплив циклічні зміни. Зміни дня і ночі впливають на поведінку тварин тим, що одні більш активні в день, інші вночі. Наприклад рукокрилі ведуть нічний спосіб життя, зір у них розвинений погано. Більшість видів здатна до ехолокації.

Ехолокація – здатність тварин виробляти звукові сигнали високої частоти і сприймати звуки, відбиті від перешкод. Узимку деякі види впадають у сплячку, деякі мігрують в інші краї. Восени дні стають коротші, сонце гріє слабо. Комах восени стає менше, а ось павуків зустрічається дуже багато. У ясні дні можна спостерігати літаючу павутину, на якій сидить маленький павучок. Він перед тим залазить на кінчик гілки, жердини і починає випускати павутину, яка стає все довшою й довшою, потім павучок перекушує павутину, вітер її підхоплює і заносить далеко. Так молоді павуки розселяються на нові території. Метелики забираються в щілини, де перезимовують до весни; засинають жуки, бабки, надійно сховані в комах гусениці і личинки. З охолодженням водойм до місць своїх зимівель починають збиратися риби, і тільки минь радіє зимі. Він стає дуже рухливим, піднімається до верхів'їв річок і серед гальки й піску відкладає ікру. У звірів змінюється шерсть, вона стає густішою й теплішою. У зв'язку з зимівлею всіх тварин можна поділити на такі групи: тварини, які взимку сплять (бурий ведмідь, борсук, єнотовидний собака), в їхньому організмі головним чином настає гальмування життєвих процесів — в'ялий стан, зниження реакцій на подразники. Перед тим як залягти в барлогу, ведмідь посилено харчується, об'їдається ягодами, обсмоктує волоті вівса. І при цьому жиріє. Борсук не тільки від’їдається жолудями, а й робить запаси. У його нірках можна знайти сушених жаб, жуків і навіть гриби. А нірку, де він спить, борсук утеплює листям, старанно вичищає. Це дуже охайний звір.

Друга група тварин (їжак, ховрашок, хом'як) впадають у справжню зимову сплячку. Третя група тварин робить собі на зиму запаси. У гризунів, які живляться зерном, знаходили в норах до 6 кг зерна. У великі морози ці тварини впадають у сон, особливо коли не вистачає їжі для підтримання нормальної життєдіяльності. Навіть звірі, які ведуть активний спосіб життя, на зиму роблять собі запаси корму. Ласки й горностаї збирають по 20-З0 полівок і мишей, чорні тхори ховають під льодом жаб, норки – рибу, бобри запасають гілки тощо.

Третя група тварин веде активний спосіб життя (вовк, лисиця, заєць, лось та ін.). Заєць їсть узимку кору дерев. Вовк узимку майже завжди голодний, тому він пробігає десятки кілометрів, перш ніж йому вдасться кого-небудь вислідити. Взимку він не погидує з’їсти навіть мишу, птаха й мертву тварину, хапає собак, що заґавилися, коло житла людини. Лисиця полює мишей. Опустивши низько голову, вона бігає підтюпцем по снігу, прислухаючись, чи не писне полівка. Зачувши писк, кидається в сніг і хапає здобич. Лисиця ловить куріпок, які ночують під снігом. Часто підкрадається в село за домашньою птицею.

Залежно від того, як птахи реагують на зміну сезонів, їх поділяють на осілих, кочових і перелітних. Осілі птахи в усі сезони залишаються в межах однієї місцевості. Кочові птахи в певні сезони здійснюють міграції на невеликі відстані у пошуках їжі. Перелітні птахи зі зміною сезону відлітають на значні відстані від місць гніздування в теплі краї. Шпаки, граки та інші птахи збираються в зграї. Спочатку зграї кочують, а потім залишають рідні місця й летять у теплі краї. Першими відлітають комахоїдні птахи: стрижі, ластівки, солов'ї. Як тільки замерзають водойми, відлітають водоплавні птахи.

Щоб добре спостерігати пташиний переліт, треба знати, як летять птахи. Виділяють такі основні форми пташиних зграй; кутом і клином (журавлі, гуси); шеренгою, а також один за одним (гуси, качки, чирки); скупченою зграєю (шпаки, омелюхи); безладною зграєю (кулики, дрібні горобині). Деякі птахи летять по одному (зозулі, дрімлюги). Прикладами власне міграцій є перельоти птахів, пересування прохідних риб, морських черепах, низки наземних і морських ссавців.

2. Презентації і повідомлення учнів «Чому мігрують тварини».

Не менш складним є питання про те, які чинники служать поштовхом на початок міграції. Оскільки річний цикл репродуктивної активності хребетних регулюється в основному фотоперіодом (співвідношення світлого і темного періодів доби), то, ймовірно, і пусковим механізмом міграції також є зміна довжини світлового дня.

Проте дуже багато птахів залишається в середній смузі зимувати. Це насамперед дятел, повзик, пищуха, які спритно дістають комах та їх личинки з-під кори дерев. Усюди зустрінеш синиць, які оживляють осінній ліс своїм щебетанням. Горобці (польові), галки, ворони перебираються ближче до людського житла. Птахів, які живуть у даній місцевості цілий рік, називають осілими. Взимку їм доводиться важко через нестачу корму, тому школярі повинні на початку осені потурбуватися про них: заготовувати ягоди горобини, калини, бузини, глоду для дроздів, омелюх, снігурів, насіння берези, вільхи для чечіток, чижів і насіння кавунів, динь, гарбузів для синиць, шишки лопуха й віники з лободи для щиглів.

V. Узагальнення і систематизація знань

1. У якого осілого птаха такий міцний хвіст, що він ним підтримує тіло на дереві? (дятла)

2.Що є причиною сезонних міграцій птахів?

3. Чому осілі птахи не відлітають на південь?

4. Про що можна дізнатися за допомогою методу кільцювання?

5. Чому наші птахи, що зимують у тропіках, розмножуються лише на батьківщині?

Vі. Домашнє завдання.

1. Опрацювати матеріал підручника.

Урок № 58

Тема. Суспільна поведінка тварин.

Мета: продовжити формувати знання про принципи соціальної поведінки тварин; розглянути групову поведінку; ознайомити із суспільними тваринами; виховувати зацікавленість до природи, інтерес до науки біології.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця:

пояснює:

- принципи соціальної поведінки;

- групову поведінку;

спостерігає та описує:

- прояви подразливості у різних груп тварин;

Обладнання і матеріали: малюнки, таблиці.

Базові поняття і терміни: внутрішня ієрархія, суспільні тварини.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Що таке міграції?

2. Чому тварини мігрують?

3. Яких птахів називають осілими, кочовими та перелітними?

4. Що таке соціальна поведінка? ( До соціальної поведінки належать прояви психічної діяльності, безпосередньо пов’язані із взаємодією між окремими особинами та їхніми угрупованнями).

5. Які типи соціальної поведінки можна виділити? (групова, для якої характерна наявність взаємного потягу між особинами, і територіальна, при якій такого потягу немає. Відповідно перший тип передбачає спільне використання просторових ресурсів, другий — виключає його).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Пізнаючи природу, ми пізнаємо самих себе.

Знайшов мурашка гарну бадилину,

Везе-везе…везе-везе…

І так, і сяк, і в гору, і в долину –

Така важка ніяк не доповзе.

Прийшла на поміч різна комашина,

Ще й коника гукнули стрибунця.

Три дні, три ночі царство мурашине

Рубало бадилину на дровця.

Перед нами – цивілізація, яка активно пристосовує довкілля до своїх потреб. Яка раціональна архітектура жител, які дороги, а сільське господарство на якому рівні! Тут і «грибні городи», що мурахи засівають спорами, і «худоба» - приручені попелиці: їх випасають, доять, і бережуть у спеціально побудованих схованках. Те, що нам здається мурашиною метушнею, насправді є фронтом чудово скоординованих робіт, де кожен знає своє місце. У вміні розв язувати соціальні проблеми мурахи зайшли далеко. Тут ситий годує голодного – і добре всім. Функціонуючи як досконалий механізм, мурахи опанували цілу планету, чисельність їх збільшується, а це значить, що організація життя ускладнюється. Як і всі соціальні істоти, мурахи ведуть між собою війни. Якщо люди у своїй нерозумності знищуть власну цивілізацію, то її місце займуть інші істоти. Чи це не мурахи? Я очікую, що дізнаючись щось нове про природу, частиною якої ми є, ви будете правильно поводитись у природі, щоб не знищити власну цивілізацію.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Суспільні тварини також всі гуртом живуть на індивідуальній ділянці. Відмінність полягає лише в тому, що всі вони разом - володарі однієї спільної території.

Завдяки високому рівню розвитку нервової системи у комах добре розвинені органи чуттів, що впливає на їхню поведінку. У багатьох комах розвинені органи слуху, за допомогою яких вони сприймають не лише звукові, а й будь-які інші коливання в середовищі. На вусиках та щупиках розташовані щетинки, пластинки, які сприймають запахи. Нюх допомагає комахам у пошуках їжі. Деякі метелики мають підвищену чутливість до впливу зовнішнії чинників: відчувають зміну тиску, температури, вологості. Дуже чутливі до наближення грози бджоли. Перед зрозою вони припиняють збирання нектару та пилку і ховаються у вулики. Коли починається гроза, мурашки переносять свої лялечки в глибші камери мурашника.

Найскладніша поведінка у суспільних комах, які живуть великими сім’ями зі складною внутрішньою ієрархією, - термітів, бджіл, мурашок. Так, серед бджіл є бджоли-розвідниці. Повернувшись до вулика, розвідниця роздає нектар іншим бджолам. Запах указує, на яких квітках можна збирати нектар чи пилок. Щоб показати дороргу до цих квіток, бджола-розвідниця виконує танок – своєрідний спосіб спілкування між бджолами. Розвідниця здійснює швидкі дрібненькі кроки, підстрибує, описує невеликі кола, міняє напрямок колового руху, повертаючись то праворуч, то ліворуч. Якщо джерело корму знайдено далеко від вулика, танцівниця описує вже не коло, а вісімки, похитуючи черевцем з боку в бік. Цими рухами бджола-розвідниця показує, в якому напрямку відносно сонця і на яку відстань треба летіти до джерела нектару.

У багатьох комах (бджіл, мурашок) існує здатність до вироблення умовних рефлексів. Проте якщо вони не підкріплюються, то зникають. Завдяки умовним рефлексам тварини пристосовуються до змінених умов середовищаю Отже, поведінка комах визначається взаємодією вроджених і набутих рефлексів.

V. Узагальнення і систематизація знань

• Що таке суспільна поведінка тварин?

• Яких суспільних тварин ви знаєте?

Vі. Домашнє завдання.

1. Опрацювати матеріал підручника.

Урок № 59

Тема. Територіальна поведінка.

Мета: продовжити формувати знання про форми поведінки тварин; розкрити принципи територіальної поведінки; формувати правильне розуміння ритуалізації поведінки; виховувати інтерес до природи.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця: називає:

- форми поведінки тварин;

наводить приклади:

- проявів поведінки у тварин;

пояснює:

- принципи територіальної поведінки;

- ритуалізацію поведінки;

Обладнання і матеріали: таблиці, малюнки.

Базові поняття і терміни: шлюбна поведінка, ритуал, територіальна поведінка.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

• Яких ви знаєте суспільних тварин і пряви їхньої поведінки?

• Що таке теротиріальна поведінка?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Усім відоме значення слова «пароль»? За паролем визначають своїх» та «чужих». На нашому уроці «свої» повинні назвати одну з ознак тварин. Будьте уважними, бо інакше ми не зможемо рухатися вперед у засвоєнні нових знань про поведінку тварин. (учні по черзі називають ознаку тварин і пояснюють яке вона має відношення до поведінки)н-д:молочні залози, ікла, довгі кігті, різці, павутинні залози, пахучі залози.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Територіальна поведінка пов’язана з поділом доступної території на індивідуальні ділянки. Вона включає виділення індивідуальної ділянки, маркування її меж та охорону від інших особин. Територія може позначатися звуковими сигналами, як у птахів, пахучими мітками, як у котячих, а також візуальними позначками. Візуальні позначки являють собою екскременти, витоптані ділянки, подряпини і вигризання на корі дерев або у більшості випадків, поєднання різних міток. Наприклад, ведмеді мітять дерева сечею, труться об них, дряпають і гризуть кору, а також роблять заглиблення в землі.

Територіальна поведінка розвинулася як спосіб запобігання серйозним зіткненням між представниками одного і того ж виду.Багато видів тварин захищають свій притулок і джерела їжі від конкурентів. Зазвичай, щоб відігнати чужака, досить прийняти загрозливу позу, тому бійки між тваринами відбуваються нечасто. Так з'являються складні і дуже красиві ритуальні поєдинки.

Боротьба за територію.

