Тема 9. Організація науково-дослідної роботи студентів

1. Завдання наукових досліджень у підготовці менеджерів-економістів і наукових кадрів.

2. Організація науки і підготовка наукових кадрів.

3. Види і форми науково-дослідницької роботи студентів і аспірантів.

4. Планування, облік і контроль науково-дослідної роботи студентів і аспірантів.

5. Організація науково-дослідної роботи магістрів.

1. Завдання наукових досліджень у підготовці менеджерів-економістів і наукових кадрів

Наука в розвитку соціально-економічних відносин у суспільстві виконує роль безпосередньої виробничої сили. Завдяки науці створюються нові знаряддя і предмети праці, технологія виробництва, укладаються галузеві і міжгалузеві економічні зв’язки у народному господарстві. Наука впливає на розвиток матеріально-технічної бази суспільства, основою якої є індустрія, що ґрунтується на енергетичних ресурсах і широкому застосуванні новітніх науково-технічних досягнень.

Основними завдання при підготовці управлінців та економістів для галузей господарства є:

• оволодіння студентами і аспірантами науковим методом пізнання і застосування його для поглибленого і творчого засвоєння навчального матеріалу, а також у майбутній практичній діяльності;

• вивчення методології наукових досліджень та застосування її у підприємницькій діяльності;

• оволодіння методами і прийомами самостійного розв’язання наукових і техніко-економічних задач на виробництві та у наукових установах;

• набуття трудових навичок у застосування наукових методів при розв’язанні виробничо-технічних завдань;

• впровадження досягнень науково-технічного прогресу у практику підприємницької діяльності з найменшими витратами і найбільшою ефективністю у бізнесі.

Отже, завдання наукових досліджень у підготовці управлінців, економістів і наукових кадрів полягають у вихованні та навчанні активних, всебічно розвинених фахівців з управління, економіки та бізнесу.

2. Організація науки і підготовка наукових кадрів

Організацією науки в Україні займається Міністерство освіти і науки України, яке визначає разом з науковими установами напрям розвитку наукових досліджень та використання їх у народному господарстві. Міністерство подає плани розвитку науки Уряду або Верховній Раді України на затвердження та забезпечення фінансування із державного бюджету або інших джерел.

Вищим науковим центром держави є Національна академія наук України (НАН). Вона очолює і координує разом з Міністерством освіти і науки, фундаментальні дослідження у різних галузях науки. НАН є державною науковою установою, яка об’єднує всі напрями національної науки та підтримує міжнародні зв’язки з науковими центрами інших країн.

Керівництво НАН України очолює Президент, який обирається загальними зборами вчених. Вони ж обирають віце-президентів, вченого секретаря, президію і ревізійну комісію.

Відділення НАН об’єднують науково-дослідні інститути (НДІ). Так, у складі відділення суспільних наук НАН є науково-дослідний інститут менеджменту. НДІ є також у інших відділеннях НАН. Вони очолюють розвиток науки у цій галузі знань, у них зосереджені провідні наукові сили.

Крім НАН в Україні функціонують державні галузеві академії, у складі яких є Науково-дослідні інститути менеджменту.

В Україні діє значна кількість галузевих НДІ, підпорядкованих міністерствам і відомствам. Так, НДІ економіки підвідомчий Міністерству економіки і європейської інтеграції України, НДІ фінансів – Міністерству фінансів України, НДІ статистики – Держкомстату України та ін.

Науково-дослідні установи галузевого підпорядкування проводять наукові дослідження переважно прикладного характеру, в яких має потребу галузь, до якої вони входять. Зокрема, ці НДІ виконують особливо складні і трудомісткі науково-дослідні роботи, які потребують об’єднання зусиль колективу вчених (розробка методик з прогнозування розвитку галузі, запобігання інфляції і банкрутству та ін.). Відповідно до напряму НДІ визначається його структура: створюються відділи, лабораторії, сектори, які здебільшого очолюють провідні вчені у цій галузі знань.

