Критерії вибору теми дослідження

Загально-державна ефективність

Відповідність профілю закладу

Забезпечення фінансування і впровадження результатів дослідження

Рис. 4. Обґрунтування теми дослідження

При виборі теми необхідно за літературними джерелами вивчити ступінь і рівень розробки дослідження, яке проектується, узагальнити передовий досвід підприємств і об’єднань. Важливо ознайомитися також з планами науково-дослідних установ, які розробляють аналогічні теми, при можливості вивчити їх звіти за виконаними науково-дослідними роботами.

Початківцю досліднику слід вибирати більш вузьку тему, не втрачаючи, однак, зв’язку із загальною науковою проблемою, до якої вона входить. Чим більше висловлює довідник критичних зауважень до теми роботи, вносить пропозиції щодо напрямів удосконалення економічної роботи, тим більшою є впевненість в успішному її виконанні.

При вивченні стану наукових розробок із запропонованої теми досліджень необхідно провести групування добутих знань:

• знання, які здобули загальне визнання наукою і застосовуються на практиці;

• дискусійні питання, недостатньо розроблені і які потребують наукового обґрунтування;

• питання, які виникають при постановці і є у літературних джерелах, запропоновані практикою, або які виникають у виконавців на стадії вибору теми.

Отже, на стадії обґрунтування теми дослідження вивчаються всі критерії вибору, після чого приймається рішення про включення теми до плану науково-дослідницьких робіт цього закладу.

4. Змістовний аналіз програми дослідження

Дослідження – це складний процес пізнавальної діяльності, в процесі якої суб’єкт пізнання поступово переходить від одних якісних етапів до інших, від нерозуміння сутності досліджуваного об’єкта до отримання необхідних і достовірних знань про нього.

Якою б не була специфіка конкретного дослідження, вона завжди проходить визначені етапи. Як правило, виділяють чотири основних етапи дослідження, характеристика яких приведена в таблиці 5.

Таблиця 5.

Характеристика основних етапів дослідження

Етап дос-лідження	Зміст етапу дослідження	Результати етапу дослідження
Програму-ючий	Розробка питань методології, методики і техніки дослідження	Програма дослідження
Інформа-ційний	Використання методів і техніки для отримання масиву достовірної і репрезентативної інформації	Емпірична інформація
Аналі-тичний	Аналіз інформації, її узагальнення, теоретизація, опис і пояснення фактів, обґрунтування тенденцій і закономірностей, виділення кореля-ційних і причинно наслідкових зв’язків	Опис і пояснення об’єкта (явища або процесу) що вивчається
Прак- тичний	Розробка практичних рекомендацій і досліджуваних технологій	Модель практичного перетворення об’єкта (явища або процесу), що вивчається

Будь-яке дослідження починається з розробки його програми, яку розглядають у двох аспектах. З однієї сторони, програма являє собою основний документ наукового пошуку, за яким можна судити про ступінь наукової обґрунтованості того або іншого дослідження, а з другої – це визначена методологічна модель дослідження, де фіксуються методологічні принципи, цілі і задачі дослідження, а також способи їх досягнення.

Будь-яка програма дослідження повинна задовольняти наступні основні вимоги:

- теоретико-методологічну обґрунтованість;

- структурну повноту, тобто наявність в ній всіх структурних елементів;

- логічності і послідовності її частин і фрагментів;

- гнучкості (не повинна сковувати творчі можливості дослідника);

- ясності, чіткості і зрозумілості навіть для неспеціалістів.

Отже, програма відіграє центральну роль в дослідженні, важливо сформувати функції, які вказують на її призначення і розкривають основний зміст.

1. Методологічна функція. Полягає в тому, що із наявного різноманіття концептуальних підходів і аспектів бачення об’єкта вона визначає ту методологію, яка буде використовуватись дослідником.

2. Методична функція. Передбачає концентрацію і обґрунтування методів дослідження, тобто отримання інформації, а також її аналізу і обробки.

3. Гносеологічна функція. Забезпечує зниження рівня невизначеності в розумінні досліджуваного об’єкта після розробки програми в порівнянні з його розумінням до її розробки.

4. Моделююча функція. Полягає в уяві об’єкта як особливої моделі дослідження, основних його аспектів, етапів і процедур.

5. Програмуюча функція. Полягає в розробці програми як такої, яка представляє собою специфічну модель досліджуваного процесу, яка оптимізує і упорядковує діяльність дослідника.

6. Нормативна функція. Вказує на наявність програми, побудованої у відповідності із її структурою, як основоположної вимоги і ознаки науковості дослідження. Програма задає нормативні вимоги певної науки по відношенню до конкретного дослідження.

7. Організаційна функція. Пропонує розподілення обов’язків поміж членами досліджуваного колективу, розподіл і упорядковування праці кожного дослідника, контроль за ходом досліджуваного процесу.

8. Евристична функція. Забезпечує пошук і отримання нового знання, проникнення в суть досліджуваного об’єкта, відкриття його глибинних планів, а також перехід від незнання до знання, від не істини до істини.