На початку періоду розмноження плазуни починають агресивно охороняти свою територію. У них розвинулися різні форми поведінки, що служать для залякування можливих конкурентів і самооборони. Так, австралійська плащоносна ящірка виганяє суперників, розкриваючи великий комір на шиї, утворений складками шкіри, які в спокійному стані тісно прилягають до тіла. Крім того, вона широко роззявляє пащу, демонструючи страхітливу яскраво-червону глотку. Північний червононосий аноліс також оберігає свої володіння і часто в шлюбний період збільшує їх у двадцять разів. Вороги біжать врозтіч, побачивши його роздутий великий шийний мішок та блакитні й червоні плями, що з’являються на шкірі.

У невеликих ямках і щілинах коралового рифа живуть дивовижні раки-альфеуси. Одна з клішень цих раків більша за іншу і влаштована так, що рухомий палець може з силою притискатися до нерухомого, при цьому виникає різкий звук. Звуки, що лунають в результаті клацання, подібні до тріску хмизу, що горить.Альфеуси утворюють щільні скупчення, тому одночасне клацання сотень раків спричиняє сильний шум. Під час клацання виникають ультразвукові коливання. Учені вважають, що дрібні риби і ракоподібні отримують смертельний ультразвуковий удар.

 Майже всі ссавці живуть на індивідуальних територіях.Вони по-різному мітять межі своєї ділянки і запекло захищають її, нерідко вступаючи у смертельну сутичку з „порушниками кордонів". 

Леви тримаються зграями, що складаються з двадцяти і більше особин, на території площею приблизно 400 км2.

Вони не в змозі щодня обходити всю ділянку - тоді б у них не залишилося часу для полювання. 

Всій зграї легко загнати здобич і захистити територію від вторгнення „ворога".

На ділянці є зона, відведена для самок з дитинчатами, яка охороняється особливо ретельно. 

Багато тварин, що живуть на деревах, також мають свою індивідуальну територію. 

Гібони займають величезні ділянки, проте вони захищають тільки 75% своєї території. Коли гібони вирушають на пошуки їжі, самці ретельно охороняють межі власної ділянки. 

Чому співають птахи?

Під час токування самці співають для того, щоб привернути увагу самок. Ця пісня попереджає про зайнятість гніздової ділянки і є одним з найважливіших засобів біокомунікацїі.  

Багато хто з нас дивується, коли бачить, що тварини здатні користуватися знаряддями праці, оскільки ми звикли вважати, що ця сфера є привілеєм людини.  Шимпанзе, які мешкають у савані, використовують для боротьби з конкурентами гілки та камені. Одного разу експериментаторам вдалося спостерігати, як, озброївшись палицями, шимпанзе переслідували леопарда, аж поки той втік. 

Світовий океан, звичайно ж, не е єдиним місцем існування багатьох тварин. Він ділиться на безліч біотопів, населених видами, які активно захищають свій життєвий простір. 

Ритуальні поєдинки.

Найцікавішою є шлюбна поведінка. Вона виявляється у зміні кольору шкіри або форми тіла, а також в агресивнішій, ніж звичайно, охороні своєї території.

Шлюбною поведінкою плазунів є ритуал, що регулярно повторюється. Самці для залякування демонструють один одному змінений колір шкіри і форму тіла або здійснюють випади в бік су-противника, ніби хочуть укусити, але насправді їхня мета — налякати. До серйозних пошкоджень доходить рідко. Конкуренція в цьому випадку — це випробовування нервів обох супротивників. Самці роблять замах на територію іншого, доки один з них не визнає свою поразку.

Ящірка агама залякує супротивника агресивними рухами голови або всієї передньої частини тіла. Якщо такі погрози не допомагають, вона піднімається над супротивником на задніх кінцівках і змінює колір шкіри.

V. Узагальнення і систематизація знань

- Чому співають птахи?

- Чому тварини здійснюють ритуальні поєдинки?

- Чому між тваринами відбувається боротьба за територію?

Vі. Домашнє завдання.

1. Опрацювати матеріал підручника.

Урок № 60

Тема. «Інструктаж з БЖД» Практична робота№8: Визначення направленості поведінкових актів тварин (за відеоматеріалами). 

Мета: на прикладах відеоматеріалів учні повинні навчитися спостерігати та описувати поведінку тварин; розпізнавати направленість поведінкових актів; розвивати уміння логічно мислити та робити висновки; виховувати зацікавленість до природи.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця: називає:

- форми поведінки тварин;

характеризує:

- роль стимулу в поведінкових реакціях;

спостерігає та описує:

- поведінку тварин;

розпізнає:

направленість поведінкових актів;

Обладнання і матеріали: відеоматеріали, інструктивні картки.

Базові поняття: фази поведінкового акту; форми поведінки, мотивація.

Тип уроку: урок застосування вмінь і навичок

Хід уроку

І. Організаційний момент

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Які ви знаєте фази поведінкового акту?

2. В чому суть підготовчої фази?

3. В чому суть завершальної фази?

4. Що таке мотивація?

5. Назвати форми поведінки тварин?

ІІІ. Хід роботи

Інструктаж з БЖД

1. Розгляньте відеоматеріали поведінки тварин.

2. Зверніть увагу, які форми поведінки наводяться у прикладах.

3. Розпізнати направленість поведінкових актів.

4. Результати досліджень занесіть у таблицю:

5. Зробити відповідні висновки.

ІV. Домашнє завдання

1.Опрацювати матеріал підручника відповідно до теми уроку.

Урок № 61

Тема. Еволюція поведінки тварин, її пристосувальне значення.

Мета: ознайомити учнів з еволюцією поведінки тварин; з’ясувати роль стимулу в поведінкових реакціях; розвивати вміння визначати пристосувальне значення поведінки тварин; виховувати бережливе ставлення до природи.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця:

характеризує:

- роль стимулу в поведінкових реакціях;

пояснює:

- зміни поведінки тварин з часом;

- роль минулого досвіду і научання у поведінці;

робить висновок про

пристосувальне значення поведінки тварин.

Обладнання і матеріали: схеми, малюнки, таблиці.

Базові поняття і терміни: еволюція, адаптація, спадковість, мінливість, природний добір, мікроеволюція, макроеволюція.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Тварини населяють усю земну кулю: поверхню суходолу, ґрунт, прісні водойми та моря.

Піднімаючись на Джомолунгму (Еверест), альпіністи помітили на висоті близько 8000 м гірських птахів — клушиць. Червів, ракоподібних, молюсків та інших тварин було виявлено в западинах Світового океану на глибині до 11 000 м.

Багато тварин ведуть потайне життя або мають мікроскопічні розміри, тому в повсякденному житті ми їх не помічаємо. А от комах, птахів, звірів ми бачимо дуже часто.

Запитання до учнів:

— Назвіть головні компоненти середовища існування, без яких тварина не може обійтися і які завжди здійснюють на неї вплив у процесі життя. (Їжа, вода, повітря, температура середовища, житло, інші організми.)

—Чи можливо, що компоненти середовища існування можуть змінюватись, як у таких випадках будуть вести себе тварини?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Еволюційні причини поведінки .

Процес історичного прогресивного розвитку органічного світу шляхом пристосування живих організмів до безперервно мінливих умов існування називається еволюцією.

На різних етапах еволюційного розвитку тваринного світу можна виділити такі при­роджені адаптивні (пристосувальні) реакції: таксиси, рефлекси та інстинкти. До набу­тих форм, більш мінливих, відносять научіння й мислення.

Учні повторяють, що таке таксиси, рефлекси, інстинкти та навчання, їх пристосувальне значення.

Таксиси — це найпростіша форма поведінки у найпростіших і багатоклітинних ор­ганізмів, що визначає взаємодію організму із середовищем. Стереотипне просторове переміщення організмів в бік кращих умов середовища  Наприклад, реотаксис — рух клітини проти течії рідини; хемотаксис — рух клітини до певної хімічної речовини.

Рефлекс — також вид адаптивної поведінки. Він є безумовною рефлекторною реак­цією організму на подразники, одним з головних видів адаптації в тваринному світі.

Інстинкт — складніша форма природженої поведінки, яка сформувалася в ході еволюційного розвитку даного виду. Інстинкт — це система складних ланцюгових без­умовних рефлексів, у якій кінець одного рефлексу зумовлює початок іншого. В процесі життя на інстинктивну поведінку нашаровуються численні умовні рефлекси.

Під час вивчення поведінки тварин велике значення має з'ясування питання, як здійснюється навчання тварин. Навчання — це процес набуття індивідуального життєвого досвіду і відбивається в зміні інстинктивної поведінки. Існує багато видів навчання. В основі усіх їх лежить вироблення умовних рефлексів різної складності. Найчастіше навчання здійснюється способом наслідування. Так, малята всіх видів тварин, наслідуючи дорослих тварин, набувають їх досвіду.

Після розноження домінуючою формою поводження в савців стає турбота про потомство, що є однією з основних причин еволюційного успіху цього класу.

Усі форми поведінки відбираються остільки, оскільки вони сприяють виживанню цього виду тварин. Ця головна теза найбільш очевидна стосовно репродуктивної поведінки, якщо тварина не розмножується, вона бере на себе вимирання, ця теза вірна й для інших форм поведінки - від харчової до пошуку бліх. Адже, щоб тварина могла виживати і розмножуватися, вона повина вміти знаходити їжу, і рятуватися від хижаків.

Тварини перебувають у безупинному потоці світлових, звукових та інших стимулів. Адаптивні поведінкові форми дають тварині можливість реагувати на суттєві з погляду виживання і розмноження стимули, роблячи певні поведінкові акти.

Механізми, щоб забезпечити розміщення стимулів також завершення поведінкових актів, є невід'ємною частиною адаптивної поведінки будь-якої тварини.

Адаптація — це пристосування в процесі еволюції будови, функцій і поведінки організмів до певних умов існування.

Адаптація відбувається на всіх рівнях організації живих організмів. Вона викликає морфологічні й фізіологічні зміни, а також зміни в поведінці. Більш ефективній адаптації до умов існування сприяють інстинкти тварин.

2. Рушійні сили еволюції.

Рушійними силами еволюції є спадковість, мінливість, природний добір.

Мінливість – властивість організмів набувати нових ознак або втрачати попередні під впливом різних факторів.

Спадковість – здатність організмів передавати природжені ознаки потомству.

Природний добір – процес збереження та виживання організмів, більш пристосованих до умов певного середовища і загибелі менш пристосованих. Це основний фактор еволюції, який є наслідком боротьби за існування.

Форми боротьби за існування:

• Внутрішньовидова (між особинами одного виду);

• Міжвидова ( між особинами різних видів);

• Боротьба з несприятливими умовами зовнішнього середовища.

Еволюційні процеси відбуваються в середині сукупностей особин одного виду – популяцій – і мають назву мікроеволюція. Вони можуть привести до виникнення нових видів. Видоутворення проходить протягом усієї історії розвитку органічного світу.

Утворення нових родів, родин, класів і типів тварин відбувається внаслідок макроеволюції.

ІV. Узагальнення і систематизація знань

Як тварини пристосовуються до свого середовища існування?

Заповнення таблиці

V. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал підручника.

Урок № 62

Тема: Узагальнення та систематизація знань з теми «Поведінка тварин».

Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів з теми, виявити прогалини взнаннях, розвивати прагнення до самонавчання, вміння аналізувати, систематизувати, узагальнювати, робити висновки, виховувати почуття любові до природи та бережливого ставлення до навколишнього світу та природи.

Тип уроку: узагальнення та систематизації знань.

Хід уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ.Повідомлення теми та завдань уроку

ІІІ. Актуалізація знань.

1.Фронтальне опитування «Мікрофон»

1. Здатність організмів змінювати свої дії, реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів – це………

2. Мінливість – це….

3. Здатність організмів передавати природжені ознаки потомству – це…

4. Природний добір – це…….

5. Інстинкт – це…..

6. Пристосування в процесі еволюції будови, функцій і поведінки організмів до певних умов існування - . …..

7. Щотаке міграції?

8. Назвати осілих, кочових, перелітніх птахів.

9. Які є форми боротьби за існування?

1.10.Що ми називаєм поведінковим актом?Які ви знаєте фази поведінкового акту?

1.11. Що таке мотивація?

1.12.Назвати форми поведінки тварин?

ІІ. Тестова перевірка

1. Для віолентів характерна: А) стійкість до порушень; Б) здатність переживати несприятливі умови; В) низька конкурентна здатність; Г) нестійкість до порушень.

2. Хатня миша по типу стратегії є: А) віолент; Б) патієнт; В) експлерент; Г) вірні всі відповіді.

3. Озерний лин є: А) віолент; Б) патієнт; В) експлерент; Г) вірні всі відповіді.

4. Інстинкт – це: А) індивідуальне пристосування до умов існування, Б) безумовні рефлекси, В) вроджена форма поведінки, Г) умовні рефлекси.

