Глава 14

Право на спадкування

2*9

повідача вільного волевиявлення встановлюється лише в судовому порядку. Однак недійсність заповіту не позбавляє права спадкоємця на спадкування за законом на загальних підставах.

Слід підкреслити, що заповіт належить до односторонніх правочинів, який підлягає нотаріальному посвідченню. У разі його непосвідчення в установленому порядку такий право-чип (заповіт) є нікчемним. Тому визнання його недійсним в судовому порядку законом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК).

Однак може трапитись обставина, що перешкоджала нотаріальному посвідченню заповіту і не залежала від волі заповідача, в цьому разі правочин може бути визнаний в судовому порядку дійсним. Такі умови дійсності одностороннього правочину встановлено ч. 2 ст. 219 ЦК України.

Заповідач відповідно до ст. 1286 ЦК України має право доручити виконання заповіту фізичній особі з повною цивільною дієздатністю. Якщо він цього не зробив або призначена особа відмовилась чи була усунена від виконання заповіту, самі спадкоємці мають право обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити його з інших осіб. Крім того, спадкоємці можуть пред'явити позов до суду і усунути виконавця заповіту, призначеного спадкодавцем, якщо він не забезпечує виконання заповіту, а також на вимогу одного з спадкоємців призначити іншу особу, якщо між ними не досягнуто згоди щодо призначення виконавця заповіту. Право призначити виконавця заповіту має також нотаріус. Своє право нотаріус може реалізувати у разі, коли заповідач не призначив виконавця заповіту або виконавець відмовився чи був усунений від його виконання та за умови, якщо цього вимагають інтереси спадкоємців (ст. 1288 ЦК).

Повноваження виконавця заповіту, право на оскарження дій виконавця, строк чинності його повноваження та інші питання здійснення виконання заповіту, передбачено статтями 1290—1295 ЦК України.

§ 3. Спадкування за законом

При відсутності заповіту право на спадщину одержують спадкоємці за законом в порядку черговості. Кожна наступна черга має право на спадкування, якщо відсутні спадкоємці попередньої черги, неприйняття або відмова від прийняття

ними спадщини, а також у разі усунення спадкоємців від права на спадкування. ЦК України також передбачає зміну черговості одержання права на спадкування за договором спадкоємців (нотаріально посвідченим), укладеним ними між собою після відкриття спадщини. В окремих випадках право на спадкування разом зі спадкоємцями, що закликаються до спадщини, можуть мати спадкоємці наступної черги, які тривалий час опікувалися спадкодавцем, матеріально забезпечували спадкодавця похилого віку, тяжко хворого або каліку, що був у безпорадному стані. У цьому разі право на спадкування встановлюється судовим рішенням.

Особливістю спадкування за новим ЦК України є істотне збільшення кола спадкоємців за законом. ЦК УРСР передбачав лише дві черги спадкоємців за законом, а також утриманців, які перебували на утриманні спадкодавця не менше одного року до його смерті і мали право спадкувати разом із чергою, що закликалася до спадкоємства. ЦК України встановлює п'ять черг спадкоємців за законом.

До першої черги, як і раніше, входять діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця і народжені після його смерті, один із подружжя, хто його пережив, а також батьки спадкодавця (ст. 1261 ЦК).

У другу чергу спадкують рідні брати і сестри, баба та дід спадкодавця як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК).

У третю чергу спадкують рідні дядько та тітка (ст. 1263 ЦК).

Право на спадкування у четверту чергу мають особи, які проживали зі спадкоємцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК).

До складу п'ятої черги входять всі інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. У п'яту чергу право на спадкування мають також утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї (ст. 1266 ЦК).

До утриманців відносяться неповнолітні або непрацездатні особи, які були членами сім'ї спадкодавця і одержували від нього протягом п'яти років матеріальну допомогу, що була єдиним або основним джерелом для їхнього існування.

Розмір часток спадкоємців за законом вважається рівними, якщо це не змінено за усною угодою між собою щодо рухомого майна і нотаріально посвідчено угодою, якщо це

270