§ 5. Право на утримання (аліменти)

Право на утримання (аліменти) має один із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання (аліменти) може бути оспореним, якщо один із подружжя, хто має право на утримання, негідно поводився у шлюбних відносинах, а також у разі вчинення непрацездатним умисного злочину щодо другого з них (ст. 75 СК).

У випадках, встановлених ст. 73 СК України, один із подружжя може бути позбавлений за рішенням суду права на утримання або обмежений у його строк.

Право дружини на утримання під час вагітності та інші підстави одержання грошової допомоги передбачені статтями 84, 86, 88 СК України.

Право на утримання (аліменти) має також жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі. Це право вони набува-

Глз]

ю ть, якщо тривалий час проживали однією сім'єю, та на інших підставах, передбачених ст. 91 СК України.

СК України встановив дещо нові положення про утримання дитини (стягнення аліментів). Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК). За домовленістю між батьками аліменти на дитину можуть надаватись у грошовій або натуральній формі. У разі спору аліменти присуджуються судом у твердій грошовій сумі або від частини заробітку (доходу) матері, батька.

На двох і більше дітей суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері чи батька на їх утримання (статті 181, 183 СК).

При нерегулярності, мінливості доходу, одержання частини доходу в натурі та за інших істотних обставин суд може присудити аліменти у твердій грошовій сумі (ст. 184 СК).

Підстави та умови утримання батьків повнолітніми сином чи дочкою передбачено статтями 202—206 СК України. Обов'язок щодо утримання інших членів сім'ї та родичів врегульовано статтями 265—274 СК України.

Зокрема, за наявності певних умов внуки та правнуки зобов'язані утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда. Повнолітні брати мають утримувати своїх братів, сестер. Мачуха, вітчим і, навпаки, падчерка, пасинок зобов'язані утримувати один одного,

У кожному випадку зобов'язання щодо утримання може бути застосованим, якщо зазначені особи потребують матеріальної допомоги та за можливості її" надання утримувачами.

§ 6. Спори про спільне майно подружжя

За змістом норм ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної сумісної власності. Право спільної сумісної відрізняється від часткової спільної власності тим, що співвласникам сумісної власності надано рівне право на майно, без визначення часток. Презумпція рівності часток може бути спростована в разі спору лише за позовом заінтересованої особи, в судовому порядку.

При набутті спільної часткової власності кожен із співвласників має свою окрему частку, яка в юридичній практиці згадується як ідеальна частка власності.

Застосування окремих положень Сімейного кодексу 47

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, навіть якщо один із них не мав самостійного заробітку (догляд за дітьми, ведення домашнього господарства, хвороба, навчання тощо). Однак за певних обставин, встановлених законом, дружина та чоловік моясуть бути учасниками як спільної сумісної так і спільної часткової власності.

Подружжя володіє, користується та розпоряджається майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності на рівних засадах, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК).

Кожна особа, яка перебуває у шлюбі, може мати майно на праві особистої приватної власності.

Загальний перелік майна, що є особистою власністю одного з подружжя, встановлено ст. 57 СК України. До нього належить:

1. майно, набуте одним із них до шлюбу;

2. майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договорударування або в порядку спадкування;

3. майно, набуте за час шлюбу за кошти, які належалиособисто одному з подружжя;

4. речі індивідуального користування, у тому числі коштовності (незалежно від того, на які кошти вони придбані);

5. премії, нагороди, одержані за особисті заслуги;

6. кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка належала одному з подружжя, та коштивідшкодування моральної шкоди;

7) страхові суми, одержані за обов'язковим чи добровільним особистим страхуванням.

За рішенням суду особистою приватною власністю дружини та чоловіка може бути визнано майно, набуте ними за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Особистою власністю одного з подружжя є також частка майна, що була вкладена у придбання спільного майна за рахунок особистих коштів.

Готуючи позов про поділ або користування спільним майном, необхідно з'ясувати час та джерело набуття спільного майна, його обсяг, вартість.

