II. Основні методи індивідуально-виховної роботи.

До головних форм проведення індивідуально-виховної роботи можна віднести:

1. Метод вивчення документів.

Робота з документами – процес, який дозволяє напрацювати попереднє уявлення про військовослужбовця.

Аналізуються документи особистої справи (автобіографії, заяви, анкети, характеристики, карти професійного психологічного відбору), різні довідки, щоденники, листи, фотокартки, обліково-послужні та службові картки, аркуші індивідуальних співбесід, медичні книжки тощо. Їх вивчення дозволяє:

По-перше, виявити соціальні передумови, які сприяли формуванню і закріпленню у військовослужбовця тих та інших індивідуально-психологічних якостей, що прискорюють або гальмують нормальну адаптацію до військової служби, наступне професійне становлення.

По-друге, виділити в учбовій і виробничій діяльності юнака до призову в армію конкретні прояви (факти), які свідчать про стійкість певних інтересів, ціннісних орієнтацій, рис характеру, спрямованості.

По-третє, визначити загальний напрямок і склад методичних прийомів для подальшого дослідження особистісних особливостей військовослужбовця.

Важливі дані щодо пізнавальних здібностей, рівня нервово-психічної стійкості, військово-професійної спрямованості та окремих професіонально важливих якостях можна отримати з карти професійного психологічного відбору призовника, в котру заносяться результати соціально-психологічного та психофізичного обстеження в період приписки і призову.

2. Метод спостереження.

Командир вивчає воїнів шляхом спостереження за їх практичними діями на заняттях, під час несення служби на бойовому чергуванні, на варті та в добовому наряді, за їхньою поведінкою у вільний час, тобто вивчає воїнів в різноманітних обставинах повсякденної діяльності.

Метод спостереження – це цілеспрямоване і систематичне вивчення дій, вчинків, поведінки в цілому, відношення до служби та різноманітним явищам оточуючої дійсності з метою виявлення, реєстрації та аналізу тих фактів, котрі можуть характеризувати спрямованість, характер, здібності й інші особистісні якості військовослужбовців.

При спостереженні предметом вивчення є практичні дії (вчинки) окремої людини. При цьому виявляються відношення до військової служби, спрямованість моральних, психологічних та інших якостей військовослужбовця, які мають важливе значення для успішного проходження військової служби.

Предметом спостереження можуть виступати міжособистісні стосунки членів колективу, підрозділу, бойової обслуги, екіпажу, відділення: їх кількість, тривалість, характер, активність, пристосування, ініціатива, домінування й інші показники внутрішньо-групової взаємодії. Крім цього спостереження допомагає вивчити індивідуальні особливості військовослужбовців; спрямованість особистості, організаторські, педагогічні, комунікативні, лідерські, емоційні, вольові й інші якості.

При визначенні відношення до військової служби слід звертати увагу на дотримання норм і правил поведінки, які регламентовані Військовими статутами Збройних Сил України, на виконання розпорядку дня, функціональних обов'язків, на дисциплінованість, ретельність, взаємовідносини з командирами. Інформацію щодо якостей характеру, здібностей військовослужбовця та ступені його нервово-психологічної стійкості дають дії у складних і небезпечних ситуаціях, які вимагають витримки, самовладання та психологічного гарту. Швидкість, точність і якість виконання різного роду нормативів і завдань по бойовій та спеціальній підготовці дають можливість оцінити рівень спрямованості індивідуально-психологічних якостей.

Особливу увагу слід звернути на розв'язку, поведінку, легку дратівливість, гарячкуватість, нетерплячість і метушливість, театральність, демонстративність, незручність, відлюдькуватість, плаксивість, кутастість і різкість рухів, скутість пози, незручну посадку, немотивовані рухи руками й ногами, часте моргання, посмикування повік і писків, закушування губ, почервоніння шкіри лиця та шиї, підвищену пітливість. Ці прикмети свідчать про ту чи іншу ступінь вираженості нервово-психологічної нестійкості військовослужбовця, яка суттєво перешкоджає нормальному проходженню військової служби. При виявленні їх у військовослужбовця його слід проконсультувати у психолога частини.

Недостатню кмітливість і зрозумілість характеризують запитання не по суті, прояв розгубленості та переляку, часте звертання до товаришів за роз'ясненнями, запізнення на шикування, затримка з початком роботи, примітивність висловлювань.

Описані прийоми вивчення особистості військовослужбовця дають достатньо повне уявлення про його особливості, котрі дозволяють індивідуалізувати виховну роботу, забезпечити раціональний розподіл поповнення по підрозділам і посадам. При необхідності поглибленого вивчення військовослужбовців слід звертатися до психолога частини.