Захворювання органів дихання. Бронхіти. Бронхіальна астма.

БРОНХІТ – запалення бронхів.

Бронхіти бувають:

А/ Первинні – запальний процес розвивається первинно у бронхах.

Б/ Вторинні – супроводжують інші захворювання / грип, туберкульоз /.

За характером запалення і складом мокроти – виділяють:

а/ катаральні; б/ слизисто-гнійні; в/ гнійні; г/ фібринозні; д/ геморагічні бронхіти.

За перебігом:

А/ Гострий бронхіт.

Б/ Хронічний бронхіт.

ГОСТРИЙ БРОНХІТ - гостре запалення бронхів.

Етіологія – інфекційна, токсична.

Сприятливі фактори: охолодження, виснаження організму.

Патогенез: етіологічний чинник призводить до гіперемії і набрякання слизової оболонки, гіперсекреції слизу, відторження епітелію.

Клініка. Скарги на кашель, слабкість, пітливість, підвищення t. Кашель спочатку сухий, гучний. На 2-3 день – з”являється слизисто-гнійна мокрота, кашель стає більш м’яким. Частота дихання / ЧД / - збільшується не значно. При аускультації – жорстке дихання, сухі хрипи, в подальшому – вислуховуються і вологі хрипи. В крові – лейкоцитоз, прискорення ШОЕ.

Перебіг. Через 2-3 тижні – одужання. При відсутності лікування переходить в хронічний бронхіт або ускладнюється бронхопневмонією.

Лікування. Постільний режим. Тепле лужне питво / молоко, Боржомі /. Відтяжна терапія – банки, гірчичники, зігріваючі компреси на грудну клітку. Медикаментозне лікування: антибіотики та сульфаніламіди, бронхолітики / бронхолітін, еуфілін /, відхаркувальні / бромгексін, муколтін, лужні інгаляції /.

ХРОНІЧНИЙ БРОНХІТ - дифузне прогресуюче ураження бронхів.

Етіологія – інфекційна. Розвивається після гострого бронхіту або запалення легенів.

Сприятливі фактори: подразнення слизової оболонки хімічними речовинами, пиловими частками; паління.

Патогенез. Тривале подразнення дихальних шляхів шкідливими агентами призводить до запальних і склеротичних змін в бронхіальній стінці і перибронхіальній тканині, що супроводжується перебудовою секреторного апарату і гіперсекрецією слизу, обструктивними порушеннями вентиляції і розвитком дихальної і легенево-серцевої недостатності.

Клініка хронічного необструктивного бронхіту: 1.Кашель з виділенням слизисто-гнійної мокроти до 100-150 мл на добу, переважно вранці. 2.В фазі загострення – слабкість, пітливість; при гнійному бронхіті – підвищення температури тіла. 3.Перкуторно, при супутній емфіземі – над легенями коробковий звук. 4.Аускультативно – жорстке дихання з подовженим видихом; сухі, свистячі, дзизкучі хрипи; різнокаліберні вологі хрипи.

Клініка хронічного обструктивного бронхіту: 1.Задишка, переважно експіраторного типу. 2.Утруднений і подовжений видих у порівнянні з фазою вдиху. 3.Набухання шийних вен під час видиху, спадання – під час вдиху. 4.Затяжний, малопродуктивний, коклюшоподібний кашель. 5.При перкусії – коробковий звук, опущення нижньої межі легенів / за рахунок емфіземи /. 6.При аускультації – дихання жорстке, з подовженим видихом; свистячі, дзизкучі хрипи. 7.При тяжкому обструктивному синдромі виникають симптоми гіперкапнії – порушення сну, головний біль, підвищена пітливість, анорексія, м’язові посмикування, крупний тремор, в більш тяжких випадках – сплутаність свідомості, судоми і кома.

Додаткові методи дослідження: в крові – лейкоцитоз, прискорення ШОЕ. При бронхоскопії – ознаки запалення слизової оболонки бронхів. При бронхографії – деформація бронхіального дерева. R-графія легенів – сітчаста деформація і посилення легеневого малюнка, супутня емфізема. Спірометрія – зниження ЖЄЛ.

ДОДАТОК:

Тяжкість захворювання хронічним обструктивним бронхітом / ХОБ / в залежності від величини об’єму форсованого видиху за 1с / ОФВ1 /

/ рекомендації Європейського респіраторного товариства /.

Для діагностики ХОБ, визначення ступеню його тяжкості, прогресування і прогнозу захворювання поряд з клінічними ознаками захворювання важливе місце займає визначення функції зовнішнього дихання / ФЗД /. При первинному обстеженні більшості пацієнтів рекомендується проводити спірометрію. ОФВ1 – традиційно вважається найкращим показником для оцінки ступеню обструкції дихальних шляхів.

Тяжкість захворювання. % від належних величин.

Легка > = 70

Середня 50 – 69

Тяжка < 50

Підхід до оцінки тяжкості ХОБ доповнюється шляхом визначення стадії захворювання, що базується на загальній картині тяжкості захворювання, порушеннях бронхіальної прохідності / за рекомендаціями Американського торакального товариства /.

Стадія 1. ОФВ1 > 50%. Захворювання має незначний вплив на якість життя. Пацієнти потребують рідких спостережень лікарем загальної практики. Наявність тяжкої задишки у таких хворих вимагає додаткових обстежень і консультації пульмонолога.

Стадія 2. ОФВ1 – 35-49% належного. Захворювання значно знижує якість життя. Потрібні часті візити у лікувальну установу і спостереження у лікаря-пульмонолога.

Стадія 3. ОФВ1 < 34%. Захворювання значно знижує якість життя. Необхідні часті відвідування лікувальних установ і спостереження лікаря-пульмонолога.

Лікування. При загостренні хронічного необструктивного бронхіту – лікування проводять, як і при гострому бронхіті. При хронічному обструктивному бронхіті – показані засоби, що застосовуються при синдромі бронхіальної обструкції / СБО / - бронхолітики / селективні М-холіноблокатори – іпратропіум бромід або атровент – інгаляційно 2 дози аерозолю 3 рази на добу; в-Адреноміметіки – фенотерол або беротек –2-3 інгаляції на добу; комбіновані препарати – беродуал – 2 дози аерозоля 3 рази на добу; спазмолітики міотропної дії – теофілін або еуфілонг; еуфілін або амінофілін – 2 рази на добу per os /; відхаркувальні / муколітики – ацетілцистеїн або АЦЦ; бромгексін; лазольван або амбробене – 2-3 рази на добу /. Необхідно проводити профілактику загострень – усунення професійних і побутових шкідливостей. Санаторно-курортне лікування.