5. Научіння – це: А) індивідуальне пристосування до умов існування, Б) безумовні рефлекси, В) вроджена форма поведінки, Г) умовні рефлекси.

6. Виберіть основні компоненти середовища, без яких не може існувати тварина: а)Їжа, б)вода,в) повітря,г) температура середовища,д) житло, е)інші організми.

7.Встановити відповідність:

а) мінливість, б)спадковість, в) природний добір, в) еволюція

1)процес збереження та виживання організмів, більш пристосованих до умов певного середовища і загибелі менш пристосованих

2) здатність організмів передавати природжені ознаки потомству 3) властивість організмів набувати нових ознак або втрачати попередні під впливом різних факторів.

4)процес історичного прогресивного розвитку органічного світу шляхом пристосування живих організмів до безперервно мінливих умов існування.

8. За схемою «пошукова поведінка - ключові стимули - завершуючий акт» охарактеризувати кожну фазу поведінки тварин.

9. Які є методи вивичення поведінки тварин? Охарактеризувати метод спостереження.

10. Як тварини пристосовуються до свого середовища існування?

Заповненити таблицю

11.Навести приклади соціальної поведінки тварин.

12. Чому мігрують тварини?

ІІІ. Підсумок уроку.

Бесіда з учнями по питаннях, які найбільш викликали в учнів цікавість.

ІУ. Завдання додому.

Повторити основні терміни та поняття.

Урок № 63

Тема: Поняття про популяцію, екосистему та чинники середовища.

Мета: ознайомити учнів з основними характеристиками популяцій і факторами навколишнього середовища, які на них впливають, розглянути особливості статевої та вікової структури популяцій; ознайомити із поняттями «угруповання», «екосистема», «біоценоз», «біогеоценоз», «біотоп»; розвивати в учнів пам’ять, увагу і мислення, вміння порівнювати й аналізувати відому інформацію; виховувати розуміння залежності існування живих організмів від діяльності людини; розширити кругозір учнів, сприяти екологічному вихованню учнів, виховувати прагнення до здобуття знань.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця: називає:

- чинники середовища існування;

- причини зменшення чисельності популяції;

наводить приклади: - пристосування тварин до впливу різних чинників середовища (температури, освітленості, вологи); Обладнання і матеріали: таблиці або слайди презентації з гістограмами статевої та вікової структури популяцій, зображення ареалу популяцій різних видів живих організмів, схеми впливу різних факторів на популяції.

Базові поняття і терміни: екологія, популяція, статева структура популяції, вікова структура популяції, екологічні фактори, чисельність популяції, «угруповання», «екосистема», «біоценоз», «біогеоценоз», «біотоп», фотоперіодизм.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

І. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Що таке середовище мешкання?

2. Яких тварин називають холоднокровними й теплокровними?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Бесіда з учнями.

Учням пропонується пригадати, що собою являє система, пояснити, чому такі сукупності називаються системами.

— Пригадайте, що ми називаємо системою? (Система — це впорядковано взаємодіючі і взаємопов’язані компоненти, що утворюють єдине ціле).

— Чи можна сказати, що годинник, який висить на стіні,— це система?

— А акваріум, машина, людина?

Проблемне запитання.

— Чи є сенс в існуванні, наприклад, мухи?

Необхідно підвести учнів до розуміння того, що кожна жива істота займає певну нішу в природі та виконує певні функції, підтримуючи рівновагу в екосистемі.

Вам відомо, як пристосовані тварини до проживання у водному, наземно-повітряному середовищі й у ґрунті. Але місця проживання тварин в одному й тому ж середовищі можуть суттєво відрізнятися за зволоженістю, температурою, освітленістю, а також за тим, які організми живуть поряд. Як пристосовуються тварини до різних їх впливів?

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Характеристика популяцій.

Популяція — це сукупність особин одного виду, які відтворюють себе протягом великої кількості поколінь і тривалий час займають певну територію, функціонуючи й розвиваючись в одному або ряді біоценозів. Популяція — елементарна еволюційна одиниця, екологічною ознакою якої є щільність, розподіл особин за віком і статтю, характер розміщення в межах екосистеми чи угруповання, тип росту .

Статева й вікова структура популяцій.

Співвідношення чоловічої і жіночої статей у популяції має важливе екологічне значення, оскільки воно безпосередньо пов’язане з потенціалом її розмноження, а отже, із впливом на життєдіяльність усієї екосистеми. Причому це стосується лише роздільностатевих організмів. Одностатеві популяції складаються лише із жіночих особин і розмножуються партеногенезом (розвиток яйцеклітини відбувається без запліднення: бджоли, тлі, коловертки, багато спорових і насінних рослин). У природі більш поширені двостатеві популяції. У тваринному світі переважають роздільностатеві види. Гермафродитизм (наявність в одного організму чоловічих і жіночих органів розмноження) характерний для безхребетних тварин.

У ссавців, у яких один самець може запліднити декілька самок, для розуміння розвитку більше значення має чисельність самок, ніж сумарна кількість особин. Це пов’язане з тим, що лише поодинокі види утворюють на період розмноження окрему пару, яка може зберігатися до кінця життя одного з партнерів. Співвідношення статей (відношення кількості самців до кількості самок) у вищих тварин має практичне значення (свійські тварини, кури, олені). В Європі популяція благородного оленя так швидко розростається, що доводиться відстрілювати не лише самців, але й самок.

Важливим аспектом структури популяції є також віковий розподіл, тобто співвідношення чисельності особин різних вікових класів і поколінь.

Вікова структура популяції характеризує її здатність до розмноження. Облік і аналіз вікової структури має велике значення для раціонального ведення мисливського господарства і прогнозування популяційноекологічної ситуації.

Існує три основні типи популяцій: Елементарна (локальна) популяція — це сукупність особин одного виду, що займають невелику ділянку однорідної площі (наприклад, стайка риб одного виду в озері).

Екологічна популяція — це сукупність елементарних популяцій, внутрішньовидові угруповання в конкретних біоценозах (наприклад, риби одного виду у всіх зграях в озері). Географічна популяція — це сукупність екологічних популяцій, що заселяють географічно схожі райони (наприклад, риби одного виду в усіх водоймах певної географічної зони).

Завдання учням:

— Знайдіть і випишіть у зошит характеристики популяцій. Основні характеристики популяцій:

1. Чисельність — загальна кількість особин у популяції. 2. Запас біомаси популяції. 3. Густота — кількість особин на одиницю території (або об’єму простору). Динаміка чисельності і густоти (визначається народжуваністю, смертністю і міграціями). 4. Народжуваність — кількість нових особин за певний проміжок часу на одну особину (буває абсолютна і питома). 5. Смертність — кількість померлих особин за певний проміжок часу. 6. Міграції. 7. Ріст популяції — співвідношення народжуваності та смертності. 8. Вплив абіотичних чинників на тварин.

2.Екологічна система.

Частина середовища або частина простору, у межах якої поширені особини певного виду називають ареалом. Види тварин, що займають однорідні ділянки місцевості та взаємодіють між собою утворюють угруповання. У свою чергу угруповання тварин взаємодіють з іншими організмами, що поширені на даній території. Таку сукупність організмів: рослин, грибів, тварин та мікроорганізмів, які існують на ділянці з однотипними умовами довкілля і взаємодіють між собою назвали біоценозом. Але організми взаємодіють не лише між собою, але і з умовами неживої природи, тобто з температурою, вологістю, тиском, складовими частинами атмосфери, грунтом. Сукупність живих організмів та умов середовища називають біогеоценозом. Кожен вид тварин займає у біогеоценозі свою екологічну нішу. Екологічна ніша – місце виду в біогеоценозі.

Угруповання і неживе середовище функціонують разом як екологічна система (екосистема). Угрупованню відповідає термін «біоценоз», а екосистемі — «біогеоценоз». Отже екосистема – це сукупність взаємопов’язаних груп організмів, які взаємодіють між собою та з умовами середовища мешкання.

Словникова робота

Біогеоценоз — це сукупність на певному просторі земної поверхні однорідних природних явищ (атмосфери, ґрунту, кліматичних умов, рослинного, тваринного світу), поєднаних обміном речовин, і енергії в єдиний природний комплекс.

Біогеоценоз = біотоп + біоценоз

Біотоп — однорідний за абіотичними факторами простір середовища, зайнятий біоценозом (тобто місце існування видів, організмів).

Біоценоз — це конкретна сукупність живих організмів на певному просторі суші або акваторії, що називається біотопом.

Властивості біоценозів: цілісність, здатність до самовідтворення, стійкість, саморегуляція.

3.Чинники середовища існування.

Розповідь учителя

На сучасний розподіл видів тварин по земній кулі впливають різноманітні умови довкілля, тобто чинники середовища існування (абіотичні, біотичні, антропогенні).

Незважаючи на те, що всі абіотичні чинники навколишнього середовища впливають на живі організми комплексно, дія кожного з них нерівноцінна. Розглянемо більш детально кожний чинник окремо.

Робота в групах

Завдання для груп:

І група — пристосування тварин до впливу вологи;

ІІ група — пристосування тварин до впливу температури;

ІІІ група — пристосування тварин до впливу освітленості;

Презентація І групи

Пристосування тварин до впливу вологи

В організм тварин вода потрапляє через травний тракт у видів, що п’ють воду; завдяки використанню води, що міститься у продуктах харчування (гризуни, антилопи, американський кенгуровий пацюк); проникненню води через шкірні покриви (жаби); використанню метаболічної води, яка утворюється під час окиснення жирів (верблюди, гризуни, комахи). Втрата води відбувається з випаровуванням через шкірні покриви, з диханням, із сечею та екскрементами.

Вологість впливає на тривалість життя й швидкість розвитку багатьох тварин (у жаб тривалість життя зростає із збільшенням відносної вологості); на спарювання (у самок нічних метеликів при вологості повітря 80 % не відбувається копуляція); на поведінку (при відносній вологості повітря 40 % і менше комарі перестають нападати на теплокровних тварин).

Більшість тварин — мешканців пустель можуть жити без води, отримуючи її з їжею або на безводний період відкладаючи багато жиру, під час окиснення якого в організмі утворюються молекули води; деякі впадають у літню сплячку (гризуни, черепахи). Багато мешканців пустель рятуються від спеки і втрати вологи, ховаючись на день у норах. Великі ссавці пустель (сайгак, кулан) можуть здійснювати міграції на далекі відстані в пошуках води.

Велике значення для життя водяних організмів має солоність води. Значні коливання цього чинника для багатьох організмів є згубними. Серед тварин виділяють вологолюбні (мокриці, комарі, дощові черви,земноводні), по сухолюбні (пустельна сарана, жук скарабей), посухостійкі.

 Повідомлення учнів

Пристосування верблюдів до середовища існування

Ці ссавці добре пристосовані до життя в суворій і безводній місцевості. Густе хутро призначене для захисту від денної спеки і нічного холоду. На кожній нозі є по два пальці, широка м’яка підошва пристосована для ходіння по піску та дрібному камінню. Пальці у верблюдів озброєні грубими зроговіннями, схожими на нігті (а не копита, як у багатьох інших родів оленеподібних).

Верблюди не пітніють і втрачають малу кількість рідини з випорожненнями. Волога, яка при диханні виділяється з ніздрів, збирається в особливій складці і потрапляє в рот. Верблюд може довго обходитися без води, втрачаючи при цьому до 40 % маси тіла. Діставшись до води, тварина, щоб поповнити запас рідини, може відразу випити до ста літрів.

Одним зі специфічних пристосувань верблюда до життя в пустелі є горби, що являють собою жирові відкладення. Існує досить поширена думка, ніби верблюд може отримувати воду завдяки окисненню жиру, який міститься в горбах. Але справа в тому, що при диханні організм втрачає більше вологи, ніж утворюється при окисненні жирів. Насправді верблюди просто дуже добре переносять зневоднення. Верблюди здатні обходитися без води до двох тижнів, а без їжі — до місяця. Справжнє призначення горбів полягає в іншому: вони служать своєрідним «дахом», що захищає спину верблюда від палючого сонця. Крім того, концентрація всіх жирових запасів організму на спині сприяє кращій тепловіддачі. Верблюди також є добрими плавцями, незважаючи на те, що більшість з них ніколи не бачили жодної водойми.