Неуважність до побудови коректної і повної в науковому плані програми суттєво впливає на якість дослідження, значно звужує пізнавальні можливості дослідника, а також зменшує актуальність і соціальну значимість дослідження і його результатів.

Кожна із перерахованих функцій, в свою чергу, ділиться на елементи в порядку, який задає логіка дослідження. У зв’язку з цим розглянемо структуру програми дослідження.

Методологічний розділ програми дослідження включає такі елементи: формулювання проблемної ситуації; визначення об’єкта і предмета дослідження; вияснення цілі і задач пізнавальної діяльності; визначення або інтерпретацію основних понять і категорій; попередній аналіз предмета дослідження в цілому; висунення і обґрунтування гіпотез у цілому.

Методичний (або процедурний) розділ програми дослідження складається із таких компонентів: розробки і обґрунтування вибірки; вибірка або розробка методів збору інформації; описання методів і схем аналізу і обробки даних; визначення можливих напрямків практичного використання результатів; розробка стратегічного і робочого планів дослідження.

Найбільш рельєфно структура програми дослідження представлена на рис. 5.

Формулювання проблемної ситуації

Визначення об’єкта і предмета дослідження

Визначення цілей і задач дослідження

Визначення або інтерпретація основних понять

Визначення можливих напрямків практичного використання результатів

Висування гіпотез

Розробка стратегічного і робочого планів дослідження

Під алгоритмом розробки програми потрібно розуміти впорядкований ланцюг кроків, які поступово здійснюються, тобто окремих дослідницьких дій, які завершуються створенням самої програми. Таким чином, алгоритм розробки програми дослідження передбачає наступні кроки (або дії):

1. Формулювання проблемної ситуації, яке передбачає виділення найбільш гострого протиріччя, яке міститься в досліджуваній реальності.

2. Визначення об’єкта дослідження, тобто того або іншого явища або процесу, області дійсності тих або будь-яких галузевих відносин, які містять сформульоване раніше протиріччя.

3. Виділення предмету дослідження, тобто найбільш значимих з практичної або теоретичної точки зору властивостей, сторін і особливостей об’єкта, які найбільш повно виражають протиріччя і підлягають дослідженню.

4. Визначення цілей дослідження, тобто виявлення того, заради чого повинне проводитись дане дослідження.

5. Формування теоретичних і практичних, основних і неосновних задач дослідження, тобто, що необхідно конкретно зробити для досягнення цілі дослідження.

6. Визначення основних категорій і понять, які описують основні властивості і характеристики досліджуваного об’єкта, який містить протиріччя.

7. Емпірична інтерпретація основних понять, передбачаючи тлумачення їх змісту і операціоналізацію, тобто ділення на складові (менш загальні поняття) впритул до при знаків, які емпірично фіксуються.

8. Перевірка правильності емпіричного тлумачення, яка здійснюється поетапним узагальненням емпіричних ознак до складових понять і підпонять і, нарешті, до нового загального поняття, а потім вияснення адекватності старого загального поняття і нового. Якщо вони неадекватні, то проходить повернення до перше початкових етапів алгоритму, у зворотному випадку продовжується робота з програмування дослідження.

9. Попередній аналіз предмету дослідження в цілому, який основується на побудові предмета в рамках системного підходу. В результаті створюється модель предмету, яка описується не загальними, а інтерпретованими поняттями.

10. Висування гіпотез або науково обґрунтованих пропозицій про кількісні і якісні характеристики, причини і майбутній стан процесів, описаних розробленою раніше моделлю предмета дослідження. Сформульовані гіпотези обов’язково перевіряються для того, щоб вони не містили понять, які не отримали емпіричних інтерпретацій, не заперечили раніше встановленим науковим фактам, а також не містили виключення будь-яких явищ із їх гіпотетичного кругу і давали б ясну відповідь на способи їх наступної перевірки в ході дослідження.

11. Розробка і обґрунтування вибірки (вибіркової сукупності) як деякої моделі об’єкта, яка має менші масштаби, але здатна замінити об’єкт в дослідженні і давати знання про нього в цілому.

12. Характеристика методів і методик вимірювання, основних процедур збору даних, тобто аргументація шкал вимірювання, особливостей методів і методик, що використовуються.

13. Визначення основних процедур аналізу даних (кількісний, якісних, статистичний аналіз, факторний аналіз, використання комп’ютера для обробки інформації і т. д.).

14. Складання логічного плану дослідження, направленого на визначення порядку досліджуваних процедур. Від правильно вибраного варіанту плану дослідження (розвідувального, аналітичного або експериментального) залежить зміст дослідної діяльності.

15. Визначення можливих напрямків практичного використання майбутнього результату дослідження і корегування у зв’язку з цим попередніх процедур програми дослідження.

16. Складання організаційного плану і сіткового графіку роботи, тобто визначення чисельності і складу дослідницької групи, розподіл в ній обов’язків і визначення порядку роботи в цілому.

Така ємка структура програми допомагає уникнути помилок як при проведенні дослідження, так і при обробці і аналізі її результатів.