48

Глава 2

Я кщо майно набуте одним із подружжя до шлюбу, в дарунок, у порядку спадкування або придбано за кошти, що належали кожному із них, таке майно виключається із складу спільного сумісного майна.

Дружина та чоловік мають право на укладення між собою будь-яких договорів, які не заборонені законом. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого із них, якщо таке майно використано в інтересах сім'ї.

При укладанні договорів, які потребують нотаріального посвідчення і/або державної реєстрації, а також щодо пінного майна згода другого з подружжя має бути обов'язковою і нотаріально посвідченою (ст. 65 СК).

Новий СК України істотно розширив право подружжя на укладання шлюбного договору, який посвідчується в нотаріальному порядку (статті 92—103 СК).

За шлюбним договором можуть бути по-іншому, ніж передбачено законом, врегульовані майнові права та обов'язки. Однак шлюбний договір не може зменшити обсяг прав дитини або поставити одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище. Забороняється також включати до шлюбного договору питання про передачу у власність одному з подружжя нерухомого та іншого майна, яке підлягає державній реєстрації (ст. 93 СК).

Дружина та чоловік з часу реєстрації шлюбу мають право на поділ набутого пими майна як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання. Поділ майна може бути здійснений добровільному порядку (укладанням договору) та шляхом звернення з позовом до суду (за наявності спору). Договір про виділ нерухомого майна (будинку, квартири тощо) має бути обов'язково посвідчений у нотаріальному порядку. У разі виділу майна в натурі право спільності на майно подружжя припиняється. Кожен із них стає особистим власником виділеного майна.

Позов про поділ (виділ) майна, що є об'єктом права спільної власності, розглядається в порядку, передбаченому ЦПК України.

При визначені розміру часток майна дружини та чоловіка слід керуватися статтями 70, 71 СК України.

Виходячи із принципу рівності часток подружжя на майно, що є спільною сумісною власністю, слід зважати на до-

Застосування окремих положень Сімейного кодексу 49

мовленості між подружжям та шлюбний договір, який визначає особливий режим спільного майна та володіння ним у разі поділу майна.

Якщо право спільної власності подружжя не зазнало змін та не було домовленості про поділ майна, розмір часток визначається судом із врахуванням думки сторін.

Відповідно до вимог ст. 70 СК України суд має право відступити від засади рівності часток, якщо один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, пошкодив чи знищив спільне майно або витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, а також за інших обставин, що мають істотне значення.

При поділі спільного майна частка майна одного з подружжя може бути збільшена, якщо буде встановлено, що розмір аліментів, які одержують діти, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку чи лікування.

Прикладом збільшення частки одного та зменшення частки другого з подружжя може бути зловживання одним із них алкоголем або наркотичним засобами, втрата заробітку або спільного майна в особистих Інтересах тощо.

Безумовно, в кожному випадку при поділі майна для відступу від засад рівності часток необхідно мати достовірні докази. Обов'язок доказування згідно з ЦПК повністю покладається на сторони. Суд лише сприяє сторонам у витребуванні доказів, якщо є труднощі щодо їх отримання.

У разі неможливості поділу майна в натурі (квартири, будинку тощо) суд може присудити одному з подружжя компенсацію відповідно до частки його у спільній сумісній власності. Присудження грошової компенсації допускається лише за умови попереднього внесення другим із подружжя компенсаційної суми на депозитний рахунок суду (ст. 71 СК). З огляду на чинне законодавство обов'язок внести відповідну грошову компенсацію покладається на ту сторону, яка наполягає на виділі йому майна в натурі. Якщо сторона не зможе сплатити всю суму водночас, то за згодою іншої сторони може бути відстрочення внесення коштів. В цьому разі розгляд справи відкладається на строк, обумовлений сторонами.

Не суперечить закону і використання застави майна для забезпечення виплати компенсації у строк, визначений сто-

50

Глава 2

р онами. Суд не вправі без домовленості сторін відстрочувати, встановлювати умови застави та покладати інші умови, що суперечать гарантії внесення грошової компенсації на депозитний рахунок суду. Компенсаційні розрахунки і внесення коштів на депозит має бути здійснено до постановления судом рішення у справі.