Презентація ІІ групи

Пристосування тварин до впливу температури.Для тваринних організмів температурний чинник визначає швидкість перебігу біохімічних реакцій та активність ферментів, а відповідно й активність усього організму, особливо в холоднокровних видів. Температура тіла останніх залежить від температури середовища, і чим вищою є температура середовища, тим активнішими будуть холоднокровні організми. Проте зростання температури середовища може призвести до перегрівання організму й загибелі тварини. Теплокровні тварини — ссавці і птахи — регулюють і теплопродукцію, і тепловіддачу, підтримуючи постійну температуру тіла. В Антарктиді температура повітря може опускатися до–50 °С, а температура тіла пінгвіна дорівнює 41 °С. Теплокровні тварини підсилюють тепловіддачу, випаровуючи воду з поверхні тіла або верхніх дихальних шляхів. Окрім того, температура може виступати як імпульсний або стимулюючий чинник: у розвитку багатьох видів комах помірної або полярної кліматичних зон змінна температура спричиняє прискорення розвитку ембріона, личинки або німфи, тоді як постійна спричиняє сповільнення цих процесів. Серед тварин виділяють холодолюбні (пінгвіни, білий ведмідь), теплолюбні(анелопа, бегемот), холодостійкі(білка, голуб, лисиця, вовк).

Презентація ІІІ групи

Пристосування тварин до впливу освітленості

Світло — це важливий чинник середовища, який визначає біологічні ритми (добові, місячні, річні) у житті більшості тварин та здатність їх орієнтації у просторі.

Характер освітлення має добову й сезонну періодичність. Реакція організмів на зіни тривалості світлового періоду доби ає назву фотоперіодизм. У зв’язку із цим у різних видів тварин виникла пристосованість до активного життя в різний час доби. Майже всі фізіологічні процеси в організмі рослин і тварин мають добовий ритм. Одні види тварин активні вдень(соколоподібні, ластівки), а інші – вночі(їжак, сова). Усі знають, що більшість сов стають активними в сутінках — їх полювання триває від заходу до сходу сонця. Як пристосування до нічного способу життя вони мають великі очі, у більшості — бінокулярний зір. У них також добре розвинений слух.

Розповідь учителя

Вплив біотичних(живих) чинників на тварин – різні форми взаємодій між особинами в популяціях і між популяціяи різних видів в угрупованні(хижак та здобич).

Антропогенні чинники –різні форми діяльності людини, що змінюють стан середовища мешкання живих істот.

«Цікаві запитання».

— Відомо, що в багатьох ссавців, які мешкають у спекотних пустелях, великі вуха. Поясніть це явище. (Вони виконують функцію терморегуляції. Вуха мають велику кількість кровоносних судин і незначний волосяний покрив, особливо з внутрішнього боку, і через них відбувається звільнення організму від надлишків тепла.)

— У птахів немає потових залоз. Як під час спеки вони збільшують тепловіддачу? (Відкривають дзьоб, при цьому відбувається випаровування води з верхніх дихальних шляхів.)

V. Узагальнення і систематизація знань

1. Розділити клас на три групи і кожна повинна довести всім значення для тваринного світу: а) абіотичних факторів; б) біотичних факторів; в) антропогенних факторів. 2. Навести приклади прямого і непрямого впливу екологічних факторів на організм тварин.

Vі. Домашнє завдання.

1. Опрацювати матеріал підручника.

2. Скласти кросворд по вивченій темі.

Урок № 64

Тема. Ланцюги живлення і потік енергії.

 Мета: сформувати поняття про ланцюг живлення у природі; розширити знання про кругообіг речовин і передачу енергії у біосфері, роль організмів у кругообігу речовин у природі і повернення хімічних елементів у середовище; розвивати вміння висловлювати свої думки, спостережливість та самостійність; виховувати в школярів любов до природи рідної землі, сприяти екологічному вихованню учнів.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця:

описує:

- передачу енергії в екосистемі;

- роль організмів у кругообігу речовин (на прикладі кисню, вуглекислого газу, води) у природі і повернення хімічних елементів у середовище; характеризує: - взаємодію організмів між собою і середовищем життя;

визначає:

організми як продуценти, консументи, редуценти;

Обладнання і матеріали:  малюнки, таблиці.

Базові поняття: кругообіг речовин, продуценти, консументи, редуценти, екологічна піраміда, ланцюг живлення, потік енергії.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.Що таке угруповання?

2. Чим угруповання відрізняється від екосистеми?

3. Яку структуру мають угруповання живих організмів?

4. Навіщо потрібно вивчати угруповання живих організмів?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Типи ланцюгів живлення.

Ланцюг живлення, трофічний ланцюг -взаємовідносини між організмами під час переносу енергії їжі від її джерела через ряд організмів на більш високі трофічні рівні

або: Ланцюг живлення - ряди взаємопов'язаних видів, в яких кожний попередній є об'єктом живлення наступного.

Розрізняють ланцюги живлення різних типів. Тип ланцюга залежить від початкової ланки. Початковою ланкою в ланцюгах живлення можуть бути рослини, мертві рослини, рештки чи послід тварин. Наприклад :

- рослини - попелиці – дрібні комахоїдні птахи - хижі птахи;

- рослини – зайці – лисиці – вовки;

- рослини – гризуни – хижі птахи. В цих випадках ланцюги починаються з рослин.

Перший ланцюг живлення (ланцюг виїдання або пасовищний) розпочинається з рослин. Джерело енергії, за рахунок якої існують усі організми, — Сонце. В процесі фотосинтезу світлова енергія перетворюється ними (перша ланка таких ланцюгів живлення) на хімічну з утворенням органічних сполук. При цьому лише близько 1 % світлової енергії, що потрапляє на рослину, переходить у потенціальну енергію органічних речовин, решта розсіюється у вигляді теплоти та відбивається.

Коли тварини поїдають рослини, то інша частина енергії, що міститься в кормах, витрачається на різні процеси життєдіяльності. У середньому в різних ланцюгах живлення лише 10 % енергії кормів переходить у новозбудовану речовину тіла тварин. Травоїдних тварин поїдають хижаки, на цьому і завершується ланцюг виїдання.

Другий тип ланцюгів живлення розпочинається від рослинних і тваринних решток, екскрементів тварин і йде до дрібних тварин і мікроорганізмів, які ними живляться.

В результаті діяльності мікроорганізмів утворюється напіврозщеплена маса — детрит. Такий ланцюг живлення називають ланцюгом розщеплення або детритним. Наприклад, ланцюг, що починається з посліду тварин з невикористаними запасами речовин: - коров'ячий послід - личинки мух - комахоїдні птахи - хижаки.

Приклад ланцюга живлення, що починаються з рослинних решток:

- рослинний перегній - дощові черв'яки - кроти.

Кожний ланцюг має розгалуження й ускладнюється наявністю в природі паразитів і надпаразитів. Наприклад, ховрах живиться рослинами, на ньому паразитують блохи, в кишках яких є бактерії, в бактеріях — віруси.

В угрупованні організмів (біоценозі) зазвичай буває низка паралельних ланцюгів живлення, між якими можуть існувати зв'язки, оскільки майже завжди різні компоненти живляться різними об'єктами і самі є поживою для різних членів екосистеми. Складна структура ланцюгів живлення забезпечує цілісність і динамічність біоценозу.

Майже всі ланцюги живлення в океані починаються з фітопланктону, яким живляться тварини зоопланктону (наприклад, рачки). Рачки є їжею для багатьох видів риб і вусатих китів. Риб поїдають птахи. Великі водорості ростуть переважно в прибережній частині океанів і морів. Приклад такого типу ланцюга живлення: планктонні водорості - планктонні тварини - риби - рибоїдні тахи і м'ясоїдні ссавці.

Система зв’язків у біосфері надзвичайно складна. Найголовнішою ланкою управління є енергія: енергія Сонця, енергія тепла Землі та енергія радіоактивного розпаду елементів:

• неживою частиною біосфери керують продуценти;

• продуцентами керують консументи, але діяльність їх визначається зворотними зв’язками, що йдуть від продуцентів;

• редуценти – перетворювачі органічних решток: мікроорганізми, гриби.

• Кожна з ланок ланцюга живлення може використати лише 5-15 % енергії харчів для побудови свого тіла. Внаслідок неминучої втрати енергії кількість утворюваної органічної речовини в кожній наступній ланці зменшується. Таким чином, кожен ланцюг споживання містить, як правило, не більше 4-5 ланок, тому що внаслідок втрати енергії загальна біомаса кожної наступної ланки приблизно в 10 разів менша за попередню. Ця закономірність називається правилом екологічної піраміди.

2. Екологічна піраміда.

Екологічна піраміда буває трьох типів:

- піраміда чисел - показує чисельність окремих організмів на кожному рівні, причому загальне число особин, що беруть участь у ланцюгах живлення, з кожною ланкою зменшується -піраміда біомаси - кількісне співвідношення органічної речовини; при цьому сумарна маса рослин виявляється більшою, ніж біомаса всіх травоїдних організмів, маса яких, у свою чергу, перевищує масу всіх хижаків;

-піраміда енергії (продукції) - кількість енергії в харчах кожного рівня, причому на кожному наступному трофічному рівні кількість біомаси, що утворюється за одиницю часу, більша, ніж на наступному.

• Основа в пірамідах чисел і біомаси може бути менша, ніж наступні рівні, залежно від співвідношення розмірів продуцентів і консументів. Піраміда енергії завжди звужується до верху.

• Усі три правила пірамід - продукції, біомаси і чисел - виражають у підсумку енергетичне відношення в екосистемах. Перші два правила виявляються в угрупованнях із певною трофічною структурою, а піраміда продукції має

універсальний характер. Знання законів продуктивності екосистем і кількісний облік потоку енергії мають велике практичне значення:

• по-перше, первинна продукція агроценозів і природних угруповань - основне джерело харчування для людства;

• по-друге, одержана за рахунок сільськогосподарських тварин вторинна продукція не менш важлива, тому що містить тваринні білки.

3. Кругообіг речовин та енергії.

Поїдання одних організмів іншими зазвичай не руйнує історично утворених взаємозв'язків, оскільки загибель членів угруповання компенсується їх розмноженням. Між хижаками та їхніми жертвами встановлюється певна рівновага. Якби було по-іншому, то хижаки, знищивши свої жертви, загинули б самі від відсутності їжі.

Таким чином у біосфері здійснюється кругообіг речовин та енергії приблизно за такою схемою:

• продуценти споживають енергію, воду, СО2, мінеральні солі і виробляють органічну речовину;

• консументи 1-го порядку живляться продуцентами;

• консументи 2-го та 3-го порядків живляться іншими консументами;

• редуценти споживають частину поживних речовин, розкладають мертві тіла продуцентів і консументів до простих хімічних сполук: води, СО2, мінеральних солей, замикаючи колообіг.

Отже, Сонце – джерело енергії, необхідної для життя на Землі. Зелені рослини, що здатні поглинати сонячну енергію,- початок харчових ланцюгів. Різноманітність способів живлення тварин – це різноманітність способів одержання ними поживи як джерела енергії. Людина повинна знати, що всі живі організми на Землі пов’язані один з одним за допомогою ланцюгів живлення. Тому, знищуючи одних, ми люди, викликаємо загибель інших і ставимо під загрозу своє життя також!

ІV. Узагальнення і систематизація знань

Рольова гра «Ланцюг живлення»

Учитель на окремих картах записує ролі: наприклад, капуста, морква, пшениця, яблуко, миша, заєць та яструб. Учні (за бажанням) витягують по одній картці.

1) Попросіть «рослини» розбитися попарно та взятися за руки, утворивши «замок». (Учні повинні пригадати, що у природі вони виконують роль 1-ї ланки ланцюга живлення — продукують органічну речовину (продуценти).) Попросіть дві пари стати обличчям одне до одного.

2) Попросіть «мишу» і «зайця» також взятися за руки й утворити «замок». (Учні повинні пригадати, що заєць і миша формують 2-гу ланку ланцюга живлення (первинні споживачі), оскільки живляться рослинами.)

3) Попросіть «яструба» зайняти своє місце у ланцюгу живлення, сівши на «сидіння», що його утворили руками «миша» та «заєць». (Учні повинні пригадати, що яструб належить до вторинних споживачів, оскільки він живиться тваринами, яких ловить щодня.)

Запитання для обговорення:

— Що б трапилося, якби не знайшлося достатньої кількості бажаючих учнів на роль рослин? (У природних умовах це б означало, що було знищено велику частину рослин — трав, кущів, лісів.)

— Що б трапилося, якби один з учнів вийшов з гри? (У природі це б означало зникнення певного виду.)

— Чому тварини з вищих рівнів ланцюга живлення залежать від рослин і тварин з нижчих рівнів? (Будь-який вплив на найнижчий рівень передається на верхні рівні екосистеми. Якщо внаслідок катастроф або нерозумної діяльності людини руйнуються великі масиви рослин, то зменшується кількість їжі для первинних споживачів. Це призводить до аналогічних наслідків для вторинних споживачів: кількість доступної їм їжі теж зменшується.)

V. Домашнє завдання

1.Опрацювати матеріал підручника відповідно до теми уроку.

2. Скласти ланцюг живлення водойи своєї місцевості.

