Поняття облікової політики, її значення і необхідність організації на підприємствах.

Облікова політика – конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, які застосовуються суб’єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності (МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилках»).

Необхідність формування облікової політики на підприємстві зумовлена, насамперед, особливостями діяльності останнього, які не можуть бути відображені з достатньою повнотою в жодному нормативному документі внаслідок їх специфічності, хоч у цілому бухгалтерський облік на кожному підприємстві ґрунтується на відповідному нормативно-правовому забезпеченні — законах і підзаконних, актах (положеннях, інструкціях, директивах, рекомендаціях, наказах тощо), які безпосередньо регулюють організацію бухгалтерського обліку і звітності, а також вимогах фінансового, господарського і земельного права. Тому ступінь свободи конкретного підприємства у формуванні облікової політики, як зазначають науковці, законодавче обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку у вигляді переліку методик і облікових процедур. Однак передбачаються допустимі альтернативні варіанти і підприємство має можливість вибору конкретних способів оцінки, калькулювання, складу бухгалтерських рахунків тощо. Саме ці обставини дозволяють стверджувати, що необхідність формування облікової політики підприємства об'єктивно зумовлена.

Необхідність облікової політики підприємства встановлена в законодавчому порядку. Зокрема, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996 — XIV її визначено як спеціальний термін у ст. 1: «Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності». А в ст. 5 закону вказано, що «... підприємство

самостійно визначає облікову політику...».

Формування облікової політики.

Процес формування облікової політики - це надана законом можливість суб'єкту господарювання самостійно здійснювати у межах правового поля облікову діяльність, яка включає сукупність принципів, методів і процедур здійснення первинного спостереження, аналізу, поточного групування, підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності, складання та подання фінансової звітності.

Облікову політику підприємства доцільно формувати за такими етапами:

1) організаційний – створення відповідного виконавчого органу та закріплення за його фахівцями обов’язків та повноважень;

2) підготовчий – визначення стратегічних і тактичних напрямків господарської діяльності підприємства і об’єктів обліку;

3) етап вивчення факторів, що впливають на діяльність підприємства;

4) етап вибору елементів облікової політики підприємства, розробка порядку інформаційного забезпечення процесу формування облікової політики;

5) заключний – затвердження базового та складання поточного розпорядчого документа про облікову політику, впровадження та контроль за його дотримання.

Наказ про облікову політику: основний зміст та призначення

Головне призначення облікової політики – оптимізація процесу організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності конкретного підприємства через вибір і декларування певних методів та облікових процедур. Виконання цього можливо через процедуру формалізації за допомогою таких носіїв інформації, як наказ, положення, інша організаційно-розпорядча документація, система внутрішньої документації.

Один із основних це Наказ - це правовий акт (розпорядчий документ), що видається керівником підприємства, організації, установи на правах єдононачальності і в межах своєї компетенції для вирішення основних та оперативних завдань, які поставлено перед даним підприємством.

Структура розпорядчого документа може бути різноманітною.

Зміни облікової політики: причини, оформлення та коригування в обліку.

Для суб’єктів господарювання, які складають фінансову звітність за МСФЗ. Випадки зміни облікової політики містять у п.14 МСБО 8, а саме:

1) якщо зміна передбачена міжнародним стандартом;

2) якщо інформація у фінзвітності буде більш достовірною та доречною.

Зміни в обліковій політиці, які здійснюються відповідно до вимог МСФЗ, можна оформити наказом по підприємству про внесення змін до наказу про облікову політику, або шляхом відання нового наказу про облікову політику за умови, що зміни є суттєвими й охоплюють значну кількість облікових об’єктів.

Цим же стандартом визначено, які дії не вважаються змінами облікової політики. До них віднесено застосування облікової політики до операцій, які (п.16 МСБО 8):

• за своєю сутністю відрізняються від тих, що здійснювалися суб’єктом господарювання раніше;

• раніше не відбувалися в господарській діяльності підприємства або були несуттєвими.

При здійсненні названих операцій вносити зміни до розпорядчих документів не треба, якщо наказом про облікову політику установлено обліковий підхід до таких операцій.

Інформація про застосовувану суб’єктом господарювання облікову політику та її зміни розкривається у Примітках до фінансової звітності, формат яких нормативно не затверджений.

ЗМ3 Організація облікового процесу

Обліковий процес як сукупність і об’єкт організації. Етапи облікового процесу.

Технологія бухгалтерського обліку мають поетапну побудову – їх поділяють на три відокремлених етапи. Основою такого поділу є змістова характеристика етапу, що випливає з відповідної цільової функції. Але технологія кожного з етапів процесів є однаковою – вхідні дані (первинна або поточна інформація) підлягає переробці у вихідні дані (результативну інформацію) (рис. 3.1), тому кожний етап можна виокремити як самостійний об’єкт організації.

Рисунок 3.1 - Технологічні етапи побудови облікового процесу.

Для процесу бухгалтерського обліку:

І етап – вхід до системи: первинний облік – первинне спостереження, сприйняття, вимірювання в натуральному й вартісному вираженні, фіксація відповідного господарського факту, явища чи процесу на певному носії інформації – документі (первинна інформація).

ІІ етап – процес в системі: поточний облік – виконання операцій з реєстрації фактів господарської діяльності на рахунках бухгалтерського обліку (відповідно до прийнятого на підприємстві плану рахунків бухгалтерського обліку); таксування; групування у відповідних бухгалтерських документах (облікових реєстрах – книгах, журналах, ордерах, відомостях тощо); підсумовування даних, їх контроль та аналітична обробка з наступним одержанням показників щодо фінансово-майнового стану та результатів діяльності підприємства (поточна інформація).

