3. Методика оброки одержаної інформації

Заповнена анкета являє собою емпіричну інформацію. Для того, щоб вона стала значущою її необхідно обробити. Є два види обробки анкет – ручна і на ЕОМ.

Ручна обробка інформації.

Ручна обробка застосовується при обмеженій кількості анкет – до декількох десятків. Якщо анкета містить небагато запитань, то вручну можна обробляти до п’ятисот анкет.

Ручна обробка анкет розпочинається з перевірки на точність, повноту та якість заповнення. Цією операцією передбачається перевірка на відповідність запитань відповідям, виправлення допущених неточностей і помилок. Потім слід вилучити анкети, в яких немає відповідей на більш ніж 30% основних запитань і не зазначені стать, вік респондента та інші важливі позиції.

Після цього перевірені анкети нумерують, а кожне запитання і варіанти відповідей отримують свій порядковий номер, який стає кодом. Після такої обробки анкетна інформація перетворюється в логічно впорядкований ряд чисел.

Запитання і відповіді на них кодують двома способами. Один із них – порядкова нумерація всіх позицій. Наприклад:

Запитання: Які наукові журнали протягом останнього року Ви запитували в нашій бібліотеці?

001 науково-популярні

002 спеціальні

003 публіцистичні

Другий спосіб називають кодуванням певних позицій, і ведеться воно за тими ж параметрами:

Запитання: Які наукові журнали протягом останнього року Ви запитували в нашій бібліотеці?

1 - науково-популярні

2 - спеціальні

3 - публіцистичні

При кодуванні згрупованих за смислом запитань важливо дотримуватися таких вимог:

• виділені групи відповідей мають підпорядковуватися загальній меті дослідження;

• відповіді, що належать до однієї групи, повинні мати загальну логіку і смислову основу.

Формалізований набір відповідей називають кодифікатором, його використання значно полегшує подальшу ручну чи машинну обробку інформації, що міститься в анкетах.

Увесь макет анкети переписують у таблицю (табл.6).

Таблиця 6.

Макет анкети

Номер запитання	Номер варіанта відповіді	Місце для підрахунку позитивних відповідей	Кількість позитивних відповідей	% до загальної кількості респондентів
1	1 2	* **	13 25	26 50
2	1 2 3 4 5	|| ** ** * *	6 4 9 12 8	12 8 18 24 16

Користуючись відповідями у рядку третьої графи ставлять крапки або рисочки, користуючись простим кодом:

1=. ; 2=: ; 3=. ; 4=: : ; 5=:.: ; 6= ||; 7 = |_|; 8=:|_|; 9= |_|:; 10 =:|_|:.

При першій позитивній відповіді на запитання поставлена крапка, при другій додається ще одна і так доти, поки не набереться п’ять відповідей. З 6-го номера дії повторюються, але вже не з крапками, а з рисками і т. ін.

П’яту графу таблиці заповнюють шляхом підрахунку для кожного варіанту за формулою:

V = n/S*100%,

де V – частка виражена у процентах;

n – частка даного варіанта;

S – сума часток у всіх варіантах, тобто розмір сукупності. Наприклад, частка студентів (515) у вибірковій сукупності, розмір якої становить 2715 респондентів, дорівнює:

V = 515 : 2715 * 100% = 19,0%.

Результат округлюють до одиниць або десятків. Сума повинна становити 100%.

Одномірні розподіли, які називають варіаційними рядами, складаються з переліку всіх варіантів даної ознаки, а навпроти кожного варіанта зазначають кількість респондентів, які його вибрали. Ця величина називається частотою даного варіанта.