Рекомендована література

1. Асєєв Ю. Мистецтво Давнього Києва. – К.: Мистецтво, 1969.

2. Асєєв Ю. Нові дослідження Успенського собору Києво-Печерської лаври // Образотворче мистецтво. – 1985. - №4. – С. 29 – 30.

3. Иоаннисян О. Основные этапы развития галицкого зодчества // Древнерусское искусство. Художественная культура Х – первой половины ХІІІ века. – М.: Наука, 1988. – С. 41 – 58.

4. Каргер М. Древний Киев. Почерки истории материальной культуры древнерусского города. Т. 1-2. – М.-Л., 1958 – 1961.

5. Карнабед А. Новы данные о пам’ятниках Чернигова ХІ – ХІІ вв. // Древнерусское икусство. Художественная культура Х – первой половины ХІІІ века. – М., 1988. – С. 31 – 40.

6. Історія українського мистецтва. – К.: АН УСССР, 1966. – В 6-ти т.

7. Комеч А. Древнерусское зодчество Х – ХІІ вв. Византийское наследие и становление самостоятельной традиции. – М., 1987.

8. Комеч А. Древнерусское искусство: Х – ХІІІ вв. – М., 1980.

9. Крвавич Д., Овсійчук В., Черепанова С. Українське мистецтво: Навч. Посібник: у 3х ч. – Л, 2004.

10. Лазарев В. Византия и древнерусское искусство: Сб. ст.. – М., 1978.

11. Лазарев В. Искусство средневековой Руси и Запад. (ХІ – ХУ в.) – М., 1970.

12. Логвин Г. По Україні: Стародавні мистецькі пам’ятки. – К.: Мистецтво, 1968.

13. Логвин Г. Церковь Спаса на Берестове в Киеве // Строительство и архитектура. – 1983. - №7. – С. 27 –28.

14. Логвин Г. Чернигов, Путивль (очерк). – М., 1980.

15. Раппопорт П. Древнерусская архитектура. – М., 1970.

16. Раппопорт П. Зодчество Древней Руси. – Л., 1986.

17. Раппопорт П. К вопросу о сложении галицкой архитектурной школы. – М., 1968.

18. Раппопорт П. Русская архитектура Х – ХІІІ вв.: Каталог памятников. – Л.: Наука, 1982.

19. Смирний Ю. Українська архітектура як символічний текст // ОМ. – 2003. - № 1. – С.

20. Собор св. Софії в Києві: Книга-альбом / Авт. Тексту Г. Логвин; упор. Г. Логвин. – К., 2001. – 352 с.

21. Терещенко Ю. Україна і європейський світ: Нарис історії від утворення старокиївської держави до кінця ХУІ ст. – К., 1996.

22. Фіголь М. Мистецтво стародавнього Галича. – К., 1997.

23. Холостенко Н. Памятник ХІ в. – собор Печерського монастыря // Строительство и архитектура. – 1972, - №1. – С. 32 – 34.

24. Холостенко Н. Успенский собор Печерского монастыря // Стародавній Київ. – К.: Наукова думка, 1975. – С. 107 – 108.

25. Шміт Ф. Мистецтво старої Руси-України // Хроніка-2000. – 2001. – № 44. – С. 49 – 64.

Модуль 3

Монументальний живопис ХІІ – ХІІІ століть представлений ансамблями мозаїк Михайлівської церкви Золотоверхого монастиря та фресок Кирилівської церкви. При їх вивченні слід визначити відмінності поміж Софійськими та Михайлівським мозаїками, софійськими та кирилівськими фресками.

Обоів’язково слід вивчити матеріали, присвячені відносно новим відкриттям у цій галузі (фрески церкви Спаса на Берестові, фрески Михайлівського собору Видубицького монастиря, образ св. Фекли зі Спасо-Преображенського собору у Чернігові, тощо)

Іконопису Київської Руси-України слід надати особливого значення. Історія української ікони – особлива сторінка вітчизняної мистецької історії. В світлі нинішніх мистецтвознавчих розвідок вона дещо відрізняється від узвичаєних поглядів на давньоруську ікону. Не заперечуючи визначальний вплив візантійської ікони на формування іконопису в Руси-Україні сучасні дослідники стверджують, що вже у ХІІ столітті в Києві, а пізніше і в Галичині, існувала своєрідна ікономалярська традиція. Зокрема, київській школі притаманні тяжіння до монументальних форм, декоративності, майстерність чітких урівноважених композицій. Вишгородська («Владимирская») Богоматір (ХІІ ст., ДТГ), „Устюзьке благовіщення” (ХІІ ст., ДТГ), Спас Нерукотворний (ХІІ ст., ДТГ), Дмитро Солунський (ХІІ ст., ДТГ) Архангел „Златі власа” (ХІІ ст., ДРМ), „Свенська” (Печерська) Богоматір (ХІІІ ст., ДТГ), Борис і Гліб (ХІІІ ст., КМРМ), Покрова (ХІІІ ст., ДМУОМ) – ікони, які, за даними останніх досліджень, є зразками іконопису в київській Руси-Україні ХІІ – ХІІІ століть.