1. Поведінка й різноманітність хрящових риб

Клас хрящових риб включає (не враховуючи численні вимерлі форми) майже 1000 видів. Майже всі вони живуть у морях, і лише 43 види зустрічаються в прісних водах.

Деякі з них — це жителі морів, які із прибережних районів здатні заходити в устя рік із солонуватою або прісною водою. До таких належить 26 видів. Це представники сірих, колючих і кунячих акул, скати-хвостоколи й пилкорилі скати.

Є хрящові риби, що живуть у прісних водах постійно. Таких нараховують 29 видів. Сюди належать річкові хвостоколи, які живуть у річках Південної й Центральної Америки, що впадають в Атлантичний океан, деякі представники «звичайних» хвостоколів та індійська річкова акула. Річкова акула постійно живе в річці Ганг, досягаючи її верхньої течії.

Поширення прісноводних хрящових риб обмежується великими річками й озерами — у невеликих річках і ставках вони, природно, не зустрічаються.

Хрящові риби — високо спеціалізовані тварини, багато хто з них — хижаки.

Акули зазвичай мають подовжений тулуб, не сплющений в спинно- черевному напрямку. Тіло нагадує своєю формою торпеду й має винятково високі гідродинамічні властивості. Зяброві щілини розташовані на боках голови. Плавці добре розвинені.

Будова зубів у акул досить різноманітна й специфічна для окремих родин. У деяких видів, особливо із числа тих, що живляться великою здобиччю, зубний апарат дуже потужний і являє собою страшну зброю.

Найдрібніші акули, що належать до сімейств колючих і кунячих акул, не перевищують 15—40 см у довжину. З іншого боку, такі акули, як велетенська (довжина до 15 м) і китова (можлива довжина майже 20 м), є представниками найбільших з нині існуючих риб.

Мал.1. Катран чорноморський

Спосіб життя акул різний. Усі вони харчуються тваринною їжею, причому більшість видів належить до числа справжніх хижаків, що полюють за великою здобиччю. Тільки китова й велетенська акули належать до групи планктоноїдних; кількість акул, які живляться бентосом, також незначна.

Мал.2. Рибалки спіймали китову акулу (12 м., 8 т.)

Під час пошуку їжі дуже важливу роль у акул відіграє нюх, а також сприйняття вібрацій води через органи бічної лінії.

Зір у акул розвинений слабко, очі мають малу вирішальну здатність і у зв’язку з відсутністю колбочок у сітківці не здатні розрізняти кольору.

Скати на відміну від акул, характеризуються тим, що зяброві отвори в них повністю розташовані на черевному боці тіла, а не на його боках. їхній тулуб сильно сплющений, і край грудних плавців зростається з боками тіла й голови. Очне яблуко у скатів зверху прирощене до орбіти, чого ніколи не буває у акул. Мигальна перетинка завжди відсутня. Анального плавця немає. Зуби у скатів шилоподібної форми або сильно сплющені й заокруглені. У жодного з них немає гострих, лезоподібних зубів, настільки характерних для багатьох акул. Як правило, у скатів бризкальця розвинені значно краще, ніж у акул, що пов’язане з їхньою більшою роллю в процесі дихання. Саме через бризкальця лежачі на дні скати набирають воду в зяброву порожнину. Тільки скати-рогачі, що живуть у товщі води, подібно до акул, захоплюють воду ротом. Відповідно до цього вони мають помітно редуковані бризкальця.

Мал. Скат - манта

Розміри різних скатів коливаються від декількох сантиметрів до 6—7 м у довжину, а вага найбільших представників групи може досягати майже 2,5 т. Більшість скатів ведуть донне життя .

Р озмножуються скати, відкладаючи на дно укладені в капсулу яйця або народжуючи живих дитинчат. їжу скатів складають найрізноманітніші тварини — від планктонів і донних безхребетних до риб.

Мал.. Яйце ската.

Скати дуже широко поширені у всіх морях і океанах. Вони зустрічаються як у холодних водах Арктики й Антарктики, так і на прогрітих мілководдях тропічних морів у дуже широкому діапазоні температур.