§ 4. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого
При підготовці позовної заяви щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, слід керуватися гл. 82, ст. 2 ЦК України, Законами України «Про охорону праці» (в редакції від 21 листопада 2002 року)1, «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року, № 1105-XIV (далі — Закон № 1105-XIV)2, Трудовим кодексом України, а також іншими нормативно-лравовимн актами, які регулюють дані правовідносини.
Відповідно до вимог ст. 1195 ЦК України фізична особа або юридична особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати майнові втрати, завдані потерпілому внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Зокрема, втрачений заробіток (дохід), а також відшкодувати додаткові витрати, необхідні для посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього
1 Відомості Верховної Ради ВВР). — 1992. — № 49. — Ст. 668.
2 Там само. — 1999. — № 46—47. — Ст. 403.
Відшкодування шкоди, завданої фізичним особам 213
догляду тощо. Заподіювач шкоди вважається винним, поки не доведе, що шкода завдана не з його вини.
Правові підстави відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, передбачені ст. 1200 ЦК України.
Поряд із цим у разі відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, під час виконання договірних зобов'язань слід керуватися статтями 1166 та 1187 ЦК України. Це стосується цивільно-правових договорів щодо виконання робіт (послуг) між фізичною та юридичною особою, договору перевезення тощо (ст. 1196 ЦК). Працівники, з якими укладені цивіль-н о-правові договори, не є суб'єктами трудового договору і не сплачують страхові внески від нещасного випадку. На цих осіб не поширюється дія Закону № 1105-XIV (1999), як і на тих осіб, які не сплачували цільових страхових внесків від нещасних випадків.
Розмір відшкодування у зв'язку з втратою потерпілим заробітку визначається з врахуванням ступеня втрати працездатності та середньомісячного заробітку до ушкодження здоров'я.
Право на одержання застрахованим потерпілим щомісячної виплати та одноразової допомоги виникає з дня встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) стійкої втрати працездатності (ст. 28 Закону № 1105-XIV). За відсутності стійкої втрати працездатності, якщо внаслідок завданої шкоди виникла тимчасова втрата працездатності її відшкодування здійснюється в порядку, встановленому Законом «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року. Документом, що підтверджує тимчасову втрату працездатності, є лікарняний листок.
Обчислення розміру втраченого заробітку (доходу) внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я щодо осіб, які працювали за трудовим договором, визначається відповідно до вимог ст. 1197 ЦК України, а також затвердженим Постановою КМУ від 26 вересня 2001 року (№ 1266) «Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат загальнообов'язковим державним страхуванням»1.
1 Кодекс законів про працю з постатейними матеріалами. — Ч. II. — С. 495—502.
214
В трачений доход фізичної особи-підприємця визначається за цих же обставин згідно зі ст. 1198 ЦК України на підставі даних органу державної податкової служби. У такому самому порядку визначається розмір доходу і втраченого заробітку щодо діяльності адвоката та осіб зайнятих творчою працею.
Особливі умови відшкодування шкоди встановлені щодо малолітніх та неповнолітніх, яким завдано шкоду каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я (ст. 1119 ЦК). У разі відшкодування витрат на лікування особа, яка потерпіла від злочину, застосовується ст. 1206 ЦК України.
Слідо звернути увагу на те, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я при виконанні обов'язків за трудовим договором, здійснюється Фондом страхування від нещасного випадку на підставі Закону № 1105-XIV. Цей фонд і є належним відповідачем за цих обставин. У разі якщо страхова сума відшкодування не покриває шкоди в повному обсязі, відшкодування різниці у сумі її збільшення покладається на заподіювача шкоди або іншу особу, відповідальну за шкоду.
Встановлення ступеня втрати професійної працездатності, потреби у відшкодуванні додаткової допомоги, якщо шкода заподіяна при виконанні трудових обов'язків, визначається висновком МСЕК. Встановлення групи інвалідності, час її виникнення у всіх випадках визначається лише МСЕК.
Якщо втрата працездатності не пов'язана з виконанням трудових обов'язків, ступінь її втрати визначається судово-медичною експертизою.
При вирішенні питання про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого (втратою годувальника), потрібно враховувати вимоги ст. 1200 ЦК України, якою надано право на відшкодування не лише дітям, батькам, одному з подружжя, а й іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого протягом п'яти років до його смерті. Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з врахуванням частки, яка припадала на нього та непрацездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають право на відшкодування шкоди.
До розміру відшкодування шкоди, визначеної у зв'язку з втратою годувальника, не включаються грошові суми щодо вимог дро відшкодування витрат на поховання. Згідно зі
Відшкодування шкоди, завданої фізичним особам 215
ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоду смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати необхідні витрати на поховання та надгробного пам'ятника.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року (з відповідними змінами) особи, які відповідальні за завдану шкоду, зобов'язані відшкодувати втрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги та обряди), а також на виготовлення пам'ятників та огорож, але не вище їх граничної стандартної вартості у цій місцевості. Право на відшкодування витрат має будь-яка особа, яка понесла такі витрати.
У разі заявления позову про відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок втрати годувальника від нещасного випадку або професійного захворювання, витрати на його поховання несе Фонд страхування від нещасних випадків, який і є належним відповідачем за цих обставин. Позивач має також право вимагати відшкодування моральної шкоди відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України.
Обов'язок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, покладається на державу, але за умови неплатоспроможності або не встановлення особи, яка вчинила злочин (ст. 1207 ЦК).