Глава 5

Позови, що виникають із житлових правовідносин

141

Визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним та вселення

Солом'янському районному суду м. Києва

Позивач: Василинчук Лаврін Охрімович

(поштовий індекс, адреса)

Відповідач: Василинчук Катерина Охрімівна

(поштовий індекс, адреса)

Орган приватизації районної

держадміністрації

(повна назва, поштовий індекс, адреса)

Позовна заява

про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним та вселення

Спірна квартира (адреса) була надана в порядку поліпшення житлових умов на сім'ю із трьох осіб: мою матір, сестру-відповідачку у справі і мене. Квартира складається із двох окремих кімнат, відповідно, площею 19,7 та 16,5 кв. м.

У 1992 році мати, Василинчук В. С, виписалась із квартири і проживає у свого чоловіка. Після звільнення нею житлового приміщення у квартирі залишились проживати я, моя дружина і двоє неповнолітніх дітей, народжених 2001 та 2002 року, і відповідач.

У 2003 році у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, я був вимушений із родиною тимчасово виїхати і пра-цевлаштуватись за місцем свого народження (Бобровицький район). Про свою відсутність я повідомив заявою житлово-експлуатаційну організацію (повна назва).

Причина відсутності моєї сім'ї була також відома Василинчук К. О., однак вона, навмисно скориставшись вказаними обставинами, звернулась до суду про визнання мене і неповнолітніх дітей втратившими право користування житловим приміщенням (дружина не була прописана у квартирі).

Рішенням районного суду (повна назва) від 21 липня 2003 року її позов задоволено, а 10 вересня 2003 року Апеляцій-

ний суд м. Києва скасував рішення суду і направив його на новий розгляд. Ухвалою цього самого суду від 15 січня 2005 року справа за позовом Василинчук К. О. залишена без розгляду на підставі п. З ст. 207 ЩІК України. Відповідач знала про це (її викликали до суду для участі в розгляді її позовної заяви), однак, надавши до органу приватизації скасоване на той час рішення суду, 19 жовтня 2004 року приватизувала квартиру і одержала свідоцтво про право власності на житло (адреса). Нині намагається знайти яокупця з метою її відчуження.

За час моєї відсутності відповідач замінила замок вхідної двері житлового приміщення, заперечує моє право і право неповнолітніх дітей на житло. Спроби вселитися залишились без результату.

Зазначені обставини підтверджуються рішеннями судових органів та відділу приватизації (повна назва), іншими документами. Це також можуть підтвердити громадяни Бе-резінець Н. В. і Божко М. А.

На підставі статей 3, 151, п. 1 ч. 2 ст. 152 ЦПК України, ч. З ст. 9,ст. 64 ЖК України, ст. 8 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» —

ПРОШУ:

1. Визнати свідоцтво про право власності на квартиру(адреса), видане комунальним управлінням житлового господарства (повна назва) на підставі розпорядження № 1345,недійсним.

2. Вселити мене, Василинчука Лавріна Охрімовича, увказане житлове приміщення.

3. Забезпечити позов забороною Василинчук КатериніОхрімівні проводити дії, пов*язані з відчуженням спірногожитлового приміщення.

4. У порядку досудової підготовки витребувати з органуприватизації (назва) справу про приватизацію спірної квартири та заяву до ЖЕКу про причину відсутності позивача.

5. Допитати як свідків громадян Березінця Мефодія Васильовича (адреса), Божко Марію Антонівну (адреса).

ДОДАТОК:

1. Довідка органу приватизації про видачу Василинчук К. О. свідоцтва про право власності на житло.

142

Глава 5

2. Довідка про склад сім'ї і прописку.

3. Копія рішення районного суду.

4. Копія ухвали апеляційного міського суду.

5. Копія ухвали районного суду.

6. Квитанція про сплату судового збору та витрат на інфор-маційно-технічне забезпечення.

7. Копія позовної заяви.

Дата

(Л. Василинчук)

ГЛАВА 6 Захист права власності

§ 1. Загальні положення. § 2. ВіндикацІйний позов. § 3. Негаторний позов. § 4. Визнання права власності.

§ 5. Позови про звільнення майна з-під арешту (опису). § 6. Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності.

§ 1. Загальні положення

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Основним законом також встановлено чинність трьох форм власності в Україні: приватної, державної та комунальної. У зв'язку з цим п. 4 ст. 2 Закону «Про власність»¹, за яким було визначено наявність такої форми власності, як «колективна», втратив своє значення. Новий ЦК України також не передбачає підстав для набуття колективної власності та її застосування в Україні.

ЦК закріплює право власника щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови для здійснення своїх прав. Разом із цим власник не може використовувати своє право на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або його може бути зобов'язано допустити до користування майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 319 ЦК). Примусове відчуження об'єктів права власності допускається лише як виняток, з мотивів суспільної необхідності, на підставі закону та за умови попереднього та повного відшкодування їх

¹ Відомості Верховим Ради України (ВВР). — 1996. — № ЗО. — Ст. 141.

144