Практичне заняття №3

Стилі

Основне призначення

Сфера використання

Підстилі, жанри

Загальні ознаки

Мовні ознаки

Науковий

Повідомлення про результати досліджень, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ, систематизація та популяризація знань.

Науково-технічна, виробнича, навчальна діяльність, сфера науки, техніки, освіти.

Підстилі: власне науковий (стаття, реферат, повідомлення, монографія); науково-популярний (науково-художній і науково-популярний нарис), науково-технічний, науково-навчальний (підручник).

Понятійність і предметність, об’єктивність, логічність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причинно-наслідкових відношень, висновки.

Велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, абстрактних (часто наукових) слів, наукова фразеологія (сталі термінологічні сполучення), цитати, посилання. Складні речення. Монологічна форма тексту. Типи мовлення: опис, роздум (рідше), розповідь. Усна і писемна форми мовлення.

Офіційно-діловий

Регулювання ділових відносин мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадських потреб людей у типових ситуаціях.

Офіційне спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність.

Законодавчий (закони, укази, статути, постанови); дипломатичний (міжнародні угоди – конвенції, повідомлення – комюніке, звернення – ноти, протоколи); адміністративно-канцелярський (накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти).

Регулювально-імперативний характер, документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), стабільність (тривалий час зберігає традиційні форми), стислість, чіткість, висока стандартизація значної частини висловів, сувора регламентація тексту.

Широке використання адміністративно-канцелярської та суспільно-політичної термінології; специфічна термінологія на зразок порушити питання; відсутність емоційно-експресивної лексики і будь-якої мовної індивідуальності автора, обмежена синонімія. У синтаксисі переважають: безособові і наказові форми дієслів, безособові, інфінітивні, неозначено-особові, узагальнено-особові речення; іменний присудок, складні синтаксичні конструкції, дієприкметникові та дієприслівникові звороти. Чітко регламентоване розміщення і побудова тексту, обсяг основних частин, наявність обов’язкових стандартних висловів.

Публіцистичний

Служити розв’язанню суспільно-політичних питань, активно впливати на читачів, переконувати у справедливості певної ідеї, спонукати їх до творчої діяльності, пропагувати прогресивні ідеї, учення, знання, здоровий спосіб життя.

Громадсько- політична, суспільно-культурна, виробнича діяльність, навчання.

Власне публіцистичний (газети, часописи, радіо, телебачення, реклама), художньо-публіцистичний (памфлети, фейлетони, нариси, ессе), науково-публіцистичний (критичні статті, аналітичні огляди, соціальні портрети).

Спрямованість на новизну; динамічність; актуалізація сучасності; інформаційність; політична, суспільна, морально-етична оцінка; синтез логізації та образності мовного вираження; документально-фактологічна точність; декларативність; закличність; поєднаність стандарту і експресії; авторська пристрасть; емоційність, простота, доступність, переконливість.

Широке використання суспільно-політичної лексики, політичних закликів, гасел, точних найменувань (подій, дат , учасників, місця); багатозначна образна лексика, що здатна привернути увагу читача і вплинути на нього, художні засоби – тропи і фігури. Всі лексеми, як правило, чітко поділяються на позитивно-оцінні й негативно-оцінні.

Художній

Впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.

Індивідуальна і колективна творча діяльність, література, різні види мистецтва, культура, освіта.

Епічні (прозові: епопея, роман, повість, оповідання, нарис), ліричні (поема, балада, пісня, поезія), драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль), комбіновані (ліро-епічний твір, драма-феєрія, усмішка).

Образність, поетичність, естетика мовлення, експресія як інтенсивність вираження, зображувальність (конкретно-чуттєве живописання дійсності).

Багатство лексики з переважанням слів конкретно-чуттєвого сприймання, використання емоційно-експресивної лексики, авторські новотвори, індивідуальний стиль митця, поширене вживання дієслівних форм, широке використання різних типів речень, синтаксичних зв’язків, особливості інтонування та ритмомелодики; повною мірою представлені всі стилістичні фігури.

Розмовний.

Засіб впливу й невимушеного спілкування, обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, зясування виробничих і побутових стосунків.

Усне повсякденне спілкування у побуті, у родині, на виробництві.

Розмовно-побутовий, розмовно-офіційний.

Безпосередня участь у спілкуванні, усна форма спілкування, невимушеність спілкування, неформальність, використання несловесних засобів, позамовних чинників, емоційні реакції.

Емоційно-експресивна лексика, суфікси суб’єктивної оцінки, прості, переважно короткі речення, часте використання різних займенників, дієслів із двома префіксами, фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторіччя, скорочені слова, вигуки, заміна термінів розмовними словами.

Конфесійний

Обслуговування релігійних потреб людини та суспільства.

Культові установи: церкви монастирі, скити, теологічні навчальні заклади, молитовні будинки, релігійні громади.

Жанри: канонічна література, літургіка, проповіді, молитви, катехитики. Підстилі: публіцистичний, науковий, художній.

Урочистість і піднесеність як стилістичні домінанти, благозвуччя, символізм та стійкість стильової норми.

Суто церковна термінологія, непрямий порядок слів у реченні та словосполученні, значна кількість метафор, алегорій, порівнянь, наявність архаїзмів, старослов’янізмів, власна фразеологія (Небесний Отець, воскресіння із мертвих).

Епістолярний

Обслуговувати заочне, у формі листів, спілкування людей у всіх сферах їхнього життя.

Не має чітко окреслених меж – це побут, інтимне життя, виробництво, політика, наука, мистецтво, справо ведення.

Типи: офіційне (службове); неофіційне (приватне).

Жанри: листи, щоденники, мемуари, записники, нотатки, календарі.

Наявність певної композиції: початок (шанобливе звернення), головна частина, кінцівка, іноді пост-скриптум (P.S.), лаконізм, телеграфність. Єдність в образі автора епістоли особи-субєкта, яка одночасно виконує кілька прагматичних ролей: діяч, носій психічного стані, хронікер, «той, хто пише».

Поєднання елементів художнього, публіцистичного та розмовного стилів.