1. Цифровий біологічний диктант.

Учитель зачитує твердження, учні вибирають їхні номери відповідно до свого варіанта.

I варіант — представники класу Черевоногі;

II варіант — представники класу Двостулкові;

III варіант — представники класу Головоногі.

1. Перлівниця

2. Голий слимак

3. Кальмар

4. Жабурниця (беззубка)

5. Котушка рогова

6. Виноградний слимак

7. Восьминіг

8. Морський гребінець

9. Мітра

10. Устриця

11. Рапана

12. Янтарка

13. Каракатиця

14. Ставковик великий

15. Дрейсена

16. Корабельний черв’як

17. Тридакна велетенська

18. Наутилус

19. Перлова скойка річкова

Відповідь:

I варіант — 2, 5, 6, 9, 11, 12, 14;

II варіант — 1, 4, 8, 10, 15, 16, 17, 19;

III варіант — 3, 7, 13, 18.

2. «Шпаргалка з помилками» (творче домашнє завдання).

Учні обмінюються «шпаргалками», знаходять і виправляють у них помилки.

3. «Творча лабораторія» (робота у творчих групах).

— Пригадайте, якого молюска описав Ж. Верн у романі «20 000 льє під водою». До якого класу він належить?

— Чому головоногих молюсків називають «приматами» моря?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Одна з давніх легенд розповідає, що собака пастуха царя Фінікса (який правив містом Тир у ІІ ст. до н. е.) випадково розгризла черепашку молюска мурекса і її морда стала криваво-пурпуровою. Цар Фінікс збагнув, що із черепашки мурекса можна здобути фарбу — пурпур. Одяг, пофарбований пурпуром, в усіх давніх країнах носили тільки царі та вищі сановники.

— Чому звичайні люди не носили одяг, пофарбований пурпуром? (Обговорення запитання.)

Одяг коштував дуже дорого: 1 кг пофарбованої в пурпур шерсті коштував приблизно 4 тис. марок. А 1 г пурпуру можна було добути лише з 10 тисяч молюсків.

Сьогодні на уроці ми розглянемо, яке значення мають молюски в житті людини та яка їх роль у природі.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Роль молюсків в екосистемах та значення в житті людини. (Робота в групах, складання опорних схем, словникова робота, повідомлення учнів.)

Робота в групах

— Опрацювати текст підручника й додатковий матеріал та скласти опорну схему за темою «Роль молюсків у природі та в житті людини»:

I група — черевоногих молюсків;

II група — двостулкових молюсків;

III група — головоногих молюсків.

Повідомлення учнів

Чимало черепашок молюсків використовували як грошову одиницю. Такі гроші були в давнину в Америці, Азії, Африці та Австралії. Найпопулярнішою була маленька мушля ципрея-монета, або каурі-монета. Перші згадки про неї датовано ІІІ тис. до н. е., коли такі гроші були поширені на території Китаю, звідки пізніше перекочували до Індії та Центральної Азії, а згодом — і до Африки. Саме в Африці ця «валюта» протрималася найдовше — аж до середини ХІХ ст. Приблизно від 1000 року ципреї перевозили торговельним шляхом караванами верблюдів через Аравію, Єгипет до р. Нігер у Сенегалі. Пізніше, коли транспортувати каурі почали португальці, голландці й англійці, черепашки мандрували морським шляхом аж до Гвінейської затоки. Але основною територією, де черепашка каурі була обіговою монетою, стали Індія та багато країн Африки, де, наприклад, одне яйце коштувало 8 каурі, курка в різних країнах і в різний час — 30–150, шкура лева — 4000–8000 каурі. В Уганді в середині ХІХ ст. корова коштувала 2500 каурі, коза — 500, курка — 25, бивень слона (близько 25 кг) — 1000 каурі. У цей час торгівля черепашками цих молюсків сягнула величезного розмаху, про що свідчать збережені донині торгові книги, де записано, що в ХІХ ст. лише в Західну Африку було ввезено 75 млрд мушель, загальна вага яких становила близько 115 тис. тонн. Ці черепашки функціонували як гроші також у північноамериканських племен. Проте грошовою одиницею були не лише ципреї, а й частини черепашки наземного молюска ахатини (зокрема в Анголі).

Це цікаво

Перший публічний музей — Музеум Традесканціанум, де зберігалася велика колекція мушель молюсків, було відкрито в Ламбеті біля Лондона 1656 р. Тоді музеї, доступні для широкого кола глядачів, почали створювати в багатьох країнах Європи. У них збирали колекції, які раніше після смерті власника розпродавали на аукціонах і вони безслідно зникали. Наприкінці XVII ст. (з 1682 до 1695 р.) побачила світ перша наукова праця про молюсків «Натуральна історія мушель» Мартіна Лістера, а в середині XVIІI ст. шведський учений Карл Лінней розробив наукову класифікацію тварин, зокрема й деяких молюсків.