1.Типи симетрії у тварин
Симетричними називають тіла, що складаються із таких частин, які шляхом деяких перетворень можуть бути суміщені одна з одною.
Найістотнішими є два види симетричних перетворень:
площина ділить тіло на дві рівні та дзеркально подібні половини;
пряма лінія, що проходить через тіло, при повороті на певний кут навколо неї, не змінює це тіло.
Для багатоклітинних тварин характерна симетрія тіла. Вона полягає в тому, що тіло поділяється на частини, подібні одна до одної.
У тварин, прикріплених до одного місця або здатних пасивно плавати (кишковопорожнинні), симетрія тіла переважно радіальна, або променева. Через їхнє тіло можна провести уявну вісь, від якої органи розходяться подібно променям.
Більшість тварин, які активно рухаються, має передній і задній кінці тіла, спинний та черевний боки. Їхнє тіло поздовжньо можна розділити уявною площиною на дві дзеркально симетричні половини – ліву та праву. Така симетрія має назву двобічної (білатеральної)
У тварин відомі такі типи симетрії:
Сферична або шароподібна, що має велику кількість осей симетрії,симетрії тіла тварин та їх формування. які пересікаються в одній точці – центрі симетрії. Це колоніальні променеві. 2. Променева або радіальна симетрія, що має ділянки тіла, які симетрично повторюються навколо головної осі. Це кишковопорожнинні тварини: гідри, медузи, коралові поліпи.
3.
Двохстороння або білатеральна симетрія,
при якій одна поздовжня площина ділить
тіло на дві дзеркально подібні половини.
Таку симетрію мають більшість тварин,
починаючи із типу Плоскі черви.
4.
Асиметрія – це відсутність вказаних
типів симетрії. Її мають черевоногі
молюски, раки-самітники.
Симетрія тіла – відображення способу життя тварин
Формування різних видів симетрії тіла пов’язане із певним типом живлення, характером руху тварини та середовищем існування.
Сферичні та симетрії тіла тварин, їх формування, радіальносиметричні форми пов’язані із середовищем, однорідним за трьома вимірами та з нерухливим, малорухливим або пасивним характером руху. Двохстороння симетрія виникла у зв’язку з активним направленим переміщенням по поверхні твердого субстрату чи водного середовища. У таких тварин виникла диференціація на спинну та черевну сторони, так як ці частини тіла потрапляють в різні умови по відношенню до факторів середовища. Один кінець тіла стає переднім і до нього зміщаються ротовий отвір та органи чуттів, оскільки цей кінець першим зустрічає джерела подразнення. Сюди ж переміщається і центр нервової системи «мозок». Таким чином формується головний відділ тіла. Головна вісь тіла проходить від переднього полюса, де розміщений ротовий отвір, до заднього, де розміщений анальний отвір. Тому єдину площину симетрії можна провести вздовж головної осі тіла, яка поділяє його на ліву і праву половини.
Способи пересування тварин:
Літати;
Скакати;
Лазити;
Ходити;
Повзати;
Плавати.