Невідкладна допомога при кровохарканні та легеневій кровотечі:

1. Надати хворому положення сидячі, якщо нема симптомів колапсу; лежачі з повернутою на бік головою – якщо є симптоми гострої судинної недостатності.

2. Ковтання шматочків льоду, пиття холодної води маленькими порціями, міхур з льодом на уражену половину грудної клітки.

3. Протикашльові / кодеїн по 0,015 г, діонін по 0,02 г /.

4. Гемостатична терапія: кальцію хлорид або кальцію глюконат 10 мл 10% р-на в/в; 1-2 мл 1% р-на вікасолу в/м; 20-30 мл 10% р-на желатину під шкіру стегна / перед введенням розчин підігрівають до t-тіла /; в/в крапельно – 100-200 мл 5% р-на амінокапронової кислоти; 1 мл 0,025% р-ну адроксону в/м або п/ш; діцинон – в таблетках по 0,25 всередину 3 рази на добу або для ін’єкцій – 2-4 мл 12,5% р-на в/м або в/в.

5. При значній кровотечі – розвантажити мале коло кровообігу / джгути на чотири кінцівки /.

6. Хворі з кровохарканням, а тим більше з легеневою кровотечею потребують невідкладної госпіталізації, бажано в спеціалізоване пульмо,- або торакальне відділення.

Плеврити: сухий та ексудативний.

ПЛЕВРИТ – запалення плевральних листків, що супроводжується утворенням на їх поверхні фібрину / сухий або фібринозний плеврит / або накопиченням в плевральній порожнині ексудату / ексудативний плеврит /.

Етіологія. Розрізняють плеврити інфекційні та неінфекційні.

І. Причини інфекційних плевритів: 1. Бактеріальна інфекція / пневмокок, стафілокок, грамнегативні бактерії та ін. /. 2. Вірусні, рікетсиозні, мікоплазмені збудники. 3. Грибкові / кандідамікоз, бластомікоз /. 4. Мікобактерія туберкульозу. 5. Інші специфічні збудники – сифілісу, бруцельозу, туляремії.

ІІ. Причини неінфекційних плевритів: 1. Пухлини / первинні пухлини плеври, метастази в плевру, лімфогрануломатоз /. 2. Системні захворювання сполучної тканини / системний червоний вовчак, склеродермія, ревматоїдний артрит, ревматизм /. 3. Системні васкуліти / вузликовий периартеріїт /. 4. Травми та оперативні втручання. 5. Тромбоемболія легеневої артерії. 6. Інші причини: панкреатит, лейкози, геморагічні діатези, постінфарктний синдром Дреслера та ін.

Патогенез. 1. Безпосередня дія на плевру мікроорганізмів, що проникли наступними шляхами: а/ контактним – безпосереднє інфікування плеври з субплеврально розташованих вогнищ / пневмонія, абсцес, бронхоектази, туберкульоз /; б/ лімфогенним; в/ гематогенним; г/ прямим інфікуванням плеври з зовнішнього середовища / травми, поранення, операції /.

2.Підвищена проникливість кровоносних та лімфатичних судин / як прояв системного васкуліту; внаслідок впливу токсичних продуктів –ендотоксинів; як результат дії протеолітичних ферментів при гострому панкреатиті /.

3.Порушення циркуляції лімфи внаслідок блокади шляхів її відтоку.

4.Розвиток місцевих та загальних алергічних реакцій, порушення загальної реактивності організму.

Клініка сухого плевриту. Головним симптомом є гострий біль у грудній клітці, що посилюється при диханні, під час кашлю; при діафрагмальному плевриті – біль іррадіює у верхню половину живота або по шляху діафрагмального нерву – у ділянку шиї. Можливі – загальна слабкість; субфебрильна температура тіла. При верхівкових плевритах – хворобливість при пальпації трапецієподібних / симптом Штернберга / і великих грудних м’язів / симптом Поттенджера /. Обмеженість дихальної рухливості легенів; при аускультації – шум тертя плеври. ЗАК: лейкоцитоз, прискорення ШОЕ.

Перебіг. Для сухого плевриту характерний нетяжкий перебіг. За несприятливих умов у плевральній порожнині накопичується ексудат. При цьому – біль зменшується, а стан хворого – погіршується.

Клініка ексудативного плевриту. Починається гостро або поступово: загальна слабкість, задишка, відчуття тяжкості у боці, підвищення температури тіла, пітливість, зниження апетиту. При огляді: відставання ураженої половини грудної клітки при диханні; іноді відзначається її вибухання у ділянці накопичення ексудату. Перкуторно – над рідиною тупий звук. Верхня межа ексудату починається знизу, від хребта, піднімається уверх до задньої пахвової лінії, звідки спускається вниз до навкологрудинної лінії / лінія Дамуазо /. Над піджатою легенею – відзначається притуплення легеневого звуку з тімпанічним відтінком. Межі серця зміщені ексудатом у протилежний бік. Аускультативно – над ексудатом дихання не вислуховується. Над піджатою легенею – дихання послаблене, з бронхіальним відтінком. ЗАК: лейкоцитоз, прискорення ШОЕ. Рентген грудної клітки: інтенсивне затемнення з косою верхнею межею; зміщення середостіння в протилежний бік. При спробній плевральній пункції – отримують ексудат, який відправляють на лабораторне та бактеріальне дослідження. При великих випотах – пункцію виконують у 7-8 міжребер”ї по задній пахвовій лінії.

Лікування. При сухому плевриті – лікування основного захворювання. Для зменшення больового синдрому призначають – ліжковий режим, лежачі на хворому боці, протизапальні та анальгетичні засоби / аспірін, бутадіон, індометацин, вольтарен, баралгін /; десенсибілізуючі препарати / димедрол, піпольфен, супрастін /. При сухому кашлі – протикашльові засоби. Використовують також – банки, гірчичники, йодну сітку, зігріваючі компреси з тугим бинтуванням грудної клітки під час глибокого видиху. При зменшенні болю – дихальна гімнастика / для попередження утворення спайок /.

При ексудативному плевриті – лікування основного захворювання / ревматизму, пневмонії, туберкульозу /. Показане – висококалорійне харчування, підвищення захисних сил організму, десенсибілізуючі засоби, розсмоктуюча терапія – компреси, діатермія. Якщо рідина не розсмоктується протягом 2-3 тижнів, при наявності гнійного ексудату - проводять лікувальну пункцію плевральної порожнини, видаляють ексудат потроху, не більше 0,5-1 л за 1 раз, потім в плевральну порожнину вводять антибіотики. В період розсмоктування ексудату – призначають ЛФК.