Лекція 2. Поняття податку та податкової системи

План

1. Поняття та риси податку.

2. Функції податків.

3. Елементи правового механізму податку. (с.р. Факультативні елементи правового механізму податку).

Нормативні джерела: Конституція України, Податковий кодекс України (у відповідній частині, що стосується змісту цієї лекції).

1. Поняття та риси податку

Податки — один з найдавніших економічних інструментів в суспільстві. Визначити, коли саме з’явилися податки не можливо. Вважається, що вони виникли одночасно з виникненням держави і використовуються нею як головне джерело коштів для утри­мання органів державної влади і матеріального забезпечення виконання ними своїх функцій. Податки - це головний фінансовий метод мобілізації державних доходів. Вони становлять від 80 до 97 % дохідної частини державного бюджету.

Існують достовірні факти про існування обкладення податками у Древньому Єгипті, Древньому Римі, Вавілонії, Асирії, містах Шумера, в Хетському царстві. У давнину оподаткування, як правило, ґрунтувалось на релігійних догмах. Спочатку податки існували у вигляді безсистемних платежів, що носять переважно натуральну форму. Піддані несли повинності особистого характеру (участь у походах, робота на полях) або сплачували податки продовольством, фуражем, спорядженням для армії.

Головними передумовами виникнення податків, на думку науковців, є перехід від натурального господарства до грошового та утворення держави.

Як перше письмове згадування про податки можна розцінити біблійні нотатки судді Самуіла. Говорячи про права царства, він писав: «… і посівів частину і віддасть євнухам своїм» (Перша книга Царства, гл. 8, п.15); «… від дрібної худоби вашої візьме десяту частину» (Перша книга Царства, гл. 8, п.17).

Першим поняття «податок» розкрив А. Сміт у праці «Про багатство народів» (1770), в якій податок був визначений як тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати. Адам Сміт аргументовано вказав на те, що податки для тих, хто їх сплачує, ознака не рабства, а свободи. За А.Смітом «особиста незалежність особи можлива тільки на основі права власності».

Дослідженню питань виникнення та становлення податків було приділено значну увагу представниками юридичної та економічної науки. Відомо декілька підходів до періодизації становлення і розвитку оподаткування.

На сьогодні превалює думка, що в історії оподаткування слід розрізняти три етапи становлення і розвитку податків:

Перший етап від древнього світу і до початку середньовіччя характеризується зародженням інститутів податків, які мали випадковий і тимчасовий характер, справлялися у примітивних формах, зазвичай у натуральному вигляді (земля, худоба та ін.).

Другий етап охоплює XVI - XVIII ст., характеризується становленням феодальних держав, грошових господарств країн, бурхливим розвитком податків, які практично стягувалися за все, що можна: бороди, спадщину, землю, будинки, вікна, двері, майно, прибутки, товари, з холостяків, покійників і т.п. Збір грошей був у руках відкупників, які називали на торгах найвищу ціну за право збору чергового податку і в такий спосіб відкуповували його, намагаючись отримати максимальний прибуток за рахунок комісійних. Зрозуміло, що це призводило до зловживань. Така система викликала супротив у підданих і трималася лише на підтримці з боку дворянства і духівництва завдяки звільненню їх від податків.

У кінці XVIII ст. настає більш цивілізований третій етап розвитку податків. Формуються наукові теорії оподаткування. В Європі формується раціональна податкова система як прямих, так і непрямих податків. У останніх особливу роль відігравав акциз. Процедура його сплати була простою й прозорою, бо він стягувався безпосередньо біля міських воріт з усіх товарів, що ввозилися й вивозилися. Іноді податком обкладалось тільки те, що ввозилось в місто, тобто звільнялись від справляння акцизу товари, що йшли на експорт. Розміри акцизу коливалися від 5 до 25%. Обґрунтування розмірів цієї ставки не було, це і являлось стримуючим фактором розвиту торгівлі. З прямих податків основна маса припадала на подушний і прибутковий (від них звільнялися дворянство і духівництво). Буржуазія і селянство віддавали державі у вигляді прямих податків 10 - 15% усіх своїх доходів. Саме в цей час набувають поширення ідеї про законність і природність обкладання податками для задоволення державних потреб, обґрунтовуються найважливіші засади оподаткування такі як рівномірність, визначеність, зручність, дешевизна справляння податків.

За економічним змістом подат­ки — це фінансові відносини між державою і платниками подат­ків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових коштів, необхідних для виконання державою своїх функцій.

У світовій фінансовій науці розрізняють два системних підходи до трактування категорії «податок».

Перший ґрунтується на визнанні необхідної обов’язковості податків і податкових платежів. Так, деякі представники науки фінансового права у визначені податку звертають увагу на «форму забезпеченого державним примусом законного відчуження коштів». Вони розуміють податки як примусовий платіж, який держава чи уповноважений нею орган стягує з фізичних та юридичних осіб на підставі чинного законодавства і спрямовує на задоволення загальнодержавних чи спільних регіональних потреб.

На відміну від розуміння податку як примусу законослухняних платників-виконавців, другий напрям фіскальної теорії визначає податок як громадянський обов’язок. Отже, відбувається певна трансформація від розуміння податку як принципово обов’язкового платежу державі до розуміння його як усвідомленої необхідності. Необхідно звернути увагу, що податки в умовах переходу до ринкової економіки повинні використовуватися не тільки як джерело одержання доходів бюджету, а й як важливий інструмент фінансового регулювання економіки. Тому в таких умовах особливої актуальності набувають дослідження концептуальних засад природи податку саме як соціально-економічної категорії.

Щодо податку як фінансово-правової категорії необхідно зазначити наступне. З цієї точки зору на сьогодні наукою фінансового права вироблено наступне визначення податку. Встановлений законом для досягнення загальнодержавних або місцевого значення цілей обов’язковий індивідуально безвідплатний грошовий платіж, який вноситься юридичними та фізичними особами до державного чи місцевого бюджету за наявності матеріальних передумов (доходу, прибутку чи майна) у чітко визначені строки та у передбачених законодавством розмірах і не призначений для конкретних витрат.

Легітимне визначення податку, збору (плати, внеску) міститься у ст. 6 Податкового кодексу України.

Так, під податком законодавець розуміє обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України.

У свою чергу, під збором (платою, внеском) розуміється обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом України порядку, становить податкову систему України.

Характеризую­чи податки, важливо виділити основні риси, ознаки податку:

1. Це вид платежу, закріплений актом вищої юридичної сили. С. Г. Пєпєляєв підкреслює, що право пар­ламенту затверджувати податок є вираженням права народу погоджуватися на його сплату. Однак це не означає згоди кож­ного конкретного члена чи суспільства або навіть окремих груп, верств. Наприклад, у багатьох країнах існують конституційні заборони на рішення питань про оподаткування шляхом рефе­рендуму.

Відповідно до статті 92 Конституції України, податки й збори, система оподаткування встановлюються виключно законами України. У свою чергу, ст. 74 Конституції України передбачено, що референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.