§ 5. Одержання Свідоцтва про право на спадщину

За загальним правилом право на спадщину виникає у спадкоємця з часу відкриття спадщини. Однак без одержання Свідоцтва про право на спадщину, як правовстановлюю-чого документа спадкоємець не може розпорядитись спадковим майном на правах його власника, якщо інше не передбачено законом.

Оформлення права на спадщину та видача названого Свідоцтва регулюються гл. 89 (статті 1296—1301) ЦК України, а також законом «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Міністерством юстиції України.

Згідно вимог чинного ЦК України в залежності від виду і призначення спадкового майна одержання Свідоцтва про право на спадщину (далі — Свідоцтво) може бути обов'язковим для спадкоємця і не обов'язковим. Якщо спадкоємець прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, він зобов'язаний одержати свідоцтво про право на спадщину на це майно (ст. 1297 ЦК). У разі переходу до спадкоємця майна, яке не належить до нерухомого (меблів, телевізора, інший предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку), одержання нотаріального Свідоцтва не є обов'язковим, якщо в цьому немає потреби і спору на таке майно. Тобто за відсутності нерухомого майна спадкоємець може одержати Свідоцтво, а може й не скористатись цим правом.

В окремих випадках спадкоємець не зможе реалізувати своє право без одержання Свідоцтва. Це стосується транспортних засобів, одержання вкладу тощо.

Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, Свідоцтво видається на кожного з них. В ньому нотаріус зазначає частку спадщини ва ім'я кожного спадкоємця пропорційно їх кількості, якщо інше не зазначено в заповіті.

Відповідно до вимог ст. 1299 ЦК України спадкоємець, який набув право на спадщину і одержав нотаріальне Свідоцтво» зобов'язаний зареєструвати своє право на спадщину в органах реєстрації речових прав ва нерухоме майно. Порядок реєстрації такого майна встановлено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження», прийнятого 1 липня 2004 року № 1952-1V^і.

¹ УК. — 4.08.2004. — № 145.

Право на спадкування

Згідно з цим Законом в Україні створено єдиний Державний реєстр прав, який включає облік земельних ділянок та іншого нерухомого майна (будівель, споруд тощо), а також реєстрацію нерухомого майна, їх обмежень та право-чинів на таке майно.

Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється органом державної реєстрації прав реєстраційного кадастрового округу, де розміщена нерухомість або більша його частина. Таким органом є центр державного земельного кадастру та його відділення на місцях. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Рішення про реєстрацію прав та відмову приймає безпосередньо державний реєстратор — посадова особа, яка отримала відповідне свідоцтво реєстратора прав та печатку. Відомості (документи) щодо державної реєстрації прав зберігаються довічно. На підтвердження факту реєстрації прав на нерухоме майно державний реєстратор видає Свідоцтво про реєстрацію права на це майно.

Технічну документацію — довідку, характеристику об'єктів нерухомого майна, їх належність, склад та оцінку, як і раніше, будуть готувати БТІ (бюро технічної інвентаризації). Відтепер (з серпня 2004 рлку) БТІ приймають документи щодо права на нерухомість тільки після їх реєстрації в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. У тому числі правочинів.

Слід зазначити, що право власності на нерухоме майно спадкоємець набуває лише з моменту державної реєстрації майна. Строк видачі Свідоцтва про право на спадщину встановлено ст. 1298 ЦК України. Як і раніше, за Кодексом УРСР, Свідоцтво видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. У тексті зазначеної статті відсутнє положення про можливість видачі Свідоцтва до спливу шестимісячного строку, якщо спадкоємці заявили про намір його одержання і більше, крім них, нікого не має. Нотаріус лише може до закінчення шестимісячного строку видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця, якщо це конче необхідно на потреби ритуальних послуг, охорони чи управління майном померлого.

Статтею 1298 ЦК також передбачено нове положення про призупинення видачі Свідоцтва про право на спадщину, якщо

276