- •Херсонський базовий медичний коледж
- •Базові лекції
- •З терапії для студентів медичних коледжів.
- •Частина і.
- •Рецензія.
- •Введення в терапію. Методика обстеження хворого.
- •Фізіотерапевтичне лікування. Методика обстеження хворого,
- •Основні клінічні методи дослідження / а/ огляд; б/ пальпація; в/ перкусія; г/ аускультація /.
- •Додаткові методи дослідження / а/ рентгенологічні; б/ ендоскопічні; в/ ультразвукові; г/ функціональні; д/ лабораторні /. Розпитування.
- •Основні клінічні методи обстеження. Огляд.
- •Пальпація / обмацування /.
- •Перкусія / вистукування /.
- •Якщо в легенях зменшується кількість повітря, при наявності щільної тканини, а також рідини у плевральній порожнині, - звук над ними стає притупленим або тупим.
- •Аускультація / вислухування / -
- •Захворювання органів дихання. Бронхіти. Бронхіальна астма.
- •За характером запалення і складом мокроти – виділяють:
- •Додаток: Алгоритм базисної терапії хоб / за Російським Консенсусом /, “ Медична газета “, 02.06.95
- •Невідкладна допомога при приступі бронхіальної астми -
- •Додаток: попередження приступів бронхіальної астми.
- •Тривале лікування астми.
- •Вогнищева та крупозна пневмонія.
- •Невідкладна допомога під час кризи:
- •Додаток: раціональна антибіотикотерапія пневмоній.
- •Основні характеристики найбільш вагомих груп антибактеріальних препаратів.
- •Гнійні захворювання легенів: абсцес легень. Бронхоектатична хвороба.
- •Рак легенів.
- •Невідкладна допомога при кровохарканні та легеневій кровотечі:
- •Плеврити: сухий та ексудативний.
- •Емфізема. Пневмосклероз. Легеневе серце.
- •Додаток. Дихальна недостатність.
- •Туберкульоз легень.
- •Клінічна класифікація туберкульозу,
- •Туберкульоз інших органів і систем
- •Додаток: протитуберкульозні засоби.
- •Література.
Введення в терапію. Методика обстеження хворого.
Внутрішня медицина або терапія – наука, яка займається діагностикою та лікуванням захворювань внутрішніх органів не хірургічними засобами.
Хвороба – це загальна реакція організму у відповідь на його пошкодження.
Поняття про хворобу нерозривно пов’язане з її причиною.
Етіологія – учення про причини хвороб, внаслідок яких виникло захворювання.
Існують зовнішні і внутрішні причини, які сприяють виникненню хвороби.
Розрізняють:
1. Фізичні причини – охолодження, перегрівання, зміни атмосферного тиску.
2. Хімічні фактори – кислоти, луги, промислові отрути.
3. Механічні причини – струс, поранення, переломи кісток, вивихи суглобів.
Біологічні чинники – мікроби, віруси, токсини.
Психогенні фактори – стрес, психічне перевантаження.
Соціальні причини – незбалансоване харчування, незадовільні побутові
умови.
Спадкові фактори – спадкова схильність до захворювань.
Алергічні чинники – продукти харчування, медикаменти.
Фактори ризику – це побутові, професійні, спадкові, соціальні та інші моменти життя хворого, які самі по собі не є безпосередньою причиною хвороби, але при надмірній або тривалій їх дії можуть стати одним з етіологічних факторів хвороби.
Патогенез – механізм розвитку захворювання, який розкриває шляхи ураження окремих органів та систем в перебігу захворювання.
За характером перебігу, захворювання можуть бути – гострі і хронічні.
Гостре захворювання – характеризується бурхливим початком, швидким розвитком клініки і недовгим перебігом.
Хронічне захворювання – характеризується тривалим перебігом і періодичними загостреннями.
При гострому перебігу захворювання, виділяють наступні періоди:
1. Прихований / латентний, інкубаційний / - період, під час якого в організмі відбуваються процеси, які зовні не виявляються і не відчуваються хворим.
2. Продромальний період – проміжок між появою перших ознак хвороби і повним її розвитком.
Явний період – період повного розвитку хвороби.
Період одужання.
При хронічному перебігу захворювання, виділяють наступні періоди:
Ремісія – період поліпшення стану.
Рецидив – період повторної появи ознак захворювання після періоду їх відсутності.
Наслідком будь-якого захворювання можуть бути:
Одужання.
Розвиток ускладнень.
Поліпшення.
Смерть / летальний кінець /.
Ускладнення – виникнення нового захворювання, яке обумовлене основною хворобою.
Захворювання проявляється симптомами.
Симптом – ознака хвороби / кашель, біль, задишка /.
Симптоми розподіляють на:
Суб’єктивні – це відчуття, яких зазнає хворий, тобто, це відображення у свідомості хворої людини змін в організмі, які реально існують / біль, нудота, слабкість /.
Об’єктивні – ознаки хвороби, які виявляються під час безпосереднього обстеження хворого / збільшення розмірів серця, печінки; підвищений АТ /.
Синдром – закономірне сполучення різноманітних, але тісно пов’язаних один з одним симптомів / диспепсичний, гіпертермічний синдром; синдром інтоксикації, гіпоксії /.
Діагностика – учення про методи розпізнавання хвороб з метою призначення необхідного лікування і профілактичних заходів.
Термін “ діагностика” означає також весь процес обстеження хворого.
Діагноз – стислий висновок про сутність захворювання, який висловлюється в термінах медичної науки.
Лікування хворого – є основною метою медичних працівників.
Кращих результатів лікування досягають у тих випадках, коли вдається усунути причину захворювання. Таке лікування має назву – причинне або етіологічне.
Лікування, яке спрямоване на механізм розвитку хвороби, яке полегшує і покращує функцію уражених органів, має назву – патогенетичне.
Лікування, яке спрямоване на усунення окремих проявів захворювання, має назву – симптоматичне.
Лікування завжди буває комплексним. Воно включає:
Режим / суворий ліжковий, ліжковий, палатний, вільний /.
Вид лікування / амбулаторне, стаціонарне, санаторне /.
Дієта.
Медикаментозне лікування / етіологічне, патогенетичне,
симптоматичне /.