Урок № 65

Тема. Взаємозв’язок анцюги живлення та потік енергії.організми.х рибз зовнішнього середовища0000000000000000000000000000000000000000000000000000000 компонентів екосистеми. Співіснування організмів в угрупованнях. Вплив людини та її діяльності на організми. Екологічна етика.

Мета: розглянути особливості угруповань живих організмів та екосистем, охарактеризувати взаємодію організмів між собою і середовищем життя; ознайомити з формами співіснування організмів в угрупованнях; звернути увагу впливу людини на організми; сформувати науковий світогляд, на якому базуватимуться екологічне мислення та екологічна культура учнів; розвивати екологічну свідомість; здійснювати екологічне, моральне виховання учнів.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця

наводить приклади: - форм співіснування організмів в угрупованнях; - впливу людини на організми;

характеризує: - взаємодію організмів між собою і середовищем життя;

Обладнання і матеріали:  малюнки прикладів співіснування тварин різних видів, підручник,зошит.

Базові поняття: симбіоз, мутуалізм, коменсалізм, конкуренція, паразитизм, екологічна етика.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань        

1.Що таке екосистема? (Екосистема — це єдиний природний комплекс, утворений живими організмами та середовищем існування, у якому живі та неживі компоненти пов’язані між собою обміном речовин, енергією та інформацією.)

2. Наведіть приклади екосистем. (Океан, озеро, бір.)

3. На які групи поділяють екосистеми? (Природні та штучні.)

4. Наведіть приклади компонентів живої і неживої природи, які входять до складу будь-якої екосистеми. (Тварини, рослини, бактерії, гриби, ґрунт, повітря тощо.)

5. Які три групи організмів розрізняють у кожній екосистемі? (Продуценти, консументи, редуценти.)

6. Яке їхнє значення в екосистемах? (Продуценти — організми, які продукують органічні речовини з неорганічних сполук; консументи — це гетеротрофні організми, що одержують енергію за рахунок споживання готової органічної речовини; редуценти — організми, що отримують необхідні для життєдіяльності речовини за рахунок руйнування залишків мертвих рослин і тварин, що розкладаються, абсорбуючи розчинні органічні сполуки.)

7. Що таке ланцюг живлення? Наведіть приклад. (Ланцюг живлення — це ряд видів організмів, пов’язаних між собою трофічними зв’язками, що складають певну послідовність у передаванні речовин і енергії.)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Обговорення проблемного питання:

Чи може будь-який організм існувати абсолютно незалежно від інших організмів?

У природі взаємодії організмів відбуваються на рівні їх популяцій.

— Пригадайте, що таке популяція.

(Популяція — це сукупність особин одного виду, які протягом тривалого часу і багатьох поколінь існують у межах однієї території і вільно схрещуються між собою.)

— Пригадайте, що таке угруповання.

(Види тварин, які мають подібні вимоги до умов існування і які населяють ділянки місцевості з більш-менш одноманітними умовами життя, утворюють популяції.)

— Як ви вважаєте, популяції тварин, які входять до одного угруповання, існують відокремлено від інших груп організмів (рослин, грибів, бактерій) чи ні?

(Популяції тварин, які входять до складу певного угруповання, не існують відокремлено від інших груп організмів (рослин, грибів, бактерій), а тісно з ними взаємодіють.)

— Наведіть приклади взаємодії між популяціями тварин та іншими групами організмів.

( Так, рослиноїдні тварини споживають органічні речовини, синтезовані зеленими рослинами, використовують рослини як місце оселення. У свою чергу певні види тварин запилюють квіткові рослини, поширюють плоди та насіння тощо. Рештками рослин та продуктами їх життєдіяльності живляться гриби та бактерії.)

ІV. Вивчення нового матеріалу

1.Зв'язки між організмами в біогеоценозах.

Ми з вами з'ясували, що на планеті не існує організмів, життя яких би не залежало від навколишнього середовища, тобто кожен організм відчуває на собі вплив довкілля і сам певною мірою впливає на довкілля.

   У природних умовах кожен організм живе не ізольовано, тобто сам по собі, а перебуває у взаємозв'язках з іншими живими організмами. Зумовлює вплив на всі організми або лише на кілька з них, що існують на певній території. Організми вступають один з одним у певні зв'язки, які можуть бути корисними, шкідливими або нейтральними. Зв'язки між організмами — необхідна умова існування.

Отже, кожна рослина не живе відокремлено, а взаємодіє з іншими організмами: рослинами, тваринами, бактеріями та грибами.

Важко знайти у природі однакові за всіма параметрами угруповання, оскільки важко знайти однакові умови формування та функціонування біоценозу. Відмінності в різних угрупованнях пов’язані насамперед з екологічними умовами існування біоценозів. Таким чином, види пов’язані між собою ланцюгами живлення. Одним зпоширених типів зв’язків між організмами в біогеоценозах є – конкуренція (внутрішньовидова, міжвидова) – взаємовідновини, що виникають між видами зі схожими екологічними вимогами (різні види птахів або жуків); 2. Форми співіснування організмів.

В залежності від способу живлення і трофічних зв’язків у природі існують такі форми співіснування організмів (симбіоз): - хижак-жертва, паразит-хазяїн – це прямі живильні зв’язки, які для одного з партнерів мають негативне значення, а для другого – позитивне (людина – ціп’як); - коменсалізм – це форма взаємовідносин між двома видами, коли діяльність одного з них дає корм або притулок другому; по іншому такі зв’язки ще називають нахлібництво (леви та гієни), квар тиранство (комахи у гніздах птахів); - мутуалізм – взаємокорисні зв’язки двох видів, (рак-самітник і актинія); 3. Екологічна етика.

Екологічна етика досліджує проблеми зв'язку "людина — природа" у двох напрямках. Перший — на рівні людства як виду розумного життя. Як таке воно несе моральну відповідальність за збереження життя на планеті. Другий — на рівні людства як носія родового життя. Його моральне зобов'язання — самозбереження та удосконалення роду людського у розумній взаємодії з природним світом.

Питання, які досліджує екологічна етика, це перш за все, моральна відповідальність людства за тваринний та рослинний світ планети, за біосферу, за екосистему, а також за майбутні покоління людей. Актуальність розв'язання цієї проблеми визначалася поступово, в міру того, як зростало відчуження людини від природи. Людина ранніх культур бачить природу джерелом життя і тому включає її у власне родове життя як невід'ємну складову. Вона створює два типи стосунків із природою. Перший — це моральні; другий — практичні.

Природа опинилася в небезпеці, оскільки в процесі історії, у міру зростання масштабів діяльності людини в природі, не здійснювалося паралельне удосконалення способів регулювання зв'язків із нею. Якщо на ранніх етапах цілком достатнім було регулювання звичаєве, продиктоване інстинктом виживання, то в подальшому воно перестало виконувати свою основну функцію збереження природи.

Отже, завдання, що їх покликана розв'язати екологічна етика, можна визначити за декількома напрямками. По-перше, формування свідомого, морально-відповідального ставлення людини до діяльності в природі. По-друге, виховання здатності збереження планетарного життя на основі знання його унікальності: воно є цілісним феноменом життєвості різного рівня згідно з принципом взаємозумовленості. Планетарне земне життя є наслідком еволюції Всесвіту і вищим її виявом. По-третє, на людину — на її розумну природу — покладена нині моральна відповідальність за долю планети. Тому вона покликана приборкати "родовий егоїзм" і зумовлену ним стихію активності безвідносно до засобів. Творення нових, екологічно безпечних технологій, — один із вагомих чинників на цьому шляху.

V. Узагальнення і систематизація знань

Запитання до учнів:

— Які ви знаєте види зв’язку між тваринами в екосистемі, крім «хижак — жертва»?

Очікувані відповіді учнів: конкуренція (внутрішньовидова, міжвидова), мутуалізм, коменсалізм, паразитизм.

Учитель пропонує учням дати визначення цим поняттям та навести приклади конкуренції.

Робота в групах

Завдання для груп:

— Пригадайте не менше трьох прикладів:

І група — мутуалізму;

ІІ група — коменсалізму;

ІІІ група — паразитизму між тваринами.

(Якщо учні не в змозі самостійно виконати завдання, вони можуть скористатися підручником або додатковою літературою.)

Очікувані відповіді учнів:

Приклади мутуалізму: супутниками носорога є пташки, які живляться комахами-паразитами на його шкірі; рак-самітник і актинія; жуйні тварини і найпростіші, що мешкають у їхніх шлунках і беруть участь у перетравлюванні їжі.

Приклади коменсалізму: шакали, які підбирають залишки здобичі левів; риби-причепи, що «доїдають» за акулами; деякі види жуків мешкають у мурашниках і споживають частину їжі мурашок.

Приклади паразитизму: гострик і людина; кліщі й птахи або ссавці; блохи, воші і ссавці; печінковий сисун і корова.

Vі. Домашнє завдання

1.Опрацювати матеріал підручника відповідно до теми уроку.

2. Виконати завдання з теми уроку в робочому зошиті.

Урок № 66

Тема. «Інструктаж з БЖД».Екскурсія №2. Пристосованість рослин і тварин до сумісного життя в природному угрупованні.

Мета:  конкретизувати знання учнів про різноманітність рослин і тварин природних угруповань свого краю, особливості їх складу, місць зростання, проживання та поширення; сформувати уявлення про взаємодію і взаємовплив організмів в екосистемах; розвивати логічне мислення учнів, їх уміння і навички описувати, замальовувати, фотографувати різні об’єкти, розвивати світогляд та ерудицію школярів; виховувати самостійність, спостережливість, любов до природи свого краю.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця: називає:

- чинники середовища існування;

- причини зменшення чисельності популяції; характеризує: - взаємодію організмів між собою і середовищем життя;

висловлює судження -щодо етичного ставлення до природи та охорони природи;

Обладнання і матеріали: олівець, блокнот, фотоапарат, відеокамера (по можливості)

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Хід екскурсії

1. Інструктаж з БЖД (Гра «Ланцюжок» - учні утворюють ланцюжок і кожен називає правило поведінки на лоні природи).

2. Ознайомлення з маршрутним листом.

Зупинка 1 Поле.

а) Роздивитись, які рослини ростуть у полі і які проживають тварини. Заповнити таблицю.

б) Яких рослин у даному угрупованні більше: культурних чи дикорослих?

в) Скласти ланцюг живлення в даному угрупованні.

Зупинка 2. Сад.

а) Описати рослини і тварин даного угруповання.

б) Скласти ланцюг живлення в даному угрупованні.

в) Порівняти екологічні угруповання. В яких екосистемах видовий склад організмів більший? Чому?

г) Як рослини і тварини впливають на існування один одного?Що можна зробити для збереження видового різноманіття різних угруповань?

д) Намалювати плакат «Збережемо все живе!»

ІІІ. Домашнє завдання

1.Опрацювати матеріал підручника відповідно до теми уроку.

2. Виконати завдання з теми уроку в робочому зошиті.

3. Оформити звіт про екскурсію

Урок № 67

Тема. Основи охорони природи.

Червона книга України.

Мета: закріпити й поглибити знання дітей про способи охорони природи, основними принципами охорони тварин; продовжити знайомство з Червоною книгою України та видами тварин занесених до неї, її значенням у житті людей; виховувати інтерес до дослідження природи; підвести дітей до усвідомлення необхідності зберігати, примножувати природні багатства; виховувати любов та бережливе ставлення до живої природи.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця:

висловлює судження

щодо етичного ставлення до природи та охорони природи.

Обладнання і матеріали: підручник, зошит, Червона книга України, роздатковий матеріал.

Базові поняття і терміни: Червона книга, дронт, мао, тур, тарпан, зоопарк.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І.Організаційний момент

ІІ.Актуалізація опорних знань

— Як діяльність людини може вплинути на різноманітність тварин?

— Що таке Червона книга?

— Чому вона червоного кольору? (Цей колір привертає увагу.)

— Навіщо вона створена? (Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Любіть тварин маленьких і великих, В далекім лісі, поруч у селі. Любіть усіх приручених і диких, Ми з ними не самотні на землі!

Людина – частина живої природи, яка живе серед природи і бере з неї все необхідне для життя: повітря, воду, продукти харчування, корисні копалини, ґрунт. Колись давно люди брали від природи всього набагато менше. У них не було ні фабрик, ні заводів, ні сучасних жител. Життя давніх людей залежало від капризів природи. Озброївшись могутньою технікою, люди вирішили, що можуть підкорити собі природу. Пройшов час і вони побачили, що це не так. До чого привело це так зване «підкорення» природи на тваринний світ.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1.Причини зникнення видів тварин.

Провідною причиною зникнення певних видів тварин являється руйнування людиною середовища їх життя. Розорюючи степи для ведення сільського господарства, вирубуючи дерева для заготівлі деревини, осушуючи болота, людство прирікає на смерть цілі угруповання тварин. Це теж впливає на клімат. Окрім того, в результаті господарської діяльності людства постійно забруднюється середовище життя. В води морів та океанів люди викидають отруйні і радіоактивні відходи, атмосферне повітря забруднюється викидами-газами фабрик, промислових заводів, мільярдів машин. Використання отрутохімікатів на полях, в садах й на городах приводить до накопичення отрут у тілах тварин, порушення основних процесів їх розвитку та врешті — до смерті.

