§ 5. Відшкодування моральної шкоди

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним із засобів захисту прав і свобод громадян, гарантованих статтями 32, 56, 62 Конституції України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей реалізації цих здібностей, ступеня вини особи, яка завдала шкоду, а також інших обставин, які мають істотне значення (п. З ч. 2 ст. 23 ЦК).

216

Глава 10

Відшкодування шкоди, завданої фізичним особам

217

Критерієм оцінки моральних втрат при встановленні розміру відшкодування можуть бути: заподіяння фізичного болю та страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, душевні страждання, пов'язані з протиправною поведінкою щодо себе, членів його сім'ї чи близьких родичів, або страждання у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна.

Поряд з цим підлягає захисту і відшкодуванню моральна шкода, завдана приниженням честі і гідності, а також ділової репутації як фізичної, так і юридичної особи (ч. 2 п. 4 ст. 23 ЦК).

Моральна шкода відшкодовується будь-яким способом — грішми, майном тощо.

Законодавством України можуть встановлюватися особливі умови і підстави для відшкодування моральної шкоди, як це передбачено Законом «Про інформацію», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» тощо.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути також неправомірні рішення або дії чи бездіяльність органів державної влади, самоврядування та їх посадових осіб.

Вина заподіювача шкоди підлягає доказуванню, за винятком випадків, передбачених законом.

Незалежно від вини моральна шкода відшкодовується: якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкода завдана внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, інших випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 1167 ЦК).

У разі заподіяння моральної шкоди здоров'ю або життю потерпілого володільцями кількох джерел підвищеної небезпеки внаслідок їх взаємодії, а також у разі шкоди, завданої майну фізичної особи, відшкодування здійснюється з врахуванням ступеня вини осіб, які вчинили правопорушення. Щодо меж відшкодування моральної шкоди, то законом їх розмір не встановлено. В цьому разі суд має керуватися принципом розумності і справедливості (ч. З ст. 23 ЦК).

Фізична або юридична особа звільняється від відповідальності за моральну шкоду, якщо доведе, що вона заподіяна не з її вини, за винятком випадків, встановлених законом.

У разі підготовки і складання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди слід дотримуватись вимог цивільного процесуального законодавства та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»¹.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації, захисту честі, гідності та ділової репутації, необхідно враховувати роз'яснення Пленуму ВСУ «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій»².

Форма і зміст позовної заяви про відшкодування майнової або моральної (немайнової) шкоди має відповідати вимогам процесуального закону.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України у позовній заяві крім загальних вимог має бути зазначено, за яких обставин та якими неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдано моральну шкоду, в чому полягає суть та глибина душевних та моральних страждань позивача (потерпілого) та їх наслідки для його репутації (авторитету), життєвих традицій, погіршення стану здоров'я тощо. Важливо, в межах розумності, правильно визначити розмір моральної шкоди в залежності від тяжкості моральних втрат, тривалості страждань, наслідків завданої шкоди, а також часу, необхідного на відновлення попереднього стану (здоров'я, престижу тощо).

Наявність шкоди, обставини її виникнення, характер, розмір, наслідки завданої шкоди мають бути підтверджені відповідними доказами, про що зазначається у тексті позовної заяви.

Позивач також має послатися у заяві на форму вини заподіювача шкоди, якщо він відповідно до закону не звільняється від доказування вини відповідача (ч. 2 ст. 1167 УК).

При заподіянні моральної шкоди кількома особами підлягає доказуванню ступінь вини кожного з них.

К.:

¹ Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963—2000).А.С.К., 2000.

² Там само.

218

Глава 10

Д о позовної заяви позивач повинен додати крім її' копії також копії документів (протоколи, довідки, акти, висновки спеціаліста, експертиз, судові рішення тощо). До заяви також додається квитанції про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Відповідачами у справах про відшкодування моральної шкоди можуть бути як безпосередні занодіювачі шкоди, так і особи, на яких законом покладена відповідальність за дії своїх працівників чи органів державної влади та самоврядування.

У справах за позовом про спростування недостовірної інформації, поширеної засобами масової інформації (пресою, телебаченням тощо), відповідачами притягуються орган засобу масової інформації та автор публікації, в залежності від вини кожного з них.

До вимог про відшкодування моральної шкоди щодо позовів, які виникають у зв'язку з порушенням особистих не-майнових прав, строки позовної давності не застосовуються. Не поширюється позовна давність також на вимоги, спричинені каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 268 ЦК).

Однак до вимог про спростування недостовірної інформації застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК).

Законом можуть бути встановлені також інші терміни позовної давності.

Зокрема, згідно зі ст. 233 КЗпП України у разі заподіяння шкоди працівником внаслідок порушення небезпечних або шкідливих умов праці застосовується тримісячний строк позовної давності.