§ 5. Позовна давність Поняття про позовну давність
Захист цивільного права та інтересу, як правило, здійснюється в межах певних строків, встановлених законом.
Поняття строку та терміну, перебіг і закінчення строку визначено гл. 18 ЦК України. Застосування позовної давності, її перебіг та наслідки спливу регламентує гл-19 ЦК України.
Згідно зі ст. 256 ЦК України поняття позовної давності передбачає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.
При підготовці позовної заяви до розгляду в суді, поряд з вимогами щодо форми, змісту та іншими обов'язковими вимогами, необхідно визначитись із строками позовної давності, від яких певною мірою залежить судовий захист цивільного права та інтересу.
На відміну від ЦК УРСР (1963) у чинному ЦК більшість положень позовної давності істотно змінились.
Передусім істотно новими є норми, що регулюють спеціальну позовну давність (нині тривалість строків позовної давності поділяється на загальну і спеціальну).
У порівнянні із загальною позовною давністю (три роки) до окремих видів вимог законом встановлена скорочена або більш тривала спеціальна позовна давність в один рік, п'ять та десять років (ст. 258 ЦК).
Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог:
про спростування недостовірні інформації, поширеноїв засобах масової інформації;
про переведення прав та обов'язків покупця в разі порушення переважного права щодо купівлі частки у спільнійчастковій власності;
про розірвання договору дарування;
про стягнення неустойки (штрафу, пені);
у зв'язку з недоліками проданого товару;
у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти;
про оскарження дій виконавця заповіту.
Для вимог про визнання недійсним правочину, вчинено-То під впливом насильства або обману, встановлена позовна Давність строком п'ять років.
J
А найтриваліша позовна давність передбачена законом для нікчемних правочинів. Вимоги про застосування наслідків таких правочинів можуть пред'являтися впродовж десяти років, із дня вчинення правочину або дня, коли особа дізналася чи повинна була довідатись про порушення свого права.
До нікчемних правочинів належать правочини, недійсність яких встановлена законом на момент їх укладання.
Зокрема, нікчемними правочинами вважають: договори, укладені без нотаріального посвідчення, якщо це вимагається законом; договори, вчинені без дозволу органу опіки та піклування у випадках обов'язковості надання такого дозволу; правочини, які порушують публічний порядок (незаконність заволодіння, знищення або пошкодження майна тощо).
Істотною новелою чинного ЦК є закріплення в законі пріоритетності волевиявлення (вимог) сторін у цивільному процесі. Відповідно до ч. З ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі (такого не знало цивільне право УРСР). Отже закон ставить застосування позовної давності в залежність від волі сторони, а не від ініціативи суду. Останній не вправі автоматично за наслідками спливу строків позовної давності, відмовити в позові.
Заява про застосування позовної давності у спорі має бути подана стороною у справі до постановлення судового рішення. Якщо це буде зроблено, така заява буде обов'язковою і для апеляційної та касаційної інстанцій.
Виключне право сторони у процесі на застосування позовної давності ще не означає, що ці вимоги повинні поширюватися на всі без винятків випадки спірних правовідносин.
Це, зокрема, стосується стягнень неустойки (пені, штрафу), якщо боржник сплатив ЇЇ після спливу одного року, а потім, пославшись на незнання закону, зажадав повернути виконане.
Проте неподання заяви стороною про застосування позовної давності є підставою для суду розглянути справу по суті та винести рішення в інтересах однієї зі сторін. Сплив позовної давності є також підставою для відмови від позову, а за наявності поважних причин пропущення позовної давності — захисту права сторони у справі.
Позов як засіб забезпечення права на судовий захист 27
Ще одна, не менш важлива новела знайшла своє законодавче місце у ст. 259 ЦК України та істотно впливає на тривалість строків позовної давності — це право сторін на збільшення її тривалості. За домовленості сторін та укладання письмового договору позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена у розумних межах.
Поряд із цим сторони не можуть скоротити тривалість позовної давності, встановленої законом. Домовленість про скорочення позовної давності є нікчемною і не може братись судом до уваги.
Із прийняттям ЦК України (2003) наповнилась новим змістом норма закону, який регулював випадки непоширення позовної давності.