Стеллерова корова

Не можна не згадати про варварське винищування тварин через їх гарне хутро, пір'я чи просто заради забави. Багатьох жахає історія винищення нелітаючого птаха дронта із лиця землі, тому що його забивали палицями просто заради забави. Наприклад, стеллерова корова — цей унікальний морський ссавець теж став легкою здобиччю для людини й зник з планети. Так винищили птаха мао, ссавців: тура (дикого бика), тарпана (дикого коня). Чисельність мандрівного голуба у Північній Америці була така велика, що коли дані птахи пролітали, то ставало темно. Люди вбивали цих птахів заради втіхи. У 1914 році останній представник цього виду помер у зоопарку. Людина знищила 150 видів тварин, яких уже ніколи не відтворити.

Птах дронт

Відомо, в процесі власної господарської діяльності людство не помічає те, що воно руйнує й губить наколишню живу природу та підриває основи свого ж життя. Аби зберегти все видове різноманіття природи, необхідно постійно вивчати стан її й запобігати негативному впливу сучасного технічного прогресу. Необхідно існувати у гармонії із природою.

Дельфін — афаліна досить просто навчається. Він являється основним артистом в дельфінаріях

В природі немає шкідливих й корисних тварин. Даний розподіл вигадала людина із огляду на характерні потреби. Зникнення того чи іншого компоненту середовища значно послаблює природу, понижує її стійкість та породжує інші зміни в ній. Потрібно впроваджувати раціональне природокористування (з латинської «раціо» — розум). Окрім того, види, що знаходяться на межі зникнення, треба відновлювати.

Благородний олень зберігся у Україні здебільшого у гірських місцевостях — в Карпатах та у Криму

2.Червона книга України.

Червона книга України є основним державним документом, що істить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин та рослин в межах території України. Уперше Червона книга була створена в 1963 році. У нашій країні видана в 1980 році. До першого видання Червоної книги Української РСР (1980) було включено 85 видів і підвидів тварин та 151 вид судинних рослин. В останньому виданні Червоної книги України в томі «Тваринний світ» (1994) міститься 382 види і підвиди тварин, до тому «Рослинний світ» (1996) включено 541 вид, підвид, різновидність і форми вищих рослин,

Люди почали працювали над збереженням і відновленням втрачених видів. Завдяки турботі людей, збільшилась кількість тварин, таких як зубр, дрофа, фазан, бабак.

Гра « Поміняй місцями, склади, прочитай слова» і дізнаєшся, які тварини нашої місцевості занесено до Червоної книги. КУСРОБ ЛЕКАЛЕ ВЕЛЬРАЖУ РИЙСІ КАСГУ РАСІ ХВАДРО НЬОЛЕ – КУЖ ВАСО ХАТАВУ СТІВКА ЛАВАРЕБЕГО ХАМАОН ЗЄЇДМІ ПАКСЛІ СЬКИЙДІЛЬПО ХІРТ ЙВИПОСТЕ

Усі знають, що тварини найчастіше стають символами певних територій чи країн. В давнину люди були більш тісно пов’язані з живими організмами, знали їх властивості і повадки, обожнювали їх, складали легенди і повір’я. Які тварини є символами у нас і чому? (відповіді учнів)

3.Ознайомлення з тваринами, які занесені в Червону книгу України.

ПЕЛІКАН. Вага дорослого птаха пелікана досягає 7-14 кг , розмах крил-127-320 см залежно від виду. В них дещо незграбний масивний тулуб , короткі ноги,довга шия та довгий дзьоб,який за довжиною в 4-5 разів перевищує голову. Часом буває ,набрана вода важить більше ніж сам птах,і якби пелікан проковтнув цю воду,то не зміг би злетіти. У великому мішку пів дзьобом у нього вміщується більше їжі,ніж у шлунку.

Найбільший морський ссавець,який мешкає біля берегів України,це дельфін білобочка. Тіло білобочки торпедоподібне,щелепи з 200 дуже гострими зубами. Забарвлення зверху чорне,на череві і боках - біле. Може рухатися зі швидкістю близько 50 км/год. ,а стрибки вгору перевищують 5м. Його довжина може досягти 2,4 м.,а маса в межах від 70кг до 75 кг. Живуть дельфіни невеликими групами і ведуть нічний спосіб життя. В умовах неволі не приживаються. Живляться переважно рибою: кількою,хамсою, ставридою,скумбрією,кефаллю. Саме дельфін білобочка занесений до Червоної книги України. У дельфіна є родичі - кити,кашалоти,косатки,тюлені. Дельфіни належать до отряду китообразних.

Зубр.

Зубр є самим важким великим ссавцем Європи. Довжина його тіла досягає 330 см.,а висота холки до двох метрів,а вага досягає однієї тони. Голова помітно коротка,нахилена, з виразною «бородою» і двома невеликими рогами. Тривалість життя 25-27 років. Їх раціон складається з 400 видів рослин. За один раз можуть випити до 50 л. води.Зубри добре переносять неволю.

V. Узагальнення і систематизація знань

Робота в групах. Який внесок у справу охорони природи можуть зробити школярі ? Виберіть правильні відповіді. * Не ламати гілок дерев та кущів. * Не пошкоджувати кору дерев. * Не рвати в лісі та на луках квітучих рослин. * Не ловити комах, не знищувати павуків, жаб, змій та вужів. * Не ловити диких тварин і не забирати їх додому. * Не руйнувати гнізда і не зачіпати їх, якщо натрапиш випадково. * Не розводити багаття в лісі чи на луках. * Не залишати сміття на природі, не викидати сміття у водоймища. Гра « Вчимося любити природу» Учитель промовляє фразу, а учні повинні сказати, любить або не любить людина природу і чому. * Людина вийшла з лісу з букетом конвалій. * Людина садить біля будинку дерева. * Людина кинула недопалок у кущі. * Директор заводу поставив очисні фільтри на труби. *Водій миє машину на березі річки. * Дівчинка кинула обгортку від морозива у сміттєвий кошик. * Діти вішають на дерева шпаківні. * Після відпочинку у лісі люди зібрали сміття.

VI. Домашнє завдання Творче завдання: намалювати листівку «Бережи тварини!», використовуючи зображення тварин, занесених до Червоної книги. Вивчити відповідний параграф підручника. Підготувати міні-проект «Заповідні території України».

.

Урок №68

Тема. Природоохоронні території.

Міні-проект

Заповідні території України.

Мета: ознайомити учнів із заповідниками та заповідними територіями України, свого регіону; розвивати вміння порівнювати, аналізувати, робити узагальнюючі висновки; удосконалювати вміння працювати в групах, творчо розв’язувати поставлені завдання; виховувати відповідальне ставлення до довкілля і бажання брати участь у природоохоронній роботі.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця: називає:

- заповідники й заповідні території України; висловлює судження

щодо етичного ставлення до природи та охорони природи.

Обладнання і матеріали: підручник, зошит, роздатковий матеріал.

Базові поняття і терміни: заповідник, заказник, національний парк, пам’ятки природи, заповідні урочища.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І.Організаційний момент

ІІ.Актуалізація опорних знань

«Розумний куб»

(«Розумний куб» — це метод, для застосування якого виготовляється один куб для індивідуального чи фронтального опитування. На кожній з граней написане одне із запитань, за яким можна дати характеристику чого-небудь, провести аналіз тощо. Учень кидає куб і відповідає на запитання, яке йому випало. Така робота дає можливість створювати на уроках ігрові моменти і дуже позитивно сприймається учнями.)

Зразок запитань на гранях куба:

1. Що таке Червона книга?

2. Скільки видів тварин занесено до Червоної книги України?

3. Як людина впливає на тваринний світ?

4. Наведіть приклади тварин своєї місцевості, занесених до Червоної книги України.

5. З якою метою створено Червону книгу?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Обговорення висловів

Людина може жити без китів, ведмедів, орлів, лелек і вівсянок. Її існування від них не залежить, але якщо людині стане байдуже, живуть вони чи ні, якщо вона не зрозуміє важливості їх збереження, то вона перестане бути людиною.

Роберт Мак-Кланг, американський зоолог

Не завдавати страждань побратимам нашим меншим — наш перший обов’язок перед ними. Але одного лише цього недостатньо. У нас є більш висока місія — служити їм завжди, коли б їм це не було потрібно.

Франциск Ассізький, святий (1181–1226).

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Історія розвитку національного природоохоронного законодавства.

Розповідь учителя

Зародки національного природоохоронного законодавства сягають ще часів Київської Pyci. У зводі законів Княжої держави «Руській правді» містилося чимало регламентацій, які стосувалися часів та термінів полювання на тих чи інших хутрових звірів, була заборона виловлювати деякі породи риб під час нересту, містилося чимало засторог щодо збереження та використання природно адекватних засобів землеробства, бортництва, броварства, деяких інших промислів та ремесел. Тоді ж було передбачено також i деякі способи покарання, переважно грошові, за порушення вимог «Руської правди». Наприклад, за знищення журавля i вбивство людини нерідко накладали однакове покарання. У князівські часи фактично було закладено i початки формування заповідних територій — мисливських угідь, на яких лише вряди-годи відбувалося полювання та лови.

У козацько-гетьманську добу українське природоохоронне законодавство користувалося такими джерелами: звичаєвим правом та повсякденними традиціями; традиційним законодавством княжої та литовсько-руської доби; магдебурзьким правом; законотворчою діяльністю національної держави, яка відтворена насамперед у гетьманських універсалах.

Через своєрідне становище тогочасної України на національне законодавство нашаровувалися, практично повністю поглинаючи його цілком чи в окремих компонентах, правничі вимоги сусідніх держав — Польщі, Росії, Австрії та iн.

Досить вичерпну характеристику природоохоронних засад дає синтетичне «Зібрання українських прав» 1807 р. У розділах «Про ціну реча», «Про недозволені діяння», наприклад, детально простежено численні ситуації, в яких людина вступає у стосунки з природою: рибальство, знищення соколиних гнізд, виловлювання бобрів, знищення роїв бджіл, полювання на зайців та ін. У них регламентовано вартість та покарання відповідних вчинків, окреслено майнові та територіальні засади природокористування. До проблем, пов’язаних зі звіроловством та рибальством, звертаються i в заключних розділах книги. Дуже прикметні підсумкові слова «Зібрання»: «Чужий ліс рубати взагалі забороняють». Отже, тогочасне право разюче відрізнялося від радянського, за якого «чуже» (тобто спільне) знищував кожен, хто тільки не лінувався.

В останні роки бурхливий розвиток промисловості й сільського господарства, будівництво нових та розбудова існуючих міст і селищ, розширення мережі залізничних та автомобільних шляхів, ліній електропередачі, нафто- і газопроводів, зарегулювання стоку Дніпра та більшості середніх і малих річок, осушення боліт Полісся й зрошення величезних площ на Півдні України призвели до істотних змін ландшафтів, дикої флори й фауни. Більшу частину (70 %) природних ландшафтів України змінено господарською діяльністю людини, що загострило проблему охорони природи і раціонального природокористування.

У червні 1992 р. Верховна Рада прийняла закон «Про природно-заповідний фонд України». Природно-заповідний фонд становлять ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Вони виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генетичного фонду тваринного й рослинного світу (тобто всієї сукупності видів, створених протягом еволюції), а також спостереження й контроль за природним середовищем.

2. Природоохоронні території.

Запитання до учнів:

— Які території входять до природно-заповідного фонду країни?

(природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища; ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва).

Робота в групах (самостійна робота з підручником та додатковою літературою)

Завдання для груп:

— Схарактеризувати природоохоронні території:

І група — заповідники;

ІІ група — заказники;

ІІІ група — національні природні парки;

IV група — зоологічні парки.

Презентація і групи

Заповідники

Природні заповідники — це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору, що належать до заповідників, вилучаються з господарського використання. Заповідник — вища форма охорони природних територій, природна лабораторія, де ведуться комплексні наукові дослідження.

У них заборонена будь-яка господарська діяльність людини. Закритий навіть прохід до заповідника без дозволу адміністрації. Тут повністю охороняється право дикої природи на існування. На сьогодні в Україні 17 природних заповідників.

Біосферні заповідники зберігають у природному стані найбільш типові природні комплекси біосфери, здійснюють екологічні спостереження і контроль за станом навколишнього природного середовища, його зміною під дією антропогенних чинників. В Україні біосферними заповідниками є Асканія-Нова, Чорноморський, Дунайський та Карпатський. Вони зорієнтовані на постійне спостереження за розвитком природних процесів, які мають всесвітнє значення.

