Списання зобов’язань здійснюється у разі, якщо раніше визнане зобов’язання на дату балансу не підлягає погашенню.
Ознаками того, що раніше списане зобов’язання не підлягає погашенню, зокрема, можуть бути:
закінчення перебігу строку позовної давності;
відсутність кредитора (ліквідований і т.д.);
укладення мирової угоди (угоди про прощення боргу), відповідно до якого зменшується (прощається) сума заборгованості;
наявність рішення суду, що набрало законної сили, яким кредитору відмовлено у стягненні заборгованості;
наявність передбачених законом підстав для списання заборгованості.
Аналіз кредиторської заборгованості на предмет визнання її такою, що не підлягає погашенню, проводить комісія, створена в підприємстві для роботи з дебіторською і кредиторською заборгованістю. Комісія використовує рекомендації та документи, надані їй підрозділами і службами підприємства.
Організація обліку розрахунків за податками.
В Україні залежно від рівня державних структур встановлюються загальнодержавні та місцеві податки й збори (рис.5.2).
Рисунок 5.2- Структурно-логічна схема загальнодержавних та місцевих податків і зборів
Завдання організації розрахунків з бюджетом та їхнього обліку: дотримання виконання вимог Податкового кодексу та інших законодавчо-нормативних документів, що регулюють розрахунки з бюджетом; забезпечення своєчасного надходження та оформлення первинних документів за розрахунково-платіжними операціями, їх бухгалтерської обробки та відображення в обліку й звітності; розробка та дотримання графіку документообігу; суворе дотримання розрахунково-платіжної дисципліни; недопущення утворення дебіторської заборгованості, а якщо вона є, вживання заходів до якнайшвидшого погашення боргів; забезпечення своєчасного погашення кредиторської заборгованості; підтвердження фактичного стану розрахунків з бюджетом шляхом організації та проведення у встановлені терміни інвентаризації; забезпечення відображення розрахунків з бюджетом в поточному обліку та на дату складання фінансової, податкової звітності; розподіл обов’язків щодо відображення в обліку інформації серед працівників бухгалтерії; забезпечення використання сучасної комп’ютерної техніки та програмних засобів для обробки даних щодо розрахунків.
Первинні документи з обліку розрахунків за податками можна поділити на дві групи:
документи, що підтверджують нарахування заборгованості за податками – податкова накладна, коригування податкової накладної, податковий вексель, акт перевірки (згідно з яким підприємству належить нарахувати/донарахувати/ зменшити податок), вантажна митна декларація, довідка-розрахунок бухгалтера;
документи, що підтверджують сплату відповідного податку – платіжні доручення, банківські виписки, квитанція до прибуткового ордеру, касові чеки.
Серед документів, які обов’язково повинні розроблятися на підприємстві та затверджуватися в наказі про облікову політику, можна назвати Календарний графік сплати податків підприємства.
В ньому необхідно зазначити наступне:
види податків, обов’язкових зборів та платежів, платником яких є підприємство;
розмір ставки;
граничний термін сплати;
назва звіту або декларації;
граничний термін поданя звіту або декларації;
відповідальні(ий) за своєчасність розрахунку, сплати податку, складання звіту та його надання до відповідної установи.
Такий графік можна формувати на рік з поквартальною або помісячною розбивкою.
Серед зведених документів, в яких формується інформація відносно розрахунків підприємства за податком на додану вартість, слід назвати необхідними до застосування Реєстр виданих податкових накладних та Реєстр отриманих податкових накладних.
На підставі отриманих податкових накладних і інших розрахункових і платіжних документів здійснюються записи в Реєстрах за звітний період і визначається підсумок зареєстрованих операцій.
Порядок документального оформлення обліку розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість можна представити у вигляді схеми (рис.5.3).
Рисунок 5.3 - Документальне оформлення обліку розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість
Відмітимо, що спеціальних документів для обліку розрахунків за іншими податками, зборами та платежами нормативними та методичними інструкціями не передбачено, тому необхідність їх ведення та розробки є самостійним рішенням бухгалтера кожного окремого підприємства. Зокрема, серед таких документів можна рекомендувати розробку для підприємства – платників податку на прибуток спеціалізованих Відомостей обліку податкових доходів та витрат, накопичення інформації про постійні та тимчасові різниці в базі оподаткування податком на прибуток.
Після перевірки первинних документів за формою і змістом інформація переноситься до облікових регістрів.