§ 4. Підсудність справ у цивільному судочинстві
Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдик-
Позов як засіб забезпечення права на судовий захист 21
ція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Розгляд цивільних справ здійснюється в порядку, встановленому ЩІК України. Цим кодексом також передбачено розмежування компетенції суду між окремими ланками судової системи та визначено підсудність справ цивільного судочинства.
Підсудність справ, що розглядаються в порядку позовного провадження, регулює гл. 1 розділу III ЩІК України (2004 р.)= Відповідно до ст. 125 Конституції України та Закону «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року судову систему складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд. Систему судів загальної юрисдикції складають місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України. У системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди, якими, зокрема, є господарські та адміністративні суди.
Згідно зі ст. 107 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в цивільному судочинстві, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.
Більшість справ цивільного провадження розглядають місцеві суди за місцезнаходженням відповідача (загальна підсудність). Так» позови до фізичної особи пред'являють в суд за місцем її проживання, а позови до юридичних осіб — за їхнім місцезнаходженням (ст. 109 ЦПК). Процесуальний закон, крім загальної підсудності передбачає також альтернативну, договірну та виключну підсудність.
Альтернативна підсудність — це право вибору позивача на пред'явлення позову між кількома судами, яким згідно закону підсудна справа. Перелік справ, що розглядаються за правилами альтернативної підсудності, встановлені ст. 110 ЦПК України. Зокрема, позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства і такі, що виникають із трудових правовідносин, можуть розглядатися за місцезнаходженням відповідача або за місцем проживання позивача. Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за місцем проживання позивача. Це правило застосовується, якщо на його утриманні є малолітні чи неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поваж-
22
н их причин виїхати до місця проживання відповідача. До цих справ застосовується також підсудність за домовленістю подружжя за місцем проживання одного з них.
За місцем проживання та місцезнаходженням позивача можуть пред'являтися позови, що виникають із житлових, пенсійних, соціальних відносин, а також позови про повернення майна або його вартості, про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Проте позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, за вибором позивача можуть пред'являтися як за місцем його проживання, так і за місцем завданої шкоди або за місцезнаходженням відповідача. Щодо позову про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, то позивач вправі пред'явити його за місцем завданої шкоди або за місцезнаходженням відповідача.
Широке поле вибору підсудності за законом надається нозивачу в разі пред'явлення позову про захист прав споживачів. Такі позови можуть подаватись за місцем проживання споживача (позивача), за місцем заподіяння шкоди чи місцем виконання договору або за місцезнаходженням відповідача.
У разі якщо позов пред'являється до відповідача, місце проживання якого для позивача невідомо, він може пред'являтися за місцезнаходженням майна відповідача, за місцем його перебування або за останнім відомим місцем проживання відповідача, а також за місцем його постійної роботи (заняття).
Достатньо складним для позивача є питання пред'явлення позову до відповідача, який не мае в Україні місця проживання. За цих обставин позивач може пред'явити позов за місцезнаходженням майна позивача або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в Україні. Проте в кожному випадку місцезнаходження майна чи перебування відповідача мають бути достовірно встановлені позивачем.
Слід звернути увагу читача на винятки щодо правил підсудності за вибором позивача. Право вибору позивачем підсудності виключається, якщо спірні правовідносини по-
Позов як засіб забезпечення права на судовий захист 23
в'язані з нерухомим майном. Позови, пов'язані з нерухомим майном, розглядаються за правилами виключної підсудності (ст. 114 ЩІК).
Поняття «виключна підсудність» означає, що пред'явлення позову обмежується судом тієї території, на якій знаходяться нерухоме майно відповідача або його частина. Зміна виключної підсудності законом не передбачена.
Так, позови про визнання права власності на будівлю, земельну ділянку, визначення порядку користування житлом, визнання недійсним договору кулівлі-продажу на квартиру тощо пред'являються за місцезнаходженням цього майна, а не за місцем проживання чи знаходження відповідача або позивача.
За правилами виключної підсудності також пред'являються позови про виключення майна з опису, позови кредиторів спадкодавця до спадкоємців, а також позови до перевізників, що виникають із договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти. Позови до перевізника розглядаються судом за місцезнаходженням перевізника.
Договірна підсудність визначається за угодою сторін (по-зивача-відповідача). Угода має бути укладена в письмовій формі (ст. 112 ЦПК). Сторони добровільно обирають підсудність розгляду справи за територіальним принципом. Вибір підсудності за угодою сторін не поширюється на виключну підсудність, встановлену ст. 114 ЦПК. Якщо угода сторін порушує інтереси однієї зі сторін, вона може бути оспорена в установленому законом порядку. За цих самих обставин суд може застосувати правила підсудності, встановлені законом щодо певних категорій справ.
Не залишилась без регулювання і підсудність справ за кількома вимогами, пов'язаних між собою. Згідно зі ст. 113 ЦПК позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являють за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Зустрічні позови незалежно від їх підсудності пред'являють до суду за місцем розгляду первісного позову.
Особливий порядок пред'явлення позовів встановлено щодо спорів між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами. Відповідно до вимог ст. 111 ЦПК України підсудність розгляду справ цих громадян ви-
24
з пачається ухвалою судді Верховного Суду України за клопотанням позивача. У такому самому порядку визначається підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянами України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України.
Процесуальним законом також передбачена підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя (ст. 108 ЩІК).
Недодержання встановлених законом правил підсудності тягне за собою наслідки, встановлені ст. 115 ЦПК України. У разі якщо до відкриття провадження у справі суддя виявить непідсудність справи цьому суду, заява повертається позивачеві. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилається позивачеві.
Законом також передбачені випадки передачі справи до іншого суду. Підстави та перелік цих випадків встановлені ст. 116 ЩІК України.
Спори між судами про підсудність законом не допускаються (ст. 117 ЦПК).
Слід звернути увагу на особливість підсудності цивільних справ, якщо одні їх учасники проживають або перебувають на території України, а інпгі — на території держави — члена Співдружності незалежних держав (СНД). За цих обставин підсудність визначається за правилами Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладеної державами СНД 22 січня 1993 року і ратифікованою Верховною Радою України 11 листопада 1994 року.
Відповідно до ст. 20 цієї Конвенції позови до осіб, які проживають на території однієї з держав СНД, пред'являють до суду держави за місцем проживання (перебування) незалежно від їхнього громадянства. У разі якщо до участі у справі притягаються декілька відповідачів, які проживають на території різних держав СНД, спір розглядається за вибором позивача за місцем проживання (знаходження) будь-кого з них.
Позови про право власності та інші майнові права на нерухомість розглядаються за правилами виключної підсудності — за місцем знаходження спірного майна. Конвенцією також передбачено договірну підсудність за письмовою угодою сторін, за винятком підсудності справ щодо нерухомого майна та деяких Інших справ, визначених Конвенцією (ст. 21).
Позов як засіб забезпечення права на судовий захист 25