Повідомлення учнів

Біосферний заповідник Асканія-Нова 1985(1898)

Заповідник Асканія-Нова називають перлиною Півдня України. Це єдиний у Європі масив заповідного ковилового степу. Тут у вільному і напіввільному стані можна побачити копитних, представників усіх континентів планети: коней Пржевальського, зебр, антилоп, оленів, яків та зубробізонів.

Учені Асканії-Нової працюють над виведенням нових продуктивних видів сільськогосподарських тварин. Саме тут було виведено, наприклад, асканійську тонкорунну вівцю й українську білу свиню. Загалом в Асканії-Новій одержано близько 90 видів гібридів ссавців, а також птахів.

У заповіднику створено й чудовий дендропарк. Незважаючи на посушливий клімат цих районів, характерний для південної степової зони, парк має свій мікроклімат. Під прикриттям дібров та хвойних порід розкривають свої ніжні квіти конвалії, галявини вкриті барвінком, фіалками. Скрізь великими куртинами розкидані різноколірні бузки, сніжно-білий жасмин та безліч інших трав’янистих і чагарникових квіткових рослин.

Презентація ІІ групи

Заказники — це ділянки угідь (лісових, степових, водних), на яких охороняється певна частина ландшафту чи певний компонент природного комплексу: рослини, тварини, багатства надр. На території заказників обмежена або заборонена діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про них. Господарську, наукову та іншу діяльність, що не суперечить меті й завданням заказників, проводять з дотриманням загальних вимог до охорони навколишнього природного середовища. Заказники є найчисельнішии в Україні (2693 станона 1.01 2006р.)

Повідомлення учнів

Презентація ііі групи

Національні природні парки — це природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення й ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. На відміну від заповідників, однією з цілей створення національних парків є відпочинок, тому вони дозволяють відвідування туристів та перебування на своїй території за певними умовами.

Національними природними парками в Україні є Шацький, «Синевир», «Гомільшанські ліси», Хотинський, Карпатський, «Кременецькі гори» та ін.

Повідомлення учнів

Презентація IV групи

Зоопарки — це об’єкти природно-заповідного фонду України, що створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозиції рідкісних, екзотичних і місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни та розробки наукових основ її розведення у неволі. Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (1992), земельні ділянки з усіма природними ресурсами, що надаються зоопарку, вилучаються з господарського використання. На території цих парків забороняється діяльність, що не пов’язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин. З метою забезпечення виконання поставлених перед зоопарком завдань у парках виділяються такі зони: експозиційна — для стаціонарного утримання тварин і використання їх у культурно-пізнавальних цілях; наукова — для науково-дослідної роботи; рекреаційна — для організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку; господарська — для розміщення допоміжних господарських об’єктів.

Повідомлення учнів

Розповідь учителя

Пам’ятки природи — природні об’єкти, що мають велике наукове, культурне, історичне чи естетичне значення. Пам’ятки природи поділяються на такі типи: комплексні, ботанічні (охороняються окремі дерева чи сукупність рослин), зоологічні (охороняються місця поширення дикої фауни), гідрологічні (водойми, водоспади, джерела) та геологічні (скелі, печери). Наприклад, геологічною пам’яткою природи є карстова печера Вертеба, що розташована на лівобережжі р. Серет за 2 км від с. Більче-Золоте Тернопільської області.

Невеликі цілісні лісові, степові, болотні ділянки ландшафтів оголошуються заповідними урочищами, якщо вони мають важливе наукове, природоохоронне та естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Наприклад, урочище «Олександрівка» є зоологічною пам’яткою природи в Дубнівському районі Рівненської області. Тут охороняється ділянка дубового лісу віком понад 180 років, що є місцем гніздування багатьох видів птахів.

3.Складання опорного конспекту.

На території України функціонує:

• 19 природних і 4 біосферних заповідники,

• 40 національних природних парків,

• 2853 заказники,

• 3203 пам’ятки природи,

• 27 ботанічних садів,

• 12 зоопарків,

• 54 дендропарки,

• 542 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва,

• 55 регіональних ландшафтних парків,

• 800 заповідних урочищ.

5. Природоохоронні території свого регіону.

Повідомлення учня  «Заповідні об’єкти свого району (області)» (національний природничий парк «Подільські товтри», заповідна територія республіканського значення «Каралюкова гора», заказники «Совиний яр», «Івахновецькі товтри»).

(Якщо заповідних об’єктів велика кількість, то з короткими повідомленнями виступають декілька учнів.)

6.Гра «Місце, де я почуваюся щасливим»

1. Нехай учні пригадають місце у природі, де вони почувалися щасливо, а потім місця, де вони взагалі були: подорожували, відпочивали, колись жили... Вони мусять пригадати все, що робить це місце приємним для них: затишок, краса пейзажу, квітів, спів птахів тощо.

2. Запропонуйте їм уявити, що могло б статися з їхнім улюбленим місцем, від чого воно могло б змінитися на гірше. Вони описують свої почуття, пов’язані з уявними негативними змінами, обмінюються думками з приводу цих змін.

7.Навіщо людям потрібно розвивати екологічне мислення?

Розповідь учителя

На жаль, відвідування людьми об’єктів природно-заповідного фонду нерідко призводить до погіршення екологічної ситуації на об’єктах природно-заповідного фонду: після туристів залишається багато сміття, вони вирубують дерева, збирають дикорослі рослини, утоптують ґрунт. Тому під час відвідування біосферних заповідників і природних національних парків (крім їх заповідних зон, де туристам та відпочиваючим перебувати заборонено), а також регіональних ландшафтних парків, заказників і пам’яток природи потрібно строго дотримуватися вимог: не палити багаття, не залишати сміття, не збирати рослини, не лякати тварин, дотримуватися тиші.

V. Узагальнення і систематизація знань

Тест на встановлення відповідності.

 Відповіді: А — 3, Б — 1, В — 4, Г — 2, Д — 6.

Vі. Домашнє завдання

Вивчити відповідний параграф підручника.

Урок №69

Тема. Узагальнення .

Подібність у будові та проявах життєдіяльності рослин, бактерій, грибів, тварин - свідчення єдності живої природи.

Мета: перевірити теоретичні знання й практичні навички дітей, їх уміння порівнювати за визначеними ознаками будову і процеси життєдіяльності основних груп організмів (рослин, тварин, грибів, бактерій); називати ознаки основних груп організмів (рослин, тварин, грибів, бактерій); розпізнавати і називати представників основних груп організмів на малюнках, фотографіях та за описом; узагальнити отриманні знання.

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця: називає:

- ознаки основних груп організмів (рослин, тварин, грибів, бактерій);

порівнює:

- будову і процеси життєдіяльності основних груп організмів (рослин, тварин, грибів, бактерій);

розпізнає:

- представників основних груп організмів на малюнках, фотографіях та за описом;

робить висновок:

- про єдність живої природи.

Обладнання і матеріали: довідкові видання, комп’ютер, малюнки, фотографії.

Базові поняття і терміни: довідкові видання, енциклопедія, словник, довідник, атлас, хрестоматія.

Тип уроку: узагальнення і систематизація знань.

Хід уроку

І.Організаційний момент

ІІ.Актуалізація опорних знань

1.Розподілити цифри правильних відповідей у відповідний стовпчик.

1.Ростуть протягом усього життя;

2.Тип харчування автотрофний;

3.Витримують високі температури кипіння протягом кількох годин;

4.Розмножуються насінням;

5. Волосяний покрив;

6.Тип живлення гетеротрофний;

7.Позбавлені хлорофілу;

8.Шкірні залози;

9.Поживні речовини всмоктують поверхнею тіла з навколишнього середовища;

10.До складу клітинної стінки входить хітин;

11.Запасною поживною речовиною є крохмаль;

12.Плодове тіло складається з шапки і ніжки;

13.Постійна температура тіла;

14.Трахеї – це система хітинових трубочок, що забезпечують дихання;

15.Здатність до синтезу вітамінів;

16.Форма тіла куляста, у вигляді коми;

17.Гемолімфа не бере участі у транспорті газів;

18.Здатні до фотосинтезу;

19. Органи виділення-мальпігієві судини;

20.Спосіб живлення автотрофний, гетеротрофний.

1. Порівняти ознаки основних груп організмів. Назвати ознаки рослин, тварин, грибів, бактерій.

Ознаки для порівняння	Рослини	Гриби	Бактерії	Тварини
Особливості будови тіла
Живлення
Розмноження
Дихання
Ріст
Поширення

2. Біологічна гра «Знайди своїх».

Кожному учаснику видають картку з назвою тварини. Після цього уасники гри поинають шукати своїх «родичів»і збиратися по родинах. Виграє та, яка швидше збереься докупи і назве основні ознаки притаманні для її родини.

3. Розв’язування біологічних задач.

Робота в групах

Завдання. Знайдіть зв’язки організмів в екосистемі мішаного лісу.

-група1. Між рослинами і тваринами.

-група2. Між рослинами, тваринами і грибами.

-група3. Між рослинами, тваринами і бактеріями.

4. Висновок.

В чому єдність живої природи.

ІІІ. Підсумок уроку

Урок №70

Тема. Узагальнення та систематизація знань

Мета: перевірити та узагальнити, систематизувати теоретичні знання й практичні навички дітей, їх уміння порівнювати за визначеними ознаками будову і процеси життєдіяльності основних груп організмів (рослин, тварин, грибів, бактерій); називати ознаки основних груп організмів (рослин, тварин, грибів, бактерій); розпізнавати і називати представників основних груп організмів на малюнках, фотографіях та за описом; узагальнити отриманні знання з зоології.

Обладнання: підручник, малюнки, таблиці, презентації

Поняття: усі поняття курсу зоології.

Тип уроку: узагальнення і систематизації знань.

Хід уроку.

І. Організаційний етап

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ.Повідомлення теми уроку, постановка мети й завдань уроку

Iу. Узагальнення й систематизація навчальних досягнень учнів

Тест (може бути виконане усно з обґрунтуванням обраної учнем відповіді)

Опорно-рухова система

1. Назвіть функції ОРС:

1. Опора, обмін речовин, рух

2. Рух, захист, терморегуляція

3. Опора, захист, рух

4. Опора, рух, терморегуляція

2. Тварини, які мають найпримітивнішу опорну структуру:

1. Ракоподібні

2. Комахи

3. Плоскі черви

4. Інфузорії

3. Недоліком зовнішнього скелета є:

1. Спосіб пересування

2. Нездатність до росту разом із твариною

3. Швидкість пересування

4. Можливість швидко розселятися

4. Хребет риб складається з відділів:

1. Тулубового і хвостового

2. Шийного, тулубового і хвостового

3. Шийного й тулубового

4. Грудного, поперекового і хвостового

5. Ознакою пристосованості земноводних до наземного способу життя є:

1. Внутрішній скелет

2. Осьовий скелет – хребет

3. Шийний відділ, що складається з одного хребця

4. Наявність хребців

Органи дихання й газообмін

1. До тварин, що мають спеціальні органи дихання, належать:

1. Кишковопорожнинні

2. Круглі черви

3. Плоскі черви

4. Комахи

2. Уперше органи дихання з’явилися в:

1. Морських кільчастих червів

2. Ракоподібних

3. Молюсків

4. Риб

3. Органами дихання членистоногих НЕ є:

1. Трахеї

2. Зябра

3. Покриви тіла

4. Листоподібні легені

4. Ознака пристосованості птахів до повітряного середовища існу­вання:

1. Наявність легенів

2. Наявність трахей

3. Наявність бронхів

4. Подвійне дихання

5. Найбільша дихальна поверхня легенів у:

1. Земноводних

2. Плазунів

3. Птахів

4. Ссавців

Органи травлення

1. Травлення поєднує в собі такі процеси:

1. Надходження, подрібнення й розщеплення їжі ‘

2. Подрібнення, розщеплення й усмоктування їжі

3. Розщеплення, усмоктування й видалення неперетравлених залиш­ків їжі

4. Надходження, розщеплення й усмоктування їжі

2. Зовнішнє травлення характерне для:

1. Павуків і комах

2. Плоских і круглих червів

3. Кільчастих червів і морських їжаків

4. Павуків і морських зірок

3. Слинні залози вперше з’явилися у

1. Риб

2. Плазунів

3. Земноводних

4. Ссавців

4. Особливістю травної системи ссавців є:

1. Наявність травних залоз

2. Диференціація зубів

3. Поділ кишечника на відділи

4. Поява язика

5. М’язовий шлунок більше розвинений у птахів:

1. Зерноїдних

2. Комахоїдних

3. Хижих

Г. Рибоїдних

Кровоносна система

1. У кільчастих червів кровоносна система:

1. Замкнена, є серце

2. Незамкнена, є серце

3. Замкнена, немає серця

2. У незамкненій кровоносній системі кров циркулює:

