Глава 7

2. Зобов'язати відповідача видати мені реєстраційне свідоцтво на зазначений автомобіль та звільнити від оплати за його утримання.

ДОДАТОК:

1. Договір купівлі-продажу автомобіля (копія).

2. Копія Свідоцтва про реєстрацію ТЗ.

3. Протокол про вилучення автомобіля (копія).

4. Довідка про утримання автомобіля.

5. Поштові квитанції про звернення щодо поверненняавтомобіля (2 прим.)-

6. Квитанція про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

7. Копія позовної заяви.

Дата

(С. Кайдаш)

ГЛАВА 8 Спори, що виникають із правочинів

§ 1. Загальні положення.

§ 2. Нікчемні та оспорювані правочини.

§ 3. Правочини, які можуть бути визнані судом недійсними.

§ 4. Правочини, що визнаються судом недійсними.

§ 1. Загальні положення

Серед юридичних фактів правочини займають чи не одне з перших місць у судовій практиці. Правочини супроводжують життя людини і діяльність юридичних осіб майже щоденно. Цивільно-правові відносини, що виникають із правочину, характерні не лише для тих, хто набув дієздатності, а й для малолітніх, неповнолітніх, обмежено дієздатних та їх законних представників. Недодержання вимог закону щодо вчинення правочину тягне за собою негативні правові наслідки.

Загальні положення, правові наслідки недодержання вимог закону при вчинені правочину регулюються гл. 16 (статті 202—236) ЦК України. За змістом ст. 202 ЦК право-чином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми.

До односторонніх правочинів належать заповіти, прийняття спадщини, відмова від спадщини спадкоємцем тощо. За одностороннім правочином виникають обов'язки лише щодо особи, яка його вчинила, якщо інше не встановлено договором або законом. На односторонні правочини поширюються загальні положення про зобов'язання, вимоги щодо умов їх вчинення та правові наслідки недійсності правочину.

До дво- чи багатосторонніх правочинів належать договори (як різновиди правочину), для укладання яких необхідно волевиявлення і дії двох або більше осіб. Саме договори є найпо-

174

Глава 8

Спори, що виникають із правочинів

175

ширенішими у сферах матеріально-економічних відносин і нерозривно пов'язані з діяльністю господарських товариств, підприємств, державних організацій, установ, об'єднань, а також фізичних осіб. Правочини, як вольові акти, є цивільно-правовими засобами досягнення правового результату.

Новим ЦК України встановлені загальні вимоги, які є необхідними умовами чинності правочину. Перелік цих вимог визначено ст. 203 ЦК. До них належать:

1. зміст нравочину не може суперечити ЦК, іншим актамзаконодавства, а також моральним засадам суспільства;

2. особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним івідповідати його внутрішній, волі;

4. правочин повинен вчинятися у встановленій закономформі;

5. правочин має бути спрямований на реальне настанняправових наслідків, що обумовлені ним;

6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами),не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочини поділяються на правомірні і неправомірні.

Правомірним вважається правочин, якщо його недійсність не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину — ст. 204 ЦК). Недодержання сторонами чинності правочину в момент укладання тягне за собою правові наслідки його недійсності. Серед наслідків недійсності правочину слід виділити вимоги двосторонньої реституції. Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК кожна сторона, в разі недійсності правочину, зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а якщо це зробити неможливо - відшкодувати вартість одержаного за цінами, що діють на момент відшкодування.

Важливе значення при укладанні правочину має додержання сторонами вимог щодо форм його вчинення. Форма правочину як спосіб волевиявлення вчиняється в усній або в письмовій формі. У випадках, встановлених законом, або якщо це обумовлено договором, волевиявлення сторони може проявлятися пасивною поведінкою - мовчанням (ст. 206 ЦК).

В усній формі можуть укладатися правочини, якщо вони повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення.

Винятком із цього правила є правочини, для яких законом встановлена обов'язкова форма нотаріального посвідчення або таких, які підлягають державній реєстрації.

До правочинів, які підлягають укладенню в письмовій формі (ст. 208 ЦК) належать:

1. правочини між юридичними особами;

2. правочини між фізичною та юридичною особою (крімтих, які можуть вчинятися усно);

3. правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованогомінімуму доходів громадян;

4. інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Недодержання обов'язковою письмової форми правочину не тягне за собою недійсність правочину, крім випадків, встановлених законом.

Нотаріальному посвідченню підлягають лише такі правочини, щодо яких це встановлено законом, або за домовленістю сторін (ст. 209 ЦК). У випадках, передбачених законом, окремі правочини підлягають державній реєстрації. Такі правочини вважаються вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

Слід підкреслити, що сам факт недодержання форми правочину, який вимагає закон, тягне його недійсність лише якщо такі наслідки прямо зазначено в законі.

У доленосний час розвитку ринкових відносин, широкого застосування науково-технічних засобів законодавство має йти поруч з економічним зростанням, що потребує його постійного вдосконалення. У зв'язку із цим новий ЦК України порівняно з Кодексом УРСР встановив цілий ряд істотно нових положень щодо підстав, форм і наслідків вчиненого правочину.

Згідно зі ст. 207 ЦК правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінювалися сторони, а також у випадках, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається також вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами, уповноваженими на це законом, довіреністю, установчими документами чи Іншими актами цивільного законодавства.