Вищі навчальні заклади (університети, академії, інститути) мають спеціальні підрозділи, які виконують науково-дослідні роботи за рахунок державних бюджетних і госпрозрахункових коштів. Виконують дослідження професорсько-викладацькі працівники із залученням студентів, а також учені на конкурсній основі. Тематика досліджень у цих установах формується за профілем вузу, його факультетів та кафедр на договірних засадах з підприємствами, організаціями або у формі державного замовлення.

Кадри науки підготовлюють вищі навчальні заклади і науково-дослідні установи, діяльність яких регламентує “Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів”.

Відповідно до Закону України про освіту в Україні встановлена система наукових ступенів і вчених звань. Випускникам коледжу, інституту, університету за результатами кваліфікаційної роботи присуджується перший науковий ступінь – бакалавра відповідної спеціальності.

Випускникам інституту, академії, університету, інших до них прирівняних навчальних закладів за результатами захисту кваліфікаційної роботи присуджується другий науковий ступінь – магістра відповідної спеціальності.

Для підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів в Україні існує магістратура, аспірантура і докторантура.

До магістратури приймають осіб, що мають ступінь бакалавра. Після завершення навчання у магістратурі магістрант захищає магістерську роботу.

Аспірантура є основною формою планомірної підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів. До аспірантури приймаються громадяни України, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста, магістра.

Аспірантура функціонує при вищих навчальних закладах, наукових установах, що мають необхідну наукову і матеріальну базу. Термін навчання в аспірантурі з відривом від виробництва не повинен перевищувати трьох років, а в аспірантурі без відриву від виробництва – чотирьох років.

Завершується навчання в аспірантурі захистом у спеціалізованій ученій раді дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата наук.

Докторантура, як вищий ступінь єдиної системи безперервної освіти, створюється при вищих навчальних закладах, наукових установах і організаціях, що мають необхідну наукову і матеріальну базу. Відкриття і закриття докторантури, контроль за її діяльністю здійснює Міносвіти і науки України, а в академічних наукових установах – президії НАН та інших академій.

У докторантуру приймаються громадяни України, кандидати наук, які мають наукові здобутки в обраній галузі науки.

Термін підготовки в докторантурі не повинен перевищувати трьох років. Тема докторської дисертації затверджується не пізніше трьох місяців після зарахування кандидата до докторантури. За час перебування у докторантурі кандидат на здобуття вченого ступеня доктора наук повинен підготувати і захистити у спеціалізованій ученій раді дисертацію.

Наукові ступені кандидата і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів в установленому порядку за результатами захисту дисертацій згідно з “Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань”.

Учені звання доцента, професора, старшого наукового співробітника присвоюються вченими радами навчальних закладів і затверджуються в установленому порядку.

Докторська дисертація – це робота, у якій сформульовано і обґрунтовано наукові положення, що характеризуються як новий напрям у відповідній галузі науки, або здійснено теоретичне узагальнення та вирішення великої наукової проблеми, що має велике загальнодержавне економічне і соціально-культурне значення.

Вчені, що працюють у вузі, атестуються трьома вченими званнями. На першому етапі, коли спеціаліст приступає до педагогічної роботи у вузі, його призначають на посаду асистента. Кандидати наук, які мають певний стаж роботи у вузі і проявили себе як здібні педагоги і вчені, обрані за конкурсом радою вузу на посаду доцента, одержують це звання після відповідного затвердження. Доктори наук, які мають науково-педагогічний стаж роботи у вузі, обрані за конкурсом радою вузу на посаду професора, одержують це звання також після відповідного затвердження. Співробітникам НДІ присвоюється звання молодшого наукового співробітника і старшого наукового співробітника радою інституту.

Найбільш видатні вчені обираються зборами НАН України, галузевими і громадськими академіями членами-кореспондентами і дійсними членами – академіками. Науковим працівникам і працівникам вищої школи за великі заслуги у науці і педагогіці присвоюються почесні звання “Заслужений діяч науки і техніки України”, “Заслужений працівник освіти” та ін.