Глава 6

Захист права власності

147

за цивільно-правовими договорами, актами органів державного управління чи органів місцевого самоврядування. В юридичній літературі таких володільців називають «титульними» володільцями.

Відповідачем може бути будь-яка особа, яка незаконно (противоправно) утримує майно і володіє ним.

Позов про витребування майна не може бути пред'явленим, якщо між сторонами мали місце зобов'язально-договірні відносини. За цих умов пред'являється позов з іншими підставами, що ґрунтується на нормах зобов'язально-правового характеру.

Слід також підкреслити, що віндикація (позов про витребування) може бути заявленим лише щодо індивідуально-визначеної речі. Якщо така річ відсутня, знищена або визначена родовими ознаками, власник має пред'явити позов, відповідно, про відшкодування шкоди або повернення безпідставно придбаного майна (статті 1166, 1212 ЦК).

§3. Негаторний позов

До негаторних позовів належать вимоги власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391ЦК). Право власника на пред'явлення такого позову до прийняття нового ЦК було передбачено ч. 2, ст. 48 Закону України «Про власність».

Позивачем може бути як власник майна, так і «титульний» його володілець. Характерною ознакою негатор-ного позову є відсутність спору про право на майно. Позивач пред'являє вимоги недоговірного характеру щодо усунення перешкод користування майном чи розпорядженням ним до осіб, які своїми діями порушують його право, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням володіння.

Відповідачем притягується особа, яка противоправно перешкоджає власнику (володільцю) користуватися чи розпоряджатися майном відповідно до закону. На відповідача покладається доказування правомірності своїх дій. Прикладом порушення права користування можуть бути випадки самовільного використання чужої речі, використання кімнати без згоди власника іншим учасником спільної часткової власності, зведення споруд, що унеможливлює під'їзд до будинку, переобладнання житла, яким порушується права співвласника, порушення сервітуту земельної ділянки тощо.

Позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном може бути пред'явлений лише щодо індивідуально-визначеного майна. На нього не поширюється строки позовної давності.

§ 4. Визнання права власності

Одним із ефективних засобів захисту власності є позови про визнання права власності.

За змістом ст. 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання за ним права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності (Кодекс УРСР такої норми не передбачав).

Як правило, позови про визнання права власності подаються до суду, якщо відсутні у заявника правовстановлю-ючі документи або це право оспорюється іншою особою. Відповідачем притягується будь-яка особа, яка не визнає за позивачем права на річ. У більшості випадків позов про визнання права власності об'єднується з вимогами про витребування майна, визнання правочину недійсним, поділом (виділом) майна, усуненням перешкод у здійсненні прав власника, звільненням майна з-під арешту.

В останні роки отримує поширення практика набуття майна внаслідок спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї. Відповідно до ст. 368 ЦК України придбане за таких умов майно є спільною сумісною власністю членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Для вирішення питання спільного набуття членами сім'ї майна в разі спору і служить позов про визнання права власності, який супроводжується, як правило, вимогами про його поділ (виділ), усунення перешкод у користуванні ним або витребуванням із чужого незаконного володіння.

Наприклад, на кошти членів сім'ї придбана квартира, яка оформлена на одного з них. Інший член сім'ї вправі пред'явити позов про визнання права на частку у спільній сумісній власності, визначення порядку користування житловим приміщенням, покладанням на відповідача обов'язку не чинити перешкоди в користуванні житлом.

148