5Вопрос:

Основа конфліктологічного підходу полягає у визначенні конфлікту одним із найважливіших чинників соціального розвитку. Г.Зіммель вважав конфлікт універсальним явищем, стверджуючи, що безконфліктне суспільство не має механізмів саморозвитку.

Саме ця ідея в теорії конфлікту активізує інтерес до вивчення проблеми буття [2, с.8]. При порівнянні сучасної теорії конфлікту з її джерелами наголос робиться на тому, що вона виникла як результат прагнень створити „неідеологізовані версії марксизму" Але, сучасний конфліктологічний підхід має більші пізнавальні можливості, ніж класичний марксизм.

Зауважимо, що в різних версіях конфліктології залишилась істотна відмінність у розумінні природи соціальних конфліктів. Зокрема, К.Маркс акцентував увагу на антагоністичному характері соціальних конфліктів, їхньому економічному підґрунті. Г.Зіммель відштовхувався від притаманних людським істотам „інстинктів боротьби" й указував на інтегративні наслідки конфліктів.

М.Вебер пропонував суто соціологічний підхід багатофакторної теорії соціальної стратифікації, наголошуючи на ролі ідейно-культурних чинників. Теорія конфлікту весь час модифікувалася. При цьому, конфліктологічна парадигма була пов'язана з європейською соціально-філософською думкою лівого ґатунку, оскільки всі провідні теоретики конфліктології так чи інакше були причетні до соціалістичного чи робітничого руху.

У Р.Дарендорфа концептуальний підхід будується на положеннях теорій К.Маркса та М.Вебера - з акцентом на перегляді Марксових поглядів на природу соціальних конфліктів. За Р.Дарендорфом, соціальний конфлікт завжди був і буде властивий будь-якому суспільству внаслідок неминучої розбіжності інтересів сторін. Влада та авторитет є дефіцитними ресурсами, які слугують основним джерелом конфліктів і змін і за які конкурують між собою групи. Він стверджує, що класовий конфлікт визначається характером влади. Вважаючи марними спроби ліквідації глибинних причин соціальних антагонізмів, вчений висловлює припущення щодо можливості впливу на зміну специфіки перебігу конфлікту. Це відкриває перед сучасним суспільством перспективу не революційних переворотів, а поступових еволюційних змін. К.Боулдінг, прагнув сформулювати цілісну наукову теорію конфлікту, описуючи в її межах усі прояви живої та неживої природи, індивідуального та суспільного життя. Термін „конфлікт" у Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Випуск 352-353. Філософія 1 ] 5 цьому аспекті широко використовують під час аналізу фізіологічних, біологічних чи соціальних явищ. К.Боулдінг, вказуючи „на безкінечну війну моря проти суші й одних форм змінної породи проти інших форм5 ', вважав, що навіть нежива природа переповнена гострими конфліктами. К.Боулдінг зазначав, що всі конфлікти мають спільні зразки розвитку і що вивчення саме цих спільних елементів може представити феномен конфлікту в будь-якому його специфічному вияві. На думку Р.Коллінза, соціологія повинна вміти пояснювати і одностайність (консенсус), і конфлікт, і структуру, і зміни. Отже, за наявності впорядкованої структури - застосовувати функціональний підхід, а у випадку виникнення конфлікту - використовувати для аналізу теорію конфлікту. Концепція конфлікту Р.Коллінза мала винятково узагальнюючий характер, оскільки аналізувала суспільство у мікроорієнтованому напрямку, порівняно із макротеорією конфлікту Р.Дарендорфа та іншими теоріями. Р.Коллінз наголошував, що конфлікт як предмет вивчення було обрано на підставі, яка є, можливо, єдиним центральним процесом соціального життя. Він критикував марксистську теорію як „однофакторне пояснення багатофакторного світу" [3].