Глава 6

Захист права власності

14»

Враховуючи особливість вимог про визнання права власності та загальних засад захисту прав власності, на позови цієї категорії справ не можуть поширюватися строки позовної давності, якщо інше не встановлено законом.

§ 5. Позови про звільнення майна; з-під арешту (опису)

Відповідно до вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладене арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Позови про звільнення майна з-під арешту, як правило, об'єднуються з вимогами про визнання права на майно. Особа, якій належить арештоване майно на праві особливої приватної власності або спільної часткової чи сумісної власності, має право звільнити свою частку описаного майна з-під арешту. Вимоги про визнання прав на майно та звільнення його з-під арешту розглядаються в порядку цивільного судочинства. В окремих випадках майно боржника може бути звільнено з-під арешту державною виконавчою службою. Зокрема, за скаргою боржника, якщо було виявлено порушення порядку накладення арешту, а також за наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку з істотним його зносом, пошкодженням або за недоцільності його реалізації через перевищення витрат над вартістю грошової суми від реалізації майна.

У першому разі звільнення майна з-під арешту здійснюється згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. У другому — згідно з постановою державного виконавця, затвердженого начальником відділу (частини 2, 3 ст. 59 Закону «Про виконавче провадження»). Позов про звільнення майна з-під арешту, як правило, складається із двох вимог: про визнання права на майно та його звільнення з-під арешту.

У якості відповідачів притягуються особи, в інтересах яких конфіскується (реалізується) майно, та боржник. У разі якщо майно реалізоване, у якості відповідача також притягується особа, яка набула це майно.

У випадку конфіскації майна на користь держави у якості відповідача притягується відповідний орган державної податкової інспекції.

Позивач повинен доказати свої вимоги будь-якими фактичними засобами доказування, дотримуючись вимог їх належності і допустимості у справі.

Складним питанням у справах про звільнення майна з-під арешту є правильність визначення судового збору (мита).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду «Про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976 року № 6 з наступними змінами¹ позови, предметом яких є частка в спільній сумісній власності (подружжя тощо), оплачуються за ставками, визначеними для оплати позовних заяв немай-нового характеру.

Позивачу потрібно доказати належність йому частки майна на праві спільної сумісної власності, виходячи із загальних вимог законодавства, що регулює набуття права такої власності. У цьому разі позивач посилається на норми Сімейного, Цивільного кодексів або інших законів, які встановлюють правила набуття права спільної сумісної власності.

Якщо позов пред'явлено іншими особами, які вважають себе власниками арештованого майна, їхні вимоги про право власності на майно та звільнення його з-під арешту оплачуються судовим збором залежно від вартості (ціни) майна, що підлягає звільненню від арешту.

До позовів про визнання права на майно та звільнення його з-під арешту застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.