Зі ст. 268 ЦК України виключено положення ст. 83 ЦК України про непоширення позовної давності на вимоги державних організацій про повернення державного майна з чужого незаконного володіння. Цим самим усунуто нерівність суб'єктів приватного права юридичними особами державних організацій.
До переліку вимог, на які не поширюється позовна давність, належать:
а) вимоги, що виникають внаслідок порушення особистих немайнових прав, якщо інше не встановлено законом;
б) вимоги вкладника до банку чи іншої фінансової установи про видачу вкладника;
в) вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
г) вимоги власника, іншої особи про визнання незаконним правового акта органів державної влади або органу місцевого самоврядування, якщо ним порушено право власностічи інші речові права;
д) вимоги страхувальника (застрахованої особи) до страховика щодо здійснення страхового відшкодування (виплати).
Зазначений перелік не є вичерпним. Закон може передбачати інші випадки, на які позовна давність не поширюється.
Зокрема, згідно зі ст. 20 СК на вимоги, що виникають із сімейних відносин, позовна давність не поширюється, за винятком випадків майнового спору про поділ майна подружжя (ч. 2 ст. 72); батьківства (ч. 2 ст„ 129); вимог матері про внесення змін до актового запису про народження дитини іч. З ст. 138); спорів про визнання материнства (ч. З ст. 136).
28
З астосування позовної давності в цих випадках здійснюється відповідно до правил, встановлених гл. 19 ЦК України, якщо інше не передбачено СК України.
Позовна давність здебільшого не поширюється на вимоги, що виникають із договорів найму житлового приміщення. Зокрема, щодо виселення піднаймачів, тимчасових жильців, виселення з гуртожитків тощо.
Проте до вимог про визнання ордеру на житлове приміщення недійсним, застосовується трирічний строк давності (в редакції ст. 59 Житлового кодексу 1983 p.).
Позовна давність не може також застосовуватись до вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном власника (ст, 391 ЦК), а також в інших випадках, встановлених законом.
Обчислення та перебіг позовної давності
Обчислення позовної давності визначається відповідно до вимог статей 253—255 гл. 18 ЦК України. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або від настання події, з якою пов'язано ЇЇ початок. Закінчення строку визначається останнім числом року, місяця, тижня, дня або години. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Початок перебігу позовної давності врегульовано ст. 261 ЦК України. Так, перебіг позовної давності починається з того дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Якщо заявлено позов про визнання недійсним правочину під впливом насильства, перебіг починається від дня припинення насильства. Винятки з цих правил можуть бути встановлені лише законом.
У разі порушення прав та інтересів неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення повноліття. За наслідками нікчемного правочину перебіг позовної давності починається від дня початку його виконання.
Якщо правовідносини сторін пов'язані з цивільними зобов'язаннями, перебіг позовної давності починається зі спли-вом строку їх виконання. При відсутності у зобов'язаннях (договорах, контрактах тощо) визначеного строку їх виконання або визначення його моментом вимоги перебіг позов-
Позов як засіб забезпечення права на судовий захист 29
ної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право на пред'явлення позову про виконання зобов'язання. За регресними цивільно-правовими зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Зміна сторін у зобов'язаннях не змінює порядок обчислення та перебігу позовної давності.
Перебіг позовної давності може бути перерваний за таких обставин:
якщо особа вчинила дії, що свідчать про визнання неюсвого боргу або іншого обов'язку;
у разі пред'явлення позову одному з кількох боржників;
якщо предметом позову є тільки частина вимоги, наяку має право позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається спочатку. А той час, що минув до переривання позовної давності, не зараховується до нового строку.
Слід зазначити, що залишення судом позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності (ст. 265 ЦК).
В окремих, виключних випадках, встановлених законом, перебіг позовної давності може бути зупинено. Перелік таких випадків знаходимо у ст. 263 ЦК України.
До них належать:
надзвичайна або невідворотна (непереборна) за данихумов подія, яка перешкоджала пред'явленню позову (на весьчас виникнення непереборної сили);
відстрочення виконання зобов'язання (мораторій);
зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулював відповідні цивільні відносини;
перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил або інших законних військових формувань України, які переведені на воєнний стан.
Цей перелік є вичерпним.