1. У порожнині тіла

2. Судинами

3. Судинами і в порожнині тіла

3. У риб серце:

1. Трикамерне

2. Двокамерне

3. Чотирикамерне

4. Два кола кровообігу мають:

1. Птахи, ссавці, земноводні

2. Риби, земноводні, птахи

3. Молюски, плазуни, земноводні

5. Найдрібніші кровоносні судини – це:

1. Артерії

2. Капіляри

3. Вени

Кров

1. У венах тече кров:

1. Венозна

2. Артеріальна

3. Венозна й артеріальна

2. Артеріальна кров більше насичена:

1. Вуглекислим газом

2. Киснем

3. Вуглекислим газом і киснем

3. До складу плазми крові входять:

1. Вода, клітини крові, солі

2. Вода, солі, поживні речовини

3. Вода, поживні речовини, клітини крові

4. Лейкоцити – це:

1. Кров’яні пластинки

2. Червоні клітини

3. Безбарвні клітини крові

5. Еритроцити виконують функцію:

1. Захисну

2. Транспортну

3. Регуляторну

Органи виділення

1. Органи виділення служать для видалення з організму:

1. Газоподібних речовин

2. Неперетравлених залишків їжі

3. Речовин, що утворилися в результаті життєдіяльності

2. Крізь поверхню тіла видаляють продукти обміну:

1. Найпростіші й кільчасті черви

2. Губки й кишковопорожнинні

3. Кишковопорожнинні й молюски

3. Видільна система вперше з’явилася у:

1. Плоских червів

2. Кишковопорожнинних

3. Голкошкірих

4. Спеціальні органи виділення — нирки мають:

1. Деякі хребетні

2. Усі хребетні

3. Хребетні й безхребетні

5. Сечового міхура у видільній системі НЕ мають:

1. Плазуни

2. Земноводні

3. Птахи

Нервова система. Органи чуття

1. Нервові клітини виконують такі функції:

1. Захист, приймання та передача імпульсів

2. Синтез, збудження, проведення імпульсів

3. Приймання, збудження, проведення імпульсів

2. Нервова система хребетних тварин складається з:

1. Головного мозку, спинного мозку, нервів

2. Нервових вузлів, спинного й головного мозку

3. Головного мозку, спинно-мозкових нервів, нервових вузлів

3. Головний мозок хребетних складається з:

1. Трьох відділів

2. Чотирьох відділів

3. П’яти відділів

4. Фасетковий зір і складні очі мають:

1. Молюски

2. Членистоногі

3. Хордові

5. Пристосуванням до наземного способу життя є:

1. Наявність бічної лінії

2. Третя повіка

3. Світлочутливі клітини

Розмноження й розвиток тварин

1. Зовнішнє запліднення характерне для:

1. Комах і риб

2. Риб і плазунів

3. Риб і земноводних

2. До органів розмноження самки тварини належать:

1. Яєчники, сім’япровід, матка

2. Сім’яники, сім’япровід, яйцепровід

3. Яєчники, яйцепровід, матка

3. Метаморфоз характерний для:

1. Комах і птахів

2. Земноводних і плазунів

3. Комах і земноводних

4. Личинки не схожі на дорослих особин при:

1. Прямому розвитку

2. Непрямому розвитку

3. Розвитку без перетворення

5. Онтогенез – це:

1. Індивідуальний розвиток організму

2. Ембріональний період

3. Період статевої зрілості

V. Контроль знань (в зошитах для контрольних робіт)

Тест. Характеристика класів хребетних тварин

Для кожного з класів хребетних тварин оберіть відповідні харак­теристики. Оберіть відомості, що належать до класу, і випишіть літери, що позначають правильну відповідь (зразок бланка для виконання тесту наведений нижче).

1. Особливості будови шкіри:

1. Шкіра тонка, позбавлена залоз

2. Шкіра тонка, розвинена лише одна залоза, що виробляє масля­нисту рідину

3. Шкіра тонка, багата залозами, що виділяють слиз Г. Шкіра складної будови, має кілька видів залоз

2. Шкірні покриви:

1. Шкіра гола

2. Шкіра має кісткову луску

3. Шкіра має пір’я

4. Шкіра має рогову луску або рогову луску й рогові щитки

5. Шкіра в переважній більшості видів має волосся

3. Загальні відомості про скелет:

1. Скелет кістковий

2. Скелет в одних тварин хрящовий, в інших – кістково-хрящовий, у третіх – кістковий

4. Відділи скелета:

1. Є череп, хребет, скелет кінцівок, грудна клітка, утворена ребра­ми, грудною кісткою та грудною частиною хребта

2. Є череп, хребет, скелет кінцівок, грудної клітки немає. Ребра в одних тварин відсутні, в інших перебувають у зародковому стані

3. Є череп, хребет, скелет кінцівок; грудна клітка є не у всіх видів у зв’язку з тим, що через відсутність грудини в цих тварин ребра закінчуються вільно

4. Є череп, хребет, скелет кінцівок. Ребра закінчуються вільно

5. Скелет пояса передніх кінцівок:

1. Складається з парних ключиць, лопаток, воронячих кісток

2. Не має розвинених ключиць, лопаток і воронячих кісток

3. Складається з парних ключиць і лопаток. Воронячі кістки зберег­лися лише в деяких представників. Ключиці можуть бути відсутні

6. Особливості будови травного тракту:

1. Є клоака

2. Клоака відсутня

3. Клоака є в незначної кількості видів

7. Органи дихання:

1. Легені щільні, губчасті, малорозтяжні тіла

2. Легені дрібнокоміркуваті, з великою дихальною поверхнею

3. Легені, внутрішня поверхня яких має складки й перетинки, що збільшує дихальну площу

4. Зябра. Поряд із ними функцію дихання виконує шкіра, що за­безпечує майже 1/3 потреби організму в кисні

5. Легені (у деяких видів — легені й зябра). Легені – тонкі, елас­тичні мішки з невеликою внутрішньою поверхнею. Нарівні з ле­генями функцію дихання виконує шкіра

8. Особливості будови серця:

1. Серце складається з двох камер: шлуночка й передсердя

2. Серце складається з трьох камер: двох передсердь та одного шлу­ночка

3. Серце складається з чотирьох камер: двох передсердь і двох шлу­ночків

9. Число кіл кровообігу

1. Два кола

2. Одне коло

10. Склад крові в шлуночках серця:

1. У шлуночку кров змішана

2. У шлуночку кров венозна

3. У правому шлуночку кров венозна, у лівому – артеріальна

11. Видільна система

1. Утворена в нирках сеча через два сечоводи надходить у клоаку, потім у сечовий міхур. Після наповнення сечового міхура сеча надходить у клоаку, а з неї – назовні

2. Утворена в нирках сеча через два сечоводи надходить у клоаку, потім у сечовий міхур. Після наповнення сечового міхура сеча виводиться в клоаку, а з неї – назовні. У деяких представників сечового міхура немає, й сечоводи відкриваються безпосередньо в клоаку

3. Сечового міхура немає. Утворена в нирках сеча надходить у кло­аку, а з неї – назовні

4. Утворена в нирках сеча через два сечоводи, які зливаються в один канал, надходить у сечовий міхур, що відкривається самостійно назовні за анальним отвором

5. Утворена в нирках сеча через два сечоводи надходить у сечовий міхур, а з нього – назовні (періодично по сечівнику)

12. Нервова система: ,

1. У головному мозку всі відділи розвинені приблизно однаково

2. У головному мозку слабко розвинений мозочок. У передньому від­ділі мозку добре помітні великі півкулі

3. У головному мозку добре розвинені великі півкулі й мозочок

4. У головному мозку розвинена кора великих півкуль. У багатьох видів вона утворює складки-звивини. Мозочок теж має звивини

13. Органи розмноження:

1. Органи розмноження – парні сім’яники та яєчники

2. Сім’яники – парні органи, яєчник один (другий перебуває в ру­диментарному стані)

14. Запліднення

1. Запліднення в більшості видів тварин зовнішнє

2. Запліднення внутрішнє

15. Розвиток

1. Розвиток прямий, відбувається без перетворення (метаморфозу)

2. Розвиток непрямий, відбувається із перетворенням (метаморфозом

Завдання № 2. Заповніть таблицю.

Класи хребетних тварин

Завдання № 3. Перелічіть особливості будови скелета птахів у зв’язку з їхньою пристосованістю до польоту.

Завдання № 4. Які особливості життєдіяльності, зовнішньої та вну­трішньої будови ссавців забезпечують їм постійну температуру тіла?

VI. Підсумок уроку

Правила техніки безпеки

Під час виконання лабораторних робіт

1. Перш ніж приступити до виконання лабораторної чи практичної роботи підготуйте для цього робоче місце. Нічого зайвого на робочому столі не повинно бути.

2. Уважно вислухайте завдання і пояснення вчителя. Кожну роботу виконуйте чітко за інструкцією.

3. Користуйтеся лабораторним інструментом за його призначенням.

4. Обережно користуйтесь гострими предметами: скальпель, лезо, препарувальну голку тримайте в лотку (коробці); пам’ятайте, зрізи слід робити від себе, не можна вимахувати голкою, скальпелем чи іншими предметами, щоб не поранити товариша або не поранитись самому.

5. Готуючи мікропрепарат, пам’ятайте, предметне скло треба брати великим і вказівним пальцями лівої руки за довгі грані. Пальці розміщені паралельно граням. Накривне скло береться великим і вказівним пальцями правої руки. Препарувальна голка, пінцет — великим, вказівним і середнім пальцями правої руки. Лише предметне скло береться в ліву руку, тому що правою рукою здійснюються всі інші операції.

6. Категорично забороняється пробувати на смак будь-які речовини.

7. Для виявлення запаху речовини однією рукою піднесіть до себе (не ближче ніж на 20 см) пробірку, склянку або аркуш паперу з речовиною, а іншою рукою ніби захоплюйте повітря над речовиною і підводьте до носа, обережно вдихайте повітря невеличкими порціями.

8. Пам'ятайте місцезнаходження в кабінеті протипожежних засобів, аптечки першої долікарської допомоги та вмійте ними користуватися.

9. Закінчивши роботу, приведіть в порядок своє робоче місце: зберіть книжки, витріть насухо інструмент і лабораторний стіл тощо.

Не залишайте безлад на своєму робочому місці!

Правила роботи з мікроскопом

Світловий мікроскоп:

1. - окуляр;

2. - об'єктив;

3. - тубус;

4. - штатив;

5. - предметний столик;

6. - дзеркальце;

7. - гвинт;

8. - отвір у предметному столику.

1. М'якою серветкою протріть окуляр (1) і об'єктив (2) мікроскопа.

2. Поставте мікроскоп біля краю стола так, щоб він під час роботи не рухався, а окуляр знаходився навпроти лівого ока. Зошит і всі необхідні предмети розмістіть справа від приладу. Вчіться дивитись лівим оком в окуляр і в той самий час робити відповідні записи (або малюнок) у зошиті, який лежить справа.

3. Перевірте, чи повністю відкрита діафрагма. Вона може закривати отвір у предметному столику (5), і промені світла не проходитимуть через досліджуваний об'єкт.

4. За допомогою дзеркальця (6) налаштуйте «зайчик»: коли ви дивитесь в окуляр, об'єктив повинен бути яскраво освітленим.

5. На предметний столик помістіть досліджуваний об'єкт на відстані 1 см від тубуса (3).

6. Дивлячись в мікроскоп, за допомогою гвинта (7) відрегулюйте відстань до досліджуваного об'єкта, поки не з'явиться його чітке зображення.

7. Після закінчення роботи зніміть з предметного столика об'єкт і переведіть мікроскоп у неробоче положення.

Пам'ятайте! Мікроскоп - дорогий прилад, поводьтеся з ним обережно.

ЛІТЕРАТУРА

1. Т.Г. Гільберг, Л.А. Мирна, С.Я. Яценко. Практикум з природознавства. 6 клас. – Кам’янець - Подільський: Абетка – НОВА, 2006.

2. Ю.Г. Вервес, П.Г.Балан, В.В. Серебряков. Біологія: Підручник для 7 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. К.: Генеза, 2002.

3. Околот Г.С., Халімон Є.В. Біологія: Навчальний посібник. 8 клас. – Х.: Країна мрій, 2008.

4.Синик К.М.,Топачевський В.О..Біологічний словник – Київ:Головна редакці української радянської енциклопедії, 1986.

5. Альба Г..Еколого-натуралістичні ігри – Тернопіль «Підручники і посібники», 2005.

6. Сигида В.,Миколайко В..Структуровані конспекти з біології для вителів та учнів –Київ: «Шкільний світ», 2009.

1. http:// pti.kiev.ua

2. http:// subject.com.ua

3. http:// kuchka.info

4. http:// biovedu.ucoz.ru

5. http:// www.gogle.com.ua