ІІІ етап – вихід із системи: підсумковий (узагальнюючий) облік – узагальнення даних (поточної інформації) шляхом формування різноманітної фінансової, статистичної, внутрішньогосподарської (управлінської) звітності для внутрішніх та зовнішніх користувачів (результативна інформація).

Зміст кожного з етапів облікового процесу як об’єктів організації необхідно розглядати як сукупність операцій, що формують обліковий етап.

Відповідно загальний об’єкт «технологія облікового процесу» може бути деталізований на сукупність більш конкретизованих об’єктів:

1. номенклатури (облікові);

2. носії облікової інформації (носії номенклатур, даних);

3. рух носіїв номенклатури (документооборот, документопотоки);

4. забезпечення.

Номенклатура – це впорядкована сукупність (перелік) даних.

Облікова номенклатура – це перелік господарських фактів про наявність та рух господарських засобів та джерел їх утворення, про господарські операції, а також результати господарської діяльності, що мають знайти відображення у бухгалтерському обліку.

Організація облікових номенклатур включає два види робіт: вибір (або формування) та складання переліку.

Вибір облікової номенклатури є обов’язковою операцією перед відображенням її в будь-якому обліковому документі – носії облікової номенклатури.

Як було зазначено вище, формування облікових номенклатур здійснюється за топологічними ознаками обліку (основні засоби, нематеріальні активи, розрахунки з постачальниками, виробництво, готова продукція, грошові кошти тощо) окремо для кожного технологічного етапу облікового процесу.

З кожної топологічної ділянки обліку та на кожному етапі складають перелік облікових номенклатур. Отже, окремим питанням організації первинного обліку є формування за кожною топологічною ознакою альбомів первинних документів (перелік документів для формування відповідних альбомів за топологічними ділянками наведено в додатку Е (додаток 1 до Наказу про облікову політику)).

Приклад облікових номенклатур топологічної ділянки обліку грошових коштів на первинному етапі наведено в табл. 3.1.

Процес розробки облікових номенклатур первинного обліку необхідно проводити з одночасним укрупненням одиниць вимірювання, що допоможе зменшити кількість їх носіїв і обсяги облікової роботи.

Таблиця 3.1 - Перелік облікових номенклатур з обліку грошових коштів

Характеристика даних для обліку (номенклатура)	Використання облікових даних	У вираженні		У яких носіях інформації згадані вперше
		натуральному	вартісному
Отримання грошей в касу підприємства:	Облік надходження грошових коштів в касу			Прибутковий касовий ордер, грошовий чек, квитанція
назва валюти		+	-
сума		-	+
від кого надійшло		+	-
за що надійшло		+	-
Видача грошей з каси підприємства:	Облік вибуття грошових коштів з каси			Видатковий касовий ордер, розрахунково-платіжна відомість, квитанція, розпорядження керівництва
назва валюти		+	-
сума		-	+
кому видано		+	-
на які цілі видано		+	-
і т.д.	…	…	…	…

За змістом облікові номенклатури поточного обліку можна класифікувати на:

• прості (тобто такі, які в майбутньому не будуть деталізовані)

• складні (які потребують подальшої деталізації).

Яскравим прикладом складних облікових номенклатур етапу поточного обліку є виробничі запаси: їх класифікація за видами, галузями, групами, місцями зберігання, матеріально-відповідальними особами, іншими ознаками (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 - Перелік облікових номенклатур поточного обліку запасів (галузь – харчова промисловість; розріз – склад виробничих запасів)

Група	Підгрупа	Субпідгрупа
Виробничі запаси	Сировина і матеріали	Харчові добавки Бакалія Спеції тощо
і т. д.

Використання переліку облікових номенклатур з визначенням ознак їх призначення для використання в діяльності конкретного підприємства суттєво спрощує побудову робочого плану рахунків з введенням відповідних субрахунків та аналітичних рахунків (табл. 3.3). Далі складають систематизований перелік об’єктів поточного обліку. Кожному об’єктові, групі, підгрупі, субпідгрупі присвоюють відповідний код.

Таблиця 3.3 -Номенклатура синтетичних і аналітичних рахунків ТМЦ

Синтетичний рахунок	Код	Субрахунок	Код	Рахунки 3-го порядку	Код
Виробничі запаси	20	Сировина й матеріали	201	Борошно	2011
				Дріжджі	2012
				Цукор	2013
				Сіль	2014
Готова продукція	26	Хліб	261	Хліб пшеничний	2611
				Хліб житній	2612
		Батони	262	Батон підмосковський	2621
				Батон довгий	2622
				Батон з маком	2623
		Булочки	263	Булка з цукром	2631
				Булка з маком	2632
				Булка з повидлом	2633
Товари	28	Товари на складі	281	Крупа пшенична	2811
				Висівки	2812

В ході наступного етапу облікового процесу (підсумкового) склад облікових номенклатур формується з даних поточного етапу, які мають бути відображені у відповідних підсумкових (звітних) носіях облікової інформації.

Номенклатури підсумкового етапу облікового процесу умовно можна поділити за певними ознаками на наступні групи:

• за характером – на фінансові та внутрішньогосподарські.

• за змістом – на оперативні, фінансові, податкові, статистичні.

• за періодичністю складання – на разові, місячні, квартальні, піврічні та річні.

Основним нормативними документами, що визначають обсяг робіт з організації підсумкового обліку щодо фінансової звітності, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П(С)БО 1,6; щодо статистичної та податкової звітності – методичні рекомендації щодо заповнення окремих форм відповідно статистичної та податкової звітності; щодо оперативної – відповідні вимоги, сформовані безпосередньо користувачами цієї звітності.

Слід наголосити, що основним фактором при формуванні номенклатури підсумкового етапу облікового процесу для внутрішніх потреб є організація управлінського обліку підприємства та чіткі вимоги